Теорія соціального конструктивізму – соціологічна теорія пізнання, розвинена Пітером Бергером і Томасом Лукманом в книзі «Соціальне конструювання реальності» 1966 року. Костенко Н. Масова комунікація. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. Соціологічна освіта. Розділ VI. – 1998. – с. 6Ця теорія стверджує, що ідентичність є певним феноменом, що виникає внаслідок діалектичного взаємозв’язку індивіда та суспільства.Квіт С., Масові комунікації: [Підручник] /Сергій Квіт. –К. :Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2008. – с. 168 Теорія соціального конструктивізму прийшла на зміну традиційній "дзеркальній теорії" Ч. Кулі (дзеркальної самості), що була поширеною при вивченні масової комунікації.
Ідентичність в теорії соціального конструктивізму Одним з ключових понять, що вивчає та досліджує теорія соціального конструктивізму є поняття «ідентичності». Ідентичність визначається як певний феномен, що виникає внаслідок діалектичного взаємозв’язку індивіда та суспільства. Через видозміни способів життя сучасного покоління, в порівнянні з попередніми, можна стверджувати про високу адаптивність з боку індивід(ів)ок щодо трансформацій в економічній, політичній та соціально-культурних сферах їхнього життя. Внаслідок цього, теорія соціального конструктивізму передбачає тлумачення ідентичності - як певного нестійкого, аморфного, багатозначного та залежного від контексту утворення, що має на увазі можливість вибору з боку індивід(а)ки.
Проте, важливим є розуміння того, що будь-який вибір здійснюється в рамках певного соціального контексту, що містить в собі задані спектри альтернатив та їхній потенційний набір інтерпретацій. Такий підхід дає змогу до виявлення багатозначної природи ідентичності та зображення способів її конструювання. Для пояснення ідентичності також застосовується поняття соціальних конструкцій - спільностей, що існують на основі історико-культурний відмінностей суспільства, які виникають та існують завдяки спрямованим зусиллям з боку індивід(ів)ок та створених ними інститутів. Вивченням та дослідженням теорії соціального конструктивізму займались такі науковці, як: Бергер, Лукман, Ф. Барт (феномен «етнічної межі»), Гідденс (поняття «етнічного маргінала»), Виготський, Піаже, Брайант, Мірон та інші.
В останні роки поняття «ідентичності» набуло чималої популярності в науковому середовищі та замінило собою раніше популярні поняття «самосвідомості» або самовизначення. Квіт С., Масові комунікації: [Підручник] /Сергій Квіт. –К. :Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2008. Поняття «ідентичності» має різні тлумачення в соціології, антропології та психології. Проте, взаємні посилання, що прослідковуються в роботах представни(ків)ць різних наук дають змогу стверджувати, що поняття «ідентичності» має певне усталене ядро характеристик та тлумачень, яке буде зберігати свою сталість, незалежно від наукового контексту його використання.
Розмова про ідентичність увійшла до наукового дискурсу через роботи Джона Лока та Д. Юми, внаслідок появи їхніх праць – «Досвід людського розуміння» та «Трактат про людську природу» відповідно. Найперше до вживання поняття «ідентичності» звернулись психологи, що було пов’язаним з діяльністю психолога Еріка Еріксона, який визначав ідентичність як певний стан самоототоження. Також розвитку цього терміна посприяли роботи Джеймса, Ясперса та Фрейда.
Відповідно до найпершого класичного трактування ідентичність сприймалась як знання про раціонального цілісного суб’єкта. Натомість згодом Ніцше висунув тезу щодо конфліктності та внутрішньої суперечності поняття «ідентичності», що давало можливість говорити про її плинність та змінність.
Загалом, дослідженням ідентичності займались такі вчені, як: Зіммель, Мід, Кулі, Барт, Фуко, Бодріяр та інші.
Реальність як об'єкт дослідження та конструювання При розгляді парадигми соціального конструктивізму в теорії масової комунікації ще одним важливим поняттям є феномен "реальності". Сучасні теоретики та теоретикині масової комунікації намагаються дослідити, яким чином засоби масової інформації впливають на конструювання реальності та які механізми відіграють ключову роль при формуванні світосприйняття споживачів та споживачок інформації.
Як і поняття "ідентичності", так і поняття "реальності" не має однозначного визначення та входить до застосування в таких науках, як: соціологія, антропологія, отнологія, гносеологія та соціальна філософія. Так, наприклад, одне з визначень пропонує розглядати "реальність" як категорію, що фіксує основи існування (для світу загалом або ж для будь-якого виду "існуючого").Грицанов, А.А. Новейший философский словарь [Электронный ресурс] – 2006. – Режим доступа: http://www.philosophi-terms.ru/word/Аксиология . А за визначенням Лосєва поняття "реальності" є дотичним до поняття "дійсності" та визначається як щось, що переживає реальні процеси існування та розвитку, що містить власну сутність та закономірність, а також містить в собі результати своїх власних дій та розвитку.Фролов, И.Т. Философский словарь [Текст] / И.Т. Фролов. – М.: Изд-во «Республика», 2001. – с.145 Саме поняття "реальності" поділяють на актуальну, тобто таку, що існує в даний момент, та потенційну - таку, яка може відбутись. Крім того, виділяють такі види реальності, як: Соціальна реальність (нередукована форма існування людської реальності, специфіку якої складає спільне буття індивідів та індивідок в спільно-організованих соціальних формах Осипов, Г.В., Москвичев, Л.Н. Социологический энциклопедический словарь [Текст] / Г.В. Осипов, Л.Н. Москвичев. – М.: Изд-во НОРМА, 2008. – с. 387); Концесуальна реальність ("консенсусна" реальність, що є загальноприятною - та реальність, що складається під час процесів первинної соціалізації та відтворюється надалі); Віртуальная реальність (використовується на позначення світу, що є створеним за допомогою технічних засобів та який засвоюється індивід(ом)кою через її(його) органи чуття, наприклад, слух, зір, дотик та інші). Іншими словами, з технічної точки зору, віртуальна реальність - це кібер-простір, що створється на основі базі комп'ютера, в якому через технічні засоби досягається повна ізоляція оператор(а)ки від "зовнішнього" світу, тобто усі канали органів чуття є "перекритими" від будь-якого зв'язку з оточуючим світом Воронов, А.И. Философский анализ понятия виртуальная реальность [Текст] / А.И. Воронов. – Дис. канд. филос. наук. – СПБ., 1999. – с.14 . Медіареальність (буквально та реальність, яка створюється засобами медіа). Таким чином, засоби масової інформації виконують функцію конструювання нової реальності, а не функцію пасивного відтворення існуючої реальності.
Соціальний конструктивізм в мас-медіа Теорія соціального конструктивізму належить до альтернативних поглядів на вивчення масової комунікації та передбачає вивчення медіа, що транслюють значення, визначення, ідентичності, з використанням якісних методів дослідження.Іванов О. Тема 4: Соціологічні парадигми емпіричних досліджень масових комунікацій (лекція в режимі онлайн-доступу). - 2015. - Слайд 12 Найважливішою ознакою цих парадигм є артикуляція ставлення до концепту «масове суспільство». На початку 70-х років ХХ сторіччя мала місце парадигма радикального конструктивізму, що пов'язєуться з роботами Глазерсфельда, Варели та інших. Відповідно до цієї теорії, знання не сприймається як таке, що містить в собі відображення об'єктивної реальності, а радше є способом організації персонального досвіду в процесі життєдіяльностіУлановский, А.М. Конструктивизм, радикальный конструктивизм, социальный конструкционизм: мир как интерпретация [Текст] / А.М. Улановский. – Вопросы психологии, №2, 2009.– с. 37 . Проте, в кінці 70-х років почала розвиватись парадигма соціального конструктивізму, яка наголошувала увагу на значимості понять "інтерпретації" та "суб'єктивної значимості" під час процесів конструювання реальності, через особисті або персональні знання та досвід. Особливості людини як соціального виду передбачають її соціальність, що є вродженою. Через наявність в людей здатності до утворення та підтримки кумулятивності (накопичення) будь-яка людська діяльність узвичаюється, внаслідок чого вона стає зразком для наступного виконання. Квіт С., Масові комунікації: [Підручник] /Сергій Квіт. –К. :Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2008.Спеціалізований розподіл праці та інновації відкривають шлях до інших узвичаєнь. Повна легітимація та засвоєння норм, традицій та розподілу, що існує в суспільстві відбувається завдяки процесу інституціоналізації - наслідку взаємної типізації узвичаєних дій різними індивід(а)ками. Таким чином, внаслідок того, що інститути характеризуються історичністю, загальним прийняттям та механізмом санкцій індивід(и)ки схильні сприймати їх як об’єктивну реальність.
Конструювання та сприйняття реальності є можливим завдяки процесам: сигніфікації (процес наділення або усвідомлення індивід(ом)кою предметів, явищ, понять); використання "мови" як знакової системи, що сприяє об'єктивації реальності; інституціоналізацію; хабітуалізацію(цей термін використовується на позначення того, що певна дія перетворюється на "звичку" та в майбутньому, через постійне повторення, стає певним прикладом (зразком) для наслідування); легітимізація (процес, завдяки якому обгрунтовується та пояснюється існування інституціоналізованого світу в тому вигляді, в якому він існує на даний момент та в даний проміжок часу)Баксанский, О.Е., Кучер, Е.Н. Когнитивное конструирование реальности [Текст] / О.Е. Баксанский, Е.Н. Кучер. – М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2012. – с. 42. Тобто, конструювання реальності вимагає відтворення складного процесу, що складається з послідовного ланцюга операцій: типізації, хабітуалізації, інституціоналізації, легітимізації та реіфікації. Відповідно мас-медії відіграють важливу роль (в першу чергу. через новини та розваги) у процесах узвичаєння, інституціоналізації та стабілізації соціальних систем.
Інноваційність та практична цінність парадигми соціального конструктивізму в масових комунікаціях полягає в тому, що на відміну від попередніх парадигми пропонували сприймати засоби масової інформації як такі, що відображають "об'єктивну" реальність, тобто таку, що відбувається насправді. Такі твердження базувались, в першу чергу, на дотриманні принципів та етики журналістики, а також знаходили підтримку в ліберальній теорії або теорії соціальної відповідальності масової комунікації. Тобто, підсумовуючи, відповідно до такого сприйняття функціонування масової комунікації, інформація, що надходить до споживачів та споживачок розглядається як правдива, об'єктивна та позбавлена суб'єктивного емоційного впливу журналістів та журналісток. Натомість, прихильники та прихильниці теорії соціального конструктивізму висунули тезу про те, що засоби масової комунікації відіграють безпосередню роль на формування та конструювання реальності (або, так званої, особливої медійної реальності).
Першу згадку на підтвердження даної парадигми можна знайти в роботах У. Ліпмана, який ввів поняття "псевдо-оточуючого середовища". Відповідно до цього поняття, індивід(ка) намагається пристосуватись не до оточення, а до "псевдо-оточення". Внаслідок того, що для кожно(го)ї з нас значна частина навколишнього середовища є недоступною (через наявність обмежених ресурсів), то медіа отримують змогу до конструювання нового бачення світу в індивід(ів)ок. А оскільки доступ людей до певної інформації є обмеженим, то вони, відповідно, втрачають змогу перевірити отримувану інформацію на факт достовірності та правдивості Липпман, У. Общественное мнение [Текст] / У. Липпман. – М.: Институт Фонда «Общественное мнение», 2004. – 384 с.219. Крім того, Ліпман зазначає, що для спрощення роботи з великою аудиторією та масштабним потоком інформації, масмедіа звертаються до використання стереотипів, що полегшує їхнє спілкування та встановлення довіри з аудиторією.