Зал Народу (), також Зал Слави, Великий Зал — створений Альбертом Шпеером за вказівкою Адольфа Гітлера архітектурний проєкт, призначений для планованої на повоєнний час реконструкції нової столиці Третього Рейху Німеччини.
Історія проєкту
Будівлю планувалося звести на півночі Берліна, на одному зі згинів річки Шпреє. Одним зі зразків, що вплинули на архітектуру Залу, є римський Пантеон у Римі, який Гітлер приватно відвідав у травні 1938 року. Перші начерки Залу, які належать фюреру, датуються 1925 роком. Там уже видно зовнішню схожість із Пантеоном, споруда проте має традиційний пронаос із двосхилим дахом, що підтримується десятьма колонами, неглибокий прямокутний проміжний блок та за ним куполоподібну головну будівлю. Гітлер вперше запропонував цю концепцію архітектору Альберту Шпееру навесні 1936 року.
У 1937 році, коли Шпееру було доручено перепланування Берліна в дусі архітектури епохи націонал-соціалізму, до проєкту Зали також були внесені зміни. Шпеер працював над проєктом до 1940 року. Враження Гітлера від римського Пантеону освіжилися, коли 24 червня 1940 року він здійснив екскурсію вибраними будівлями в Парижі разом зі Альбертом Шпеером, Паулем Гіслером і Арно Брекером.
Поразка Франції в 1940 році призвела до того, що Гітлер видав указ про прискорення перебудови Берліна на столицю світу: «У найкоротші терміни Берлін має бути перебудований і набути форми, яка йому належить завдяки величі нашої перемоги як столиці могутньої нової імперії. У завершенні того, що зараз є найважливішим архітектурним завданням країни, я бачу найважливіший внесок у нашу остаточну перемогу. Я очікую, що воно буде завершено до 1950 року».
Архітектура
Зал Народу
Візуально Зал Народу мав стати архітектурним центром Берліна як столиці світу. Його архітектура, розроблена Альбертом Шпеером, багато в чому повторювала б Пантеон Адріана, проте в більших масштабах. Окулус (отвір) купола будівлі, діаметром 46 м, мав би вмістити всю ротонду Пантеону Адріана, а також купол Собору Святого Петра. Купол Залу Народу піднімався б з масивного гранітного подіуму розміром 315 на 315 м та висотою 74 м. Загальна висота складала б 290 м. Діаметр купола оцінювався в 250 м. Велика ніша (50 м заввишки та 28 м завширшки) у північному кінці Залу Народу мала бути викладена золотою мозаїкою та вміщувати статую орла заввишки 24 м, під яким розташовувався трибунал. Звідси Гітлер і наступні лідери Рейху могли б звертатися до 180 тис. слухачів, які могли стояти на центральній круглій арені, тоді як інші сиділи б на трьох концентричних ярусах сидінь, увінчаних сотнею мармурових колон (заввишки 24 м), які піднімалися до основи кесонної стелі купола. Вінчати купол повинен був герб — орел, що тримає в пазурах земну кулю, оточену монументальними скульптурами Арно Брекера: Атласа (тримача неба) та Теллуса (тримача Землі). Обидві міфологічні фігури обрав особисто Гітлер.
Мавзолей Гітлера Поряд із Залом Народу планувалося спорудити меншу, але схожу за архітектурою будівлю — мавзолей Гітлера. Під час своєї поїздки до Парижа в червні 1940 року Гітлер відвідав гробницю Наполеона. Це наштовхнуло його на план власного мавзолею: монументального саркофагу під куполом з окулусом, як у Пантеоні Адріана. Восени 1940 року Гітлер розповів Паулю Гіслеру більше про Пантеон та мавзолей. Гітлер висловив майже містичне захоплення думкою про те, що саркофаг, розміщений під отвором, буде підданий впливу темряви та світла, дощу та снігу, і таким чином буде пов'язаний безпосередньо з всесвітом. Ідея розміщення трун «нацистських мучеників» у будівлях, відкритих до неба, вже була втілена в життя 1 листопада 1935 року на Кенігсплац. Гітлер розглядав можливість розміщення власного саркофага там же, але остаточний вибір Гітлера припав на мавзолей, дизайн якого базувався на Пантеоні.
Мавзолей мав стати політично-культовим центром. Його розміри спершу планувалися лише трохи меншими, ніж у римського Пантеону: 40 м діаметром і заввишки. Інтер'єр також мав бути спрощений, аби не перетягувати увагу від центрального об'єкта — саркофагу Гітлера. Вершина внутрішньої стіни ротонди мала завершитися метопно-тригліфовим фризом, строгий порядок якого продовжився б у кесонах та ребрах купола. Окулус у центрі купола планувався на один метр ширшим у діаметрі, ніж у Пантеону (8,92 м), щоб пропускати більше світла. Гіслер виконав макет мавзолею до осені 1940 року, який сподобався Гітлеру.
Див. також Палац Рад у Москві
Примітки
Джерела Albert Speer: Erinnerungen. Ullstein Verlag, Neuausgabe 2005, S. 88