Одеське товариство «Просвіта» — культурно-просвітницька організація, що існувала з 1905 по 1909. Діяльність поширювалася тільки на місто. На піку діяльності об'єднувала понад 500 членів. Діяло 4 секції: наукова, драматична, літературна, вокально-музична.
Історія
Витоки одеської «Просвіти» — в діяльності одеської української «Громади». Діяла вона з 1870-х років під проводом історика Леоніда Смоленського — випускника історико-філологічного факультету Київського університету.
Офіційному створенню «Просвіти» посприяли події Першої російської революції, коли імператор Микола ІІ змушений був видати «высочайший манифест» 17 жовтня 1905 року, який проголошував свободу слова, свободу зібрань і свободу об'єднань.
Так, уже 30 жовтня 1905-го представники одеського українства зібралися на квартирі Івана Луценка, де й було вирішено утворити товариство «Просвіта» й напрацьовано його статут. У ньому окреслили мету діяльності — «допомогти культурнопросвітницькому розвитку українського народу в Одесі», а для досягнення мети ставилися такі завдання: «видавати книжки, брошури, часописи; відкривати свої бібліотеки, читальні, книгарні; готувати публічні лекції, звіти, загально-просвітні курси, спектаклі, літературно-музичні вечори, вистави; засновувати школи, притулки, ясла та інші просвітні і добродійні заклади».
«Українське товариство „Просвіта“ в Одесі» було зареєстроване першим у Російській імперії 25 листопада 1905 року. Головою Товариства обрали лікаря Івана Луценка, заступником голови — Сергія Шелухіна. До правління Товариства увійшли Ф. Гаврилко, М. Клименко, Л. Ковальчук, І. Липа, Д. Сигаревич, О. Фісак, О. Фісун і інші. Всього в організації було 158 членів.
Найвагомішим здобутком «Просвіти» стало видання українських газет, які на жаль проіснували не довго. 1 січня 1906 року з'явився перший номер газети «Народное дело», де основна частина матеріалу була надрукована українською мовою. Тираж був заарештований і підлягав знищенню, але громадськість не дозволила цього. Ба більше, вимагала дозволу для видання української газети. Такий дозвіл був виданий, і вже 8 січня вийшов перший номер першої в історії міста української політичної, економічної, наукової та літературної газети «Народня справа». Але і цей номер був одразу ж заарештований. Редактором обох газет був Іван Луценко.
Утім, на цьому боротьба за українську газету не закінчилася. Товариство «Просвіта» протягом січня домоглося дозволу на видання української газети «Вісти», редактором якої була дружина Сергія Шелухіна — Любов Миколаївна. З'явилося п'ять номерів цієї газети, після чого її видання заборонили. Після заборони «Вістей» видання українських газет в Одесі припинилося.
Товариство заснувало власну бібліотеку, яка нараховувала понад 1600 томів: книжки з художньої літератури, етнографії, політичної економії, історії, української філології. На кожній книжці з цієї бібліотеки є овальна печатка: "Книгозбірня Одеської «Просвіти». Також просвітяни мали книгарню, історичний музей, помешкання із залом для лекцій і концертів на 300 осіб. Для видання книжок був створений фонд ім. Л.Смоленського, коштом якого вийшли книги М.Комарова «Запорізькі вольності» та І.Бондаренка «Про Гарібальді».
Наукова секція проводила понад 60 лекцій щорічно за різноманітною тематикою: про українських громадських, наукових, літературних діячів; про марксизм та ставлення марксистів до національного питання тощо. Лекції читались українською мовою, серед лекторів були відомі діячі українського руху М. Комар (Комаров Михайло Федорович), І.Луценко, С. Шелухін та ін.
Драматична секція заснувала власну трупу і артистичну дитячу групу «Коза-дереза», щотижня ставила вистави. При секції діяли курси української вимови і декламації. Вокально-музична секція організувала власний хор. Артистичні секції співпрацювали з польськими й литовськими просвітніми товариствами, їх діяльність приносила матеріальні прибутки, які йшли на користь «Просвіти».
Діяльність «Просвіти» легко простежити, адже збереглися щорічні «Звіти» товариства, які містять повний перелік лекцій, рефератів, повідомлень і концертних програм.
Зусиллями «Просвіти» 1906 в Новоросійському університеті О.Грушевський почав читати лекції з українознавства. 1907 на загальних зборах була ухвалена резолюція про відкриття при товаристві початкової школи з виключно українською мовою викладання, вироблений і затверджений навчальний план, зібрано близько 500 рублів. Але здійснити ці плани не дозволила влада. Одеське товариство передало зібрані кошти Подільському товариству «Просвіта» на потреби українських шкіл.
Вже в резолюції від 31 березня 1908 року одеський генерал-губернатор Іван Толмачов заборонив використання «малороссийского наречия» на засіданнях Товариства, а згодом в 1909 році заборонив і саме Товариство.
Офіційним приводом для закриття Одеської «Просвіти» став вихід книги І.Бондаренка «Про Гарібальді» в листопаді 1909. Книгарня «Просвіти» була закрита 22 листопада, а саме товариство — 28 листопада 1909 року. Але просвітяни, посилаючись на те, що потрібно якось розібратися з майном (книжки, приміщення, умеблювання, експонати тощо), працювали аж до кінця 1910-го.
Після заборони
Після заборони товариства робота продовжувалася в «Одеському Українському клубі», заснованому просвітянами після офіційного закриття «Просвіти». Про діяльність клубу дізнаємося з його Статуту, затвердженого 8 лютого 1910 року, та звітів. Перш за все у клубі влаштовували вечорниці, маскаради, танцювальні, музичні та літературні вечори, драматичні й оперні вистави, але ця діяльність не мала такого розмаху, як у «Просвіті».
Відродження
У 1917 році розпочався процес відновлення «Просвіт» у багатьох містах України. В Одесі вона була відновлена 8 січня 1918-го. Відбулося зібрання на якому обрали правління та інші керівні органи. Розпочався процес утворення українських шкіл. У «Вестнику Одесского земства» за 1918 рік було надруковано українською мовою Статут одеського товариства «Просвіта». Але часті зміни влади і бойові дії перешкоджали нормальній роботі товариства.
Див. також Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка Одеський український клуб Одеська громада
Джерела та література О. В. Корнієвська. Одеське товариство «Просвіта» // Одеській «Просвіті» — 120 років (За матеріалами виставок Одеської національної наукової бібліотеки) // Чорноморські новини