Владислав Анджей Серчик (; 23 липня 1935, Краків — 5 січня 2014, Ряшів) — польський історик-україніст.
Біографія Народився в Кракові. Закінчив Ягеллонський університет, там же розпочав наукову кар'єру. Докторат склав 1963, габілітувався 1968. Із 1976 — професор, 1974—1978 — директор Бібліотеки Ягеллонської. 1986—1996 очолював Заклад історії Східної Європи філії Варшавського університету в Бялостоку (Польща). Із 1997 працював ув Інституті історії Університету в Ряшеві (Польща). Праці Серчика відіграли вагому роль у пропаганді знань з історії України в польському інтелектуальному середовищі, а також сприяли витворенню об'єктивного погляду на минуле польсько-українських взаємин. В останні роки цікавився проблемами історіографії та методології, очолював польсько-українську підручникову комісію.
Публікації Автор близько 300 наукових праць (з них 30 — окремі видання), низки досліджень з історії Росії.
«Koliszczyzna» (1968). Український переклад Євгена Букета вийшов в 2025 році в запорізькому видавництві РВВ. «Lenin w Krakowie i na Podhalu» (1970) «Piotr Wielki» (1973) «Katarzyna II carowa Rosji» (1974) «Iwan IV Groźny» (1977) «Wielka Socjalistyczna Rewolucja Październikowa. Zarys historyczny» (1977) «Historia Ukrainy» (1979) «Połtawa 1709» (1982) «Na dalekiej Ukrainie. Dzieje Kozaczyzny do 1648 roku» (1986) «Poczet władców Rosji. Romanowowie» (1992) «Na płonącej Ukrainie. Dzieje Kozaczyzny 1648—1651» (1998)
Нагороди і відзнаки Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (2010) Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі (1999) Кавалерський хрест Ордена Відродження Польщі Золотий Хрест Заслуги Заслужений діяч культури Польщі
Примітки
Джерела та література І. Чорновол. Серчик Владислав //