Е́рні Ге́нрі (), повне ім'я Ерне́ст А́льберт Ге́нрі (; 3 вересня 1926, Бруклін, Нью-Йорк — 29 грудня 1957, Нью-Йорк) — американський джазовий саксофоніст.
Біографія Народився 3 вересня 1926 року в Брукліні (штат Нью-Йорк). У віці 8 років почав грати на скрипці; у 12 років грав на альт-саксофоні. Привернув увагу Тедда Демерона; приєднався до його гурту в клубі Famous Door на 52-й вулиці у 1947 році. Потім працював з Фетсом Наварро; також виступав у різних гуртах Чарлі Вентури, Джорджі Олда, Макса Роуча, Кенні Доргема (1947).
Грав в оркестрі Діззі Гіллеспі (1948—49), Іллінойса Жаке (1950—51). Працював з великими перервами у 1952—56 роках; брав участь у джем-сесії у Брукліні; грав з Телоніусом Монком (1956—57), потім у реорганізованому оркестрі Гіллеспі (1957). У грудні 1957 році записав з Доргемом альбом 2 Horns/2 Rhythm, який став його останньою сесією.
Помер 29 грудня 1957 року в Нью-Йорку у віці 31 року від передозування героїном уві сні на наступний ранок після виступу з Гіллеспі у клубі Birdland.
Зазнав впливу Чарлі Паркера найбільше, аніж інші молоді альт-саксофоністи його покоління. Як соліст записувався на лейблі Riverside.
Дискографія Presenting Ernie Henry (Riverside, 1956) Seven Standards and a Blues (Riverside, 1957) Last Chorus (Riverside, 1957) 2 Horns/2 Rhythm (Riverside, 1957); з Кенні Доргемом
Література Feather, Leonard; Gitler, Ira. The Biographical Encyclopedia of Jazz — Oxford University Press; 1 ed., 2007. — 744 p. ISBN 978-0195320008
Посилання Біографія на Allmusic Дискографія на Discogs