Ессекібо ( ) — колишня голландська колонія на річці Ессекібо в Гвіанській області на північному узбережжі Південної Америки, яка існувала від 1616 до 1814 року. Ессекібо формувала частину колоній, які відомі під збірною назвою нідерландська Гвіана.

Історія

Ессекібо була заснована колоністами з першої Зеландської колонії, Померун, яка була зруйнована іспанцями і місцевими вояками в 1596 році. Очолювані Йостом ван дер Хоуге, Зеландці вирушили на острів під назвою Кук-над-Аль на річці Ессекібо (насправді бік річки Мазаруні). Це місце було обрано через своє стратегічне розташування і торгівлю з місцевим населенням. Ван дер Хоуге виявив старий зруйнований португальський Форт (португальський герб був висічений в скелі над воротами). Використовуючи кошти Вест-індійської компанії, ван дер Хоуге побудував новий Форт під назвою «Форт Тер Хуген» (з 1616 по 1621 рр.), хоча Форт швидко став відомий серед жителів як Форт-Кук-над-Аль (). Адміністрація Вест-індійської компанії, а також губернатор цієї колонії оселилися тут у 1621 році.

Спочатку колонія була названа Нова Зеландія , але використання імені Ессекібо незабаром стало загальним. На південному березі річки було побудовано селище Картабо , що містило від 12 до 15 будинків. Навколо річки, були створені плантації на яких раби вирощували бавовну, Індиго і какао. Трохи нижче за течією, на острові Фортеїланд або «острів Великого прапора», був побудований Форт Зеландія. З 1624 році цей район був заселений і з 1632 року разом з Померуном, був відданий під юрисдикцію Зеландської палати ВІС (Вест-Індійської компанії). У 1657 році область було передано палаті міста Мідделбург, Вірі і Фліссінгеном, які започаткували «напрям нової колонії на Айскейп». З тих пір Померун став називатися Новою Зеландією.

У 1658 році, картограф Корнеліс Голіаф створив карту колонії й створив плани для будівництва міста під назвою «Новий Мідделбург», але початок другої англо-голландської війни (1665 — 67) поклав кінець цим планам. Ессекібо була захоплена англійцями в 1665 (разом з усіма іншими голландськими колоніями в самій Гвіани), а потім розграбована французами. У наступні роки Зеландці відправили ескадру кораблів, щоб знову захопити область. У той час як колонія Суринам була захоплена британцем Авраамом Кріджинсеном, то Ессекібо була зайнята Маттісом Бергенаром. У 1670 палати ВІК у Зеландії захопили контроль над колоніями знову. Голландські колонії в регіоні пережили багато руйнувань у результаті дев'ятирічної війни (1688 — 1697) та війни за іспанську спадщину (1701 — 1714), яка привела піратів у регіон. У 1689 році Верхня Демерара була зруйнована французькими піратами, і покинута.

Палата, ВІК у Зеландії зберегла контроль над колоніями, хоча це іноді призводило до критики з боку палати ВІК в Амстердамі, яка теж хотіла створити плантації в Ессекібо. Зеландці тим не менш, створили колонії самі і, і після того, як вони відвоювали володіння Ессекібо під командуванням командира Форт Нассау-Бергена в 1666 році, вони вважали себе законними правителями цього регіону. При губернаторі Лауренсі Стормі Ван Гравесанді, англійські плантатори почали приходити в колонію після 1740 року.

Після 1745, кількість плантацій вздовж Демерари та її бічних приток різко зросла. Зокрема, Британські колоністи з Барбадосу почали там селитися. Після 1750 року було призначено командира британського населення, це дозволило британцям мати своє власне представництво. Близько 1780 року невелике центральне поселення було засноване в гирлі річки Демерара, яке отримало назву Стабрук в 1784 році, названо на честь одного з директорів Вест-Індської компанії.

Група британських каперів захопила Ессекібо і Демерару 24 лютого 1781 року, але не залишилися тут. У березні, ескадра з двох кораблів Королівського Військово-Морського Флоту під командуванням Адмірала Лорда Родні прийняла капітуляцію «колонії Демерара та Ессекібо».«The London Gazette» № 12181. ст. 1 . 21 квітня 1781 від 27 лютого 1782 до лютого 1783 року французи окупували колонії після переконань губернатор Роберт Кінстон здався. Відповідно до Паризького миру, який було підписано в 1783 році ці території були повернуті голландцям.Henry (1855), p.239

У 1796 році колонія була постійно зайнята англійцями.

У 1800 році, Ессекібо і Демерара в сукупності мали близько 380 плантації цукрової тростини.

За Ам'єнським договором, Нідерланди повернули Ессекібо на короткий час, (з 1802 по 1803), але після цього англійці знову зайняли колонію. У 1812 місто Стабрук було перейменовано англійцями в Джорджтаун. Ессекібо стала офіційно британською територією від 13 серпня 1814 в рамках Лондонського договору, і була об'єднана з колонією Демерара. 21 липня 1831 року, Демерара та Ессекібо були об'єднані з колонією Бербіс у Британську Гвіану, (сучасна Гаяна).

У 1838 році Ессекібо була перетворена на одне з трьох графств Гвіани, два інші - Демерара і Бербіс.Regions of Guyana at Statoids.com У 1958 році графства були скасовані, а Гвіана була розділена на райони. У даний час історична Ессекібо є частиною ряду Гаянських адміністративних районів, назва Ессекібо збереглася в назвах регіонів таких як Острови Есекібо-Західна Демерара та Верхнє Такуту-Верхня Есекібо.

Губернатори Ессекібо Adrian Groenewegen (1616 — 24) Jacob Conijn (1624 — 27) Jan van der Goes (1627 — 38) Cornelis Pieterszoon Hose (1638 — 41) Andriaen van der Woestijne (1641 — 44) Andriaen Janszoon (1644 — 16..) Aert Adriaenszoon Groenewegel (1657 — 64) John Scott (1665 — 66) Crynssen (1666) Adriaen Groenewegel (1666) Baerland (1667–70) Hendrik Bol (1670 — 76) Jacob Hars (1676 — 78) Abraham Beekman (1678 — 90) Samuel Beekman (2 листопада 1690 — 10 грудня 1707) Peter van der Heyden Resen (10 грудня 1707 — 24 липня 1719) Laurens de Heere (24 липня 1719 — 12 жовтня 1729) Hermanus Gelskerke (d. 1742) (12 жовтня 1729 — квітень 1742) Laurens Storm van 's Gravesande (1775) (квітень 1742 — 52; діяв до 1773) Robert Nicholson (27 лютого 1781 — 82) Abraham Jacob van Imbijze van Batenburg (22 квітня 1796 — 27 березня 1802)

Командири Ессекібо Albert Siraut des Touches (1784) Johannes Cornelis Bert (1784 — 87) Albertus Backer (1-ший раз) (1787 — 89) Gustaaf Eduard Meijerhelm (1789 — 91) Matthijs Thierens (1791 — 93) Albertus Backer (2-й раз) (1793 — 22 квітня 1796) George Hendrik Trotz (27 березня 1802 — вересень 1803)

Генеральні директори Laurens Storm van 's Gravesande (1752 — 2 листопада 1772) George Hendrik Trotz (2 листопада 1772 — 81)

Див. також Історія Гаяни

Примітки

Література Henry, Dalton G. (1855) The History of British Guiana: Comprising a General Description of the Colony: A narrative of some of the principal events from the earliest period of products and natural history. Paasman, A.N., (1984) Reinhart: Nederlandse literatuur en slavernij ten tijde van de Verlichting, 4.1: Korte geschiedenis van de kolonie Guiana