Детро́йт (у діаспорних виданнях ДітройтДр Макух І. На народній службі . — Дітройт: Видання Української вільної громади Америки, 1958.; , від — протока) — найбільше місто у північному штаті Мічиган, Середнього Заходу США та центр округу Вейн. Розміщений у південно-східній частині штату на річці Детройт, яка межує із Великими Озерами та по якій проходить кордон між США і Канадою.
Детройт раніше відомий як світовий центр автомобілебудуванняLawrence, Peter (2009).Interview with Michigan's Governor , Corporate Design Foundation. Retrieved on May 1, 2009. й асоціюється в американській попкультурі, як «Мотор сіті» та «Мо-таун». Інші назви міста виникли в XX-му столітті: «Місто чемпіонів» за успіхи його мешканців в індивідуальному й груповому спорті, «Арсенал демократії» (під час Другої світової війни), а також «Зе Ді», «Ді-таун», «Хокі-таун» (торгова марка, якою володіє міський хокейний клуб НХЛ «Детройт Ред Вінгс»), «Роксіті» (на честь пісні «Детройт рок сіті» гурту «Kiss»), та «Зе 3-1-3» (телефонний код місцевості).Commemorated in the 2002 movie 8 Mile.
У 2010 р. в межах міста жили осіб (2010) і воно перебувало на 18-му місці за чисельністю населення серед міст США. Найбільше людей жило в Детройті у 1950 р., коли місто вважалося п'ятим у країні за кількістю населення. Проте з тих часів багато хто перебрався жити до околиць. У перше десятиліття XXI-го століття населення міста зменшилося на 25 %. Серед провідних американських міст лише Новий Орлеан продемонстрував у цей період істотніше зменшення кількості населення, ніж Детройт.
Коли кажуть «Детройт», то часто мають на увазі також його околиці, т. зв. простір «Детройт метро» (від — метрополійна територія) з населенням 4 млн. 296 тис. 250 чол. (2009),. Ці околиці перебувають на 11 місці за кількістю населення серед міських околиць США. Якщо брати до уваги також і сусідній район Канади Віндзор (через річку), то в регіоні довкола Детройта загалом проживають майже 5 млн. 700 тис. чоловік.World Agglomerations Retrieved on May 5, 2009.
Історія
Заснування
Наприкінці 17-го століття, пропливаючи річкою Детройт на кораблі «Ле Гріффон», католицький священик з Франції Луїс Геннепін записав у нотатник, що північний берег річки є ідеальним місцем для поселення. Там 1701 року французький офіцер Антуан де Ламот Де-Каділлак разом із 51 канадцями французького походження заснував поселення, яке назвав «Форт Поншартрен дю Детруа (на протоці)» (франц. Fort Ponchartrain du Détroit) на честь міністра військово-морських сил Франції часів короля Людовика XIV. Згодом Франція виділила безкоштовні землі, щоб привабити сім'ї в Детройт, населення якого у 1765 році зросло до 800 мешканців, і Детройт став найбільшим містом на шляху від Монреаля до Нового Орлеана.French Ontario in the 17th and 18th Centuries — Detroit . Archives of Ontario July 14, 2008. Retrieved July 23, 2008. Торгівля хутром була найголовнішою бізнес-активністю в цьому регіоні. Нинішній прапор міста відображає цю французьку спадщину.
Франсуа Марі Пікоте (франц. François Marie Picoté, sieur de Belestre) з Монреаля (1719—1793) був останнім французьким військовим командувачем детройтського форту (1758—1760) і здав його британцям 29 листопада 1760 року під час Французької та індіанської війни (1760). Британці скоротили назву до Детройта. У 1763 році деякі племена індіанців під проводом Понтіака, лідера племені Оттава, підняли повстання, відоме в історії як Повстання Понтіака, й штурмом узяли Детройт. Частково через це британці видали королівську прокламацію 1763 року, за якою поселення «білих людей» на індіанських територіях обмежувалися. У 1796-у Детройт став частиною Сполучених Штатів внаслідок набуття чинності американо-британського договору Джея ().
XIX століття
1805 р. у форті сталася велика пожежа, що знищила більшість його населення. Врятувалися лише ті, хто встиг втекти на берег чи сховатися в камінних печах та димарях.Ste. Anne of Detroit St. Anne Church. Retrieved on April 29, 2006.
Від 1805 до 1847 р. форт Детройт був столицею території Мічигану. Оскільки він продовжував рости, юридичний начальник території Августус Вудвард розробив перший план розвитку міста. Під час війни 1812 р. британці знову захопили форт, але наступного року американці відбили його, й у 1815 р. Детройт офіційно став американським містом.
Доступ Детройта до канадського кордону був стратегічною перевагою напередодні Громадянської війни в США разом із підземною залізницею.Blockson, Charles and Chase, Henry (April 2005). Detroit — Follow the North Star, The Guiding Light of the Underground Railroad . «American Visions.» Тоді в місті жив лейтенант Улісс Сімпсон Грант, який згодом став 18-тим Президентом США. Його будинок зберігся. Переважно через цей місцевий сентимент багато детройтців погодилися піти добровольцями на Громадянську війну, включно з 24-м мічиганським піхотним полком (частиною легендарної «Залізної бригади»), який відважно вистояв у битві під Геттісбургом 1863 р., втративши 82 % бійців. Авраам Лінкольн заявив тоді в знаменитій Геттісбурзькій промові: «Дякую, Господи, за Мічиган!» Коли Лінкольн помер, Джордж Армстронг Кастер, який очолював Мічиганську бригаду «росомах», виголосив на його честь панегірик перед тисячами мічиганців в міському парку Кампус Мартіус.Rosentreter, Roger (July/August 1998). «Come on you Wolverines, Michigan at Gettysburg.» Michigan History magazine.
Наприкінці 19-го — на початку 20-го століть, у період «Золотої лихоманки» в місті було споруджено багато вілл і будинків. Детройт навіть називали «Парижем Заходу» за його архітектуру та бульвар Вашингтона, що був електрифікований Томасом Едісоном.Woodford, Arthur M. (2001). This is Detroit: 1701—2001. Wayne State University Press Завдяки стратегічному розташуванню посеред Великих Озер Детройт став транспортною перевалочною базою. Починаючи з 1830 р. місто упевнено розвивалося, збільшуючи перевезення, суднобудування та промислове виробництво.
Але все змінилося у 1896 р., коли Генрі Форд, котрий конструював і виробляв кінні карети, вирішив орендувати приміщення на Мак-Авеню для виробництва свого першого автомобіля. У 1903 р. він заснував в Детройті власну компанію «Форд Мотор». Він та інші піонери автомобілебудування, такі як Вільям Дюрант, брати Додж, Пакард та Волтер Крайслер перетворили Детройт на світову автостолицю, куди підтягнулися й виробники вантажівок, такі як Рапід та Грабовський (пізніше «Дженерал Моторс»).
Із введенням в США «сухого закону» в регіоні активно діяли контрабандисти алкоголю з Канади, які називали себе Пурпурова банда.Nolan, Jenny (June 15, 1999).How Prohibition made Detroit a bootlegger's dream town . Michigan History, The Detroit News. Retrieved on November 23, 2007.
XX століття Напруження в міжрасових взаєминах вихлюпнулося на поверхню в 1920-х на суді над чорношкірим доктором Ошіан Світ, звинуваченим у вбивстві білої людини внаслідок пострілу зі свого будинку у відповідь на пікет із вимогами до нього забратися геть із передмістя, де живуть переважно білі.Zacharias, Patricia (February 12, 2001). 'I have to die a man or live a coward' — the saga of Dr. Ossian Sweet . Michigan History, The Detroit News. Retrieved on November 23, 2007.
Невдоволення робітників автопромисловості умовами праці й низькими зарплатами вибухнуло в 1930-х, коли «Об'єднана профспілка автобудівників» розпочала протистояння з автовиробниками. На цій хвилі прославилися такі профспілкові лідери, як Джиммі Гоффа та Волтер Ройтер. У 1940-х в місті з'явилася перша у світі міська автострада («хайвей») M-8, яка нині називається ДевісонMichigan Highways . michiganhighways.org Retrieved on April 30, 2006., а військово-індустріальний бум під час Другої світової війни призвів до того, що Детройт стали називати «Арсеналом демократії».Nolan, Jenny (January 28, 1997).Willow Run and the Arsenal of Democracy . Michigan History, The Detroit News. Retrieved on November 23, 2007.
Інтенсивний розвиток індустрії в першій половині 20-го століття привабив до міста десятки тисяч американців, частково з півдня США, що дозволило йому увійти до четвірки найнаселеніших міст країни. В ті ж часи місто наповнили й тисячі іммігрантів з Європи. Таким чином зростали й соціальні протиріччя. Під час Великої депресії під час голодного маршу 7 березня 1932 року поліцейські та охоронці заводу Форда вбили пять мітингувальників.
Політика «сліпоти до кольору шкіри», яку намагалися сповідувати автовиробники, вилилася в зростання расової напруги, яка вибухнула 1943 р. в расовому заворушенні.Baulch, Vivian M. and Patricia Zacharias (February 11, 1999). 1943 Detroit race riots . Michigan History, The Detroit News Retrieved on November 23, 2007.
Початок занепаду
Економічна консолідація в 1950-х, особливо в автомобілебудуванні, посилила конкуренцію за робочі місця. У 50-ті роки в місті була побудована розгалужена система автострад («хайвеїв»), у 60-ті їх об'єднали транспортні розв'язки.
Відтік населення у передмістя почався ще в 1950-ті. Все більше і більше кваліфікованих робітників, інженерів, представників середнього класу продавали своє житло в місті і їхали в передмістя. Вартість нерухомості почала стрімко падати. Оскільки найбільш платоспроможне населення роз'їжджається, у місті почалися фінансові проблеми. Робочі місця скоротилися, власники магазинів, банкіри, лікарі почали переїздити туди, де є платоспроможний попит.
У місті залишилися ті, хто не міг собі такого дозволити — безробітні, які живуть на допомогу, або низькооплачувані робітники, в основному афроамериканське населення. Околиці Детройта також стрімко наповнювалися афроамериканцями. Серед чорношкірих через бідність і безробіття процвітала злочинність, так що Детройт швидко здобув погану славу одного з найбільш «чорних» і небезпечних міст США. У цей час у США скасували расову сегрегацію, у результаті чорношкірі стали частіше стикатися з білими, і це призвело до міжрасового конфлікту. Кульмінація відбулася 1967 року, коли в липні конфронтація між білими і афроамериканцями вилилися в одні з найжорстокіших в історії США заворушень, що тривали протягом п'яти днів і відомі як заворушення на 12-й вулиці.
У 1973 році вибухнула нафтова криза. Вона призвела до банкрутства багатьох американських автомобілебудівників, автомобілі яких були ненажерливі й дорогі і не могли більше конкурувати з економічними європейськими та японськими машинами. Заводи один за другим почали закриватися, люди втрачали роботу і їхали з Детройту. Населення Детройта в його адміністративних кордонах скоротилося в 2,5 рази: з 1,8 мільйона на початку 1950-х до 700 тисяч у 2012 р. Втім, треба відзначити, що ці цифри включають і людей, що переїхали до робітничих передмість, де житло дешевше і становище безпечніше.
У результаті відтоку населення цілі райони міста були полишені мешканцями. Хмарочоси, заводи, житлові квартали стоять покинуті і руйнуються від часу й вандалізму. У Детройті можна побачити вулиці, на одній стороні яких яскраво палають вітрини дорогих магазинів, а на іншій стоять будівлі з розбитими шибками, зі стін яких проростають дерева.
Бензинова криза 1973 р., енергетична криза 1979 р. та початок імпорту компактних автомобілів з-за кордону вдарили по детройтському автомобілебудуванню. Крім цього, нелегальне розповсюдження таких наркотиків, як героїн та кокаїн спричинило виникнення в Детройті молодіжних банд Бутча Джонса (Young Boys Inc.), Мазераті Ріка та Братів Чемберз. На цьому тлі міська влада мріяла про бізнесовий ренесанс, і його уособленням наприкінці 1970-х стала побудова «Ренесанс Центру» — комплексу ділових хмарочосів («місто в місті»). Поява ділового району сповільнила й поступово ліквідувала до кінця 1990-х негативну тенденцію втечі бізнесу. А до цього, упродовж довгих трьох десятків років неадекватна міська політика і розгул криміналітету спустошила цілі міські квартали, як, приміром, Елмхурст. Лише у 1980-х порожні будівлі почали зносити, розчищаючи простір для новобудов.