Що таке Цуманська пуща? Докладніше: Цуманська пуща

Докладніше: Національний природний парк «Цуманська пуща»'Докладніше: Фауністичне різноманіття Цуманської пущі

Рослинність Ботаніки давно звернули увагу на природну цінність Цуманської пущі. Академік Ю. Р. Шеляг-Сосонко (1974) відзначав Цуманську пущу як один із найбільш перспективних та важливих природно-заповідних об’єктів Українського Полісся із значним поширенням ацидофільних дібров. У книзі «Охрана важнейших ботанических объектов Украины, Белоруссии и Молдавии» (1980) цей автор розглядає Цуманську пушу як проектований заповідник, що має бути еталоном «неповторної і самобутньої, дуже окультуреної, але все ще мало вивченої природи південної частини Полісся».

Своєрідний характер рослинності Цуманської пущі обумовлено її розташуванням у південній смузі Українського (в цьому разі Західного) Полісся на межі з Волинським лесовим плато. На території Цуманської пущі значну площу займають досить багаті ґрунти, зайняті дубовими та грабово-дубовими лісами. Саме вони і є символом рослинності Цуманської пущі. Проте, в цілому рослинність Цуманської пущі - це складний комплекс рослинних угруповань. Її територія знаходиться там, де зупинилися льодовикові води, затримані підвищенням Волинського лесового плато. Крім рівномірно поширених флювіогляціальних нашарувань, льодовикові води залишили долини, в яких сформувалися болота. На терасах сучасних та давніх долин сформувались соснові ліси. Тому і рослинність і флора пущі є різноманітними та багатими, створюючи неповторне обличчя цього особливого куточка Українського Полісся.

У своїй західній частині територія Цуманської пущі, звужуючись, підходить до м. Ківерці. Тут, між Ківерцями і с. Муравище, місцевість є своєрідним екотоном і має перехідний характер між власне Цуманською пущею та Волинським лесовим плато. Характер лісів свідчить про те, що вони сформовані на багатих ґрунтах. У їхньому складі багато дубових лісів - поростевих середньовікових і дещо старшого віку, а також сосново-дубових.

Значні площі займають культури сосни, висаджені на місці дубових та сосново-дубових лісів. У цих лісах і нині є участь дуба, переважно в II ярусі, а також багатий та складний підлісок - у ньому чимало ліщини, невластивої для природних соснових лісів, є бруслини європейська (Euonymus europaeus) та бородавчаста (Е. verrucosa). Підріст дуба, який є особливо численним по пониженнях, також розміщується в ярусі підліску, місцями наявний і підріст граба. Тому ці ліси густіші, ніж природні соснові. Звертає на себе увагу, що в їхньому деревостані чимало черешні (Cerasus avium) - наявні як окремі дерева середньої величини, так і численний підріст заввишки від 0,5 м до 2-3 м. У дубових та сосново-дубових лісах найбільші площі займають конвалієві, чорницеві, орляково-чорницеві угруповання, а також ті, що сформувались на їх місці під дією людини - злакові. Чорниця (Vaccinium myrlillus) в цих лісах нижча, ніж в більш північних регіонах Західного Полісся, але плодоносить. У соснових лісах, що сформувались на місці листяних та мішаних, у травостої чималі площі займає розрив-трава дрібноквіткова (Impatiens parvißora). Ця адвентивна рослина на Поліссі захоплює собі «життєву нішу» в досить вологих порушених лісах. Серед лісів зовсім немає природних соснових лісів. Трапляються тут середньовікові культури дуба північного (Quercus borealis). Його звичайно називають дубом червоним, оскільки восени його пірчастонадрізані листки мають темно-червоне забарвлення. Цей виходець із Північної Америки непогано почуває себе на Волині, ось тільки численні лісові трави зростати під ним не хочуть - ці лісові угруповання рідкотравні.

Особливий інтерес становлять ківерцівські ліси як притулок багатьох центральноєвропейських видів, які далі на схід трапляються все рідше. Крім черешні та граба, з цієї групи в лісах численними є лемботропіс чорніючий (Lembotropis nigricans), підлісник європейський (Sanicula europaea), осока трясунковидна (Carex brizoides). Деякі з цих видів, що прийшли до нас з Центральної Європи, є дуже рідкісними. Саме тут виявлено найкрасивішу орхідею України - зозулині черевички справжні. Вони збереглись подекуди на ділянках старих соснових культур, висаджених на місці широколистяних та мішаних лісів. Безумовно, ці популяції є «відлунням», своєрідною гілкою популяцій зозулиних черевичок, відомих на Волинському лесовому плато. З інших центральноєвропейських видів слід згадати астранцію велику.

Характерною рисою ківерцівських лісів є значна участь в їх флорісвітлолюбних узлісних видів, нерідко гарноквітучих, тих, що створюють яскравий аспект на галявинах, в світлих лісах, на узліссях. Це — пахучка звичайна (Clinopodium vulgare), дзвоники персиколисті (Campanula persicifolid), скупчені (С. glomerata), круглолисті (С. rotundifolia) та зрідка - оленячі, звіробій плямистий (Hypericum maculatum) та ін. Це в цілому характерно для приміських лісів з рекреаційним навантаженням. Ліси, прилеглі зі сходу до Ківерців, є крайньою частиною Цуманської пущі. Далі вони переходять у ліси Волинського лесового плато.

Далі на схід рослинність Цуманської пущі здебільшого має лісо-болотний характер, тут чітко помітний вплив льодовикових вод на формування рослинного світу за наявності також ділянок з більш багатими ґрунтами. Лише на півдні території Цуманської пущі, на північ від траси Клевань-Ківерці простягається смуга багатих лісів. У західній частині території масиву ліси на невеликих підвищеннях оточені ділянками лук та боліт, здебільшого нині меліорованих.

Типовим для цієї смуги є масив Добра у Сокиричівському лісництві (кв. 4, 5, 9,10,11 та ін.). Тут ліс прилягає до осушеного лучно-болотного масиву. В основному це темний і вологий ліс з переважанням граба, співдомінуванням дуба та участю вільхи (Ainus glutinosa), берези (Betula pendula), осики (Populus tremula) та ясена (Fraxinus excelsior), трапляються старі липи (Tilia cordata). Центральна частина масиву (кв. 5 і 9, частково 11 та 12) знижена і дуже зволожена. Тут переважають ліси з вільхою, осикою, березою і покривом із розрив-трави звичайної (Impatiens noli-tangere) та дрібноквіткової. Серед них — невеликі болітця і заболочені смуги з осокою пухирчастою (Carex vesicaria) та півниками болотними (Iris pseudacorus). На плескатих підвищеннях у цій частині масиву формуються грабово-дубово-осикові ліси, місцями з ясеном, з покривом із яглиці (Aegopodium podagraria), на найвищих ділянках - із зірочника лісового (Stellaria holosted). Саме тут було знайдено найбільшу в масиві популяцію лілії лісової (Lilium martagon) - виду, занесеного до Червоної книги України. По краях масиву — у південній та північно-східній частинах - переважає дубово-грабовий ліс, здебільшого зеленчуковий (з домінуванням Galeobdolon luteum) та рідкотравний, подекуди наявні ділянки ясенового лісу та культури сосни. По краю лісу є ділянки з Домінуванням у травостої конвалії (Convallaria majalis). Вологий і затінений ліс є досить багатим флористично. Тут було виявлено лісові орхідеї з Червоної книги України - коручку чемерниковидну (Epipactis helleborine) і любку дволисту (Plaianthera bifolia), лілію лісову, що утворює великі популяції, а також регіонально рідкісні види - первоцвіт високий (Primula elalior), мальву вирізану (Malva excisa) та ін.

Далі на схід основну площу Цуманської пущі займають території зоологічного заказника «Зубр» та ділянок, які заплановано для його розширення. Це своєрідний природний комплекс, який об'єднує велику різноманітність рослинних угруповань із специфічною флорою - від дібров до сфагнових боліт та лук. На цій території' грабово-дубові і дубові ліси та їх похідні розташовано в основному в південній частині на ділянках з багатшими ґрунтами. Такі ліси займають найбільші площі далі на схід на території проектованого Цуманського регіонального ландшафтного парку. Далі їх буде детально охарактеризовано. Навесні в них формуються синузії ефемероїдів з переважанням анемони дібровної (Anemone nemorosa). Значні площі займають у цій частині вологі листяні ліси, утворені вільхою, березою (в межах Звірівського лісництва) та середньовікові листяні ліси з переважанням граба, дуба, з участю вільхи, берези, осики (в межах Муравищенського лісництва). Ці ліси утворюють широку смугу в північній частині території. В їхньому розрідженому травостої переважають види, характерні для листяних лісів Західного Полісся- квасениця звичайна (Oxalis acetosella), зеленчук жовтий, підмаренник запашний (Galium odoralum), веснівка дволиста (Majanthemum bifolium). Ліси ці вологі, тому: в травостої значною є участь папоротей. Значні площі тут займають і ділянки чорновільшняків з осоковим та очеретяним покривом, участю таких специфічних видів як чемериця Лобеля (Veratrum lobelianum), півники болотні. Виявлено крушиново-кропивну та крушиново-ожинову асоціації.

На північ від цієї смуги листяних лісів на території Звірівського та Муравищенського лісництв розташована смуга соснових лісів, яка є свого роду «вододілом» у лісо-болотному комплексі — його виникнення ймовірно обумовлено дією льодовика. Переважають соснові ліси чорницево-зеленомохові, типові для Українського Полісся.

Місцями в цій смузі трапляються невеликі оліготрофні (верхові) болота з покривом із пухівки піхвової (Eriophorum vaginatum) та сфагнових мохів. Тут відмічені північні види, малопоширені в південній смузі Полісся — андромеда багатолиста (Andromeda polifolia), багно болотне (Ledum palustre), лохина (буяхи, Vaccinium uliginosum), подекуди зростає журавлина болотна (Oxycoccus paiustris). Луки і болота трапляються на цій території спорадично, проте подекуди мають значну площу. Так, у кв. 2, 3, 5 Муравищенського лісництва наявний значний за площею комплекс переходових та низинно-переходових боліт, по краях оточений заболоченим лісом. З краю переважають угруповання куничниково-сфагнових боліт (з куничником сіруватим – Calamagrostis canescens), у центрі - осоково-пухівково-сфагнових з розрідженою сосною. Тут наявні такі види сфагнових боліт як журавлина болотна, андромеда багатолиста, багно болотне. Цей болотно-лісовий комплекс бореального характеру є рідкісним для території Цуманської пущі.

Ділянки лучної рослинності добре виявлено у кв. 10-11 Муравищенського лісництва. Це - післялісові збіднені луки, які використовуються як сінокоси. Переважають види, характерні для піщаних ґрунтів Полісся - костриця червона (Festuca rubra), яка домінує, біловус стиснутий (Nardus stricto), подорожник ланцетний (Plantago lanceolata). Значно поширився на луках щавель пірамідальний (Rumex thyrsiflorus), що нерідко формує перший ярус та створює аспект. Загалом, луки є мальовничими, з численними видами квітуючого різнотрав'я.

У смузі лук є понижені ділянки із заболоченими і торф'янистими луками та чорновільшняками. Луки у пониженнях переважно щучникові (з Deschampsia caespitosa) та осокові, з великими популяціями типових, в тому числі цінних лікарських видів, таких як перстач прямостоячий (калган - Potentilla erecta), валеріана висока (Valeriana exaltata), дудник лісовий (Angelica sylvestris), із малопоширених видів відмічені верби розмаринолиста (Salix rosmarinifolia) та мирзинолиста (S. myrsinifolia), а також декілька бореальних видів осок.

У цілому, охарактеризована західна ділянка території Цуманської пущі, частина якої входить до заказника «Зубр» або яку планують ввести до нього після розширення, є своєрідним комплексом бореальних та неморальних лісів, боліт різного живлення і лук. На ньому яскраво відображено як вплив льодовика, так і розташування поблизу лесового плато.

Цікавим лісо-болотним комплексом є також урочище Кемпа. Ця ділянка розташована у кв. 2. Сильненського лісництва та на прилеглій території Цуманського лісгоспу. Вона являє собою пониження, у центрі якого знаходиться обводнений вільшняк із розрідженим деревостаном. Вільхи низькобонігетні, невисокі, 14-16 м, діаметром 18-20 см, часто із сухими гілками.

Це свідчить про те, що обводнення болота збільшується, вільха розріджується. На місці розрідженого вільшняка формується обводнене очеретяне болото, де