Старий Зимовий палац, Зимовий палац Петра́ I — особиста резиденція російського імператора Петра І зведена на лівому березі річки Нева (Дворцова набережна) біля Зимової канавки на початку 18 сторіччя. Зимовий палац частково зберігся інтегрованим у будівлю Ермітажного театру, що входить до Державного Ермітажу Росії.
У 1712 році на Адміралтейському острові біля двору корабельного майстра Теодосія Скляєва (потім Запасний будинок Зимового палацу) поміж Мільйонною вулицею й берегом Неви побудовані Весільні палати Петра І.
Малі палатки — перший етап будівництва 1716-19 років Місце було обрано самим Петром І-им є найліпшим за видами на усе місто: панорами Неви перед Стрілкою Васильєвського острова, далі берегів Великої Неви, простори Малої Неви, що відкриті у Фінську затоку Балтійського моря, будинок князя Меншикова.
До 1716 року ділянка Весільних палат збільшилася на північ з влаштування набережної на палях по мілководдю Неви, яка існує до й сьогодні. Того ж року почалося будівництво палацу за проектом архітектора Георга Маттарнові, що завершилося 1720 року з заселенням царської сім'ї. За цей період було зведено тільки західна частина Зимового палацу вздовж ще планованої Зимової канавки поміж річками Нева та Мійка. Вже 27 грудня 1720 року у Зимовому палаці проведена 1-ша Петрівська асамблея.
Головний фасад нагадував заможне європейське житло.
Центральний ризоліт з чотирма вікнами рустований на 1-му поверсі, а на 2-му — прикрашений доричним орденом. У трикутному фронтоні дві алегоричні фігури підтримували картуш гербу, увінчаного короною. Бокові частини фасаду з широкими лопатками між вікнами прикрашені панелями у рамках з гірляндами.
Дах голландського типу з переломом над ризолітом у вигляді шатра з декоративною вазою.
Кімнати не перевищували 18 кв. метрів. У корпусі, що виходив на Неву великой зал площею 75 кв. метрів й зал на куті з Зимоваю канавкою площа 41 кв. метрів. Г-подібний коридор, що відділяє кімнати царя.
За ескізами Маттарнові палац був оздоблений усередині червоним мармуром на стінах Великої зали, гіпсовими барельєфами, дубовими дверима та вікнами. У палаці було 4-ри дубові сходини й дубова підлога у французькому стилі з рамами.
Окремо був зведений службовий корпус з галереєю, елінг для зберігання й ремонту вітрильного ботіка Петра І. Між елінгом й житловим корпусом була маленька гавань з розміром 7,5 м на 16 м та партерний квітковий садочок з фонтанчиком на перехресті діагональних стежок площею 16 м на 19 м. Внутрішнє подвір'я було викладено жовтою голландською цеглою.
Нові набережні палати — 2-ий етап будівництва 1719-23 років
Архітектор Георг Маттарнові помер 2 листопада 1719 року й подальшу розбудову палацу продовжив архітектор Микола Гербель. Він добудував у 1719-22 роках до Зимового палацу на сході й центрі нові набережні палати. У новий урочистий фасад органічно вписалася побудована на початку західна частина. Для досягнення єдності зі західною частиною Гербель повторює західний ризаліт на сході будівлі. У центрі фасаду Гербель повторює ефект римської цезарської трьохпролітної Тріумфальної арки Септімія Севера. Масивні колони коринфського ордеру на високих п'єдесталах притулені до парних пілястр, утворюють з 4-ьох опор витягнутий угору портик у стилі бароко з антаблементом раскріпованого ордеру. Високий, складний аттік з чисельними виступами й западинами, підкресленими рамками, з 3-мабарочними картушами вище вікон. Центральний картуш прикрашений фігурами й короною на п'єдесталі має ускладнену форму у німецькому стилі. По осях колон 4-ри статуями-алегоріями характерні петрівському часу атрибутами.
Зимовий палац Петра І став найурочистішим палацом Петербургу свого часу й заклав основу архітектурного ансамблю наступної забудови Санкт-Петербургу.
24 листопада 1723 року у Кавалерійському залі пройшов великий бенкет з феєрверком на кризі Неви. 9 грудня 1723 року у Великій залі сталися заручини доньки Петра І Ганни Петрівни з герцогом Карлом Фрідріхом Гольштейн-Готторопським.
Велика зала розміром 17,95 на 11,56 метрів, висотою — 6,69 метрів. Стіни вінчали фриз й карниз з падугою. З прямокутного панно звисали 5 панікадил. Саме ця зала стала поховальною для Петра І. У цьому палаці 1725 року помер Петро І.
Добудова й зміни 1726-31 років Після смерті Петра І архітектор Доменіко Трезіні добудував для Катерини І Зимовий палац у сторону Великої німецької вулиці (сучасна Мільйонна вулиця) у 1726-27 роках. Також зводяться контур службових корпусів по периметру ділянки й засипають гавань ботика. Замість різних будівель була побудована 2-поверхова будівля з ритмічним скромним фасадом вздовж Великої німецької вулиці й Зимової канавки. З Великої німецької вулиці планувалося зробити в'їзну арку у велике парадне внутрішнє подвір'я.
Створювалися інтер'єри для Петра ІІ.
Останні зміни зовнішнього вигляду було з поверненням 1731 року царського двору з Москви до Петербургу. Проте Ганна Іоанівна оселилася у будинку Федора Апраскіна (будинок Апраскіна став новим царським Зимовим палацом), що стояв нижче по Вищій набережній у сторону Адміралтейства.
За Лизавети Петровни у Старому Зимовому палаці розміщено лейб-кампанську роту, за допомогою якої донька Петра І зайняла царський трон.
У 1783—1787 роках архітектор Джакомо Кваренгі звів на місці Старого Зимового палацу Ермітажний театр. Малі палатки Зимового будинку Петра Параднє подвір'я та сані Петра I Галереї Старого Зимового палацу Арки-галереї парадного подвір'я Підвал у центральній частині палацу
Відкриття Старого Зимового палацу за радянського часу
Вважалося, що Старий Зимовий палац остаточно втрачено з будівництвом Джакомо Кваренгі Ермітажного театру. Проте дослідження головного архітектора Державного Ермітажу Валерія Лукіна у 1976, 1979 й 1981 років, а також натуральні вишукування 1985-87 років дозволили графічно реконстроювати й визначити етапи будівництва Старого Зимового палацу.
Дослідження довели, що Кваренгі за будівництва Ермітажного театру зберіг окремі стіни цокольного й першого поверхів, а також купи приміщень різного призначення.
Під сценою театру знайдена частина парадного подвір'я, оточеного з двох сторін аркадами обхідних галерей та анфіладами кімнат Зимового палацу. Ділянка у фасаду викладена клінкерною цеглиною часів Петра І, а у вищому шарі — кругляком середини 18 сторіччя.
Знайдені фрагменти фарб на збережених під шарами пізнішої штукатурки рустах й медальйонах. За цими кольорами пофарбували сучасні стіни.
Збереглися декілька кімнат 1-го поверху «Малих палаток» Петра І. У 3-ьох з них за документами відтворені історичні інтер'єри: настінні панно з голландського кахлю, набірні паркети, дубові ставні й палітурки вікон У кабінеті Петра І збереглися пічка та камін, оздоблені на голландський манер. Меблі складені з колекції Ермітажу, що належали Петру І.
На двох поверхах вздовж Зимової канавки збереглися 12 жилих покоїв Нових набережних палат Катерини І, створених Доменіко Трезіні у 1726-27 роках.