Дýдарків — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Входить до складу Пристоличної сільської громади. Населення — понад 3 тис. жителів. Кількість дворів — понад 1700.ПАСПОРТ КИЇВСЬКА область БОРИСПІЛЬСЬКИЙ район ПРИСТОЛИЧНА СІЛЬСЬКА РАДА
Географія
Розташоване на лівому березі Дніпра в межах Придніпровської низовини в зоні лісостепу. Відстань від головпоштампту Києва — 30 км.
Герб У щиті, перетятому на синє і зелене поля, синій диск зі срібною основою і золотою облямівкою, з якого виходять у синьому золоті промені, на диску три срібні церкви із золотими куполами і хрестами, знизу скошені навхрест дві золоті дудки.Герб села
Історія
Виникнення
За народними переказами, назва села походить від прізвища першого поселенця — музики на прізвисько Дударик (або Дударко).
Підтвердженням давнього виникнення поселень на території села, але не села сучасного, є археологічна знахідка — рогова орнаментована ритуальна сокира-молот доби пізньої бронзи (належить до пам'яток Тшинецької культури).
Іншими знахідками є кам'яні знаряддя праці та козацькі люльки. Знахідки зберігаються в музеї археології Києва. На території села виявлено залишки кісток мамонтів.
Нова історія Дата заснування невідома. Як пише М. Александрович у книжці «Остерский уезд», село Дударків засновано на початку XVII ст., кому воно належало — невідомо, найімовірніше — Вишневецькому. В історичних документах вперше згадується в 1615 році. За іншими відомостями, село засновано Даниловичами. За книгою київського Трибуналу за 1633 рік: «Владельцы Борисполя Даниловичи основывают Требуховку й Дударков между Броварами и Борисполем на селищах Иваничи и Вольничи».
За гетьманування І. Брюховецького з волі самого гетьмана село було передано у власність Київського Печерського Троїцького монастиря.
За Гетьманщини село Дударків, як військово-адміністративна одиниця, підпорядковувалося Бориспільському сотні Київського полку.
За описом Київського намісництва 1781 року в Дударкові було 148 хат виборних козаків, посполитих, різночинських і козачих підсусідків. За описом 1787 року в селі проживало 569 «казених людей».Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 99, 248
З ХІХ ст. було у складі Гоголівської волості Остерського повіту Чернігівської губернії. Є на мапі 1816 року.
Основним заняттям жителів було землеробство, займалися дударківці також чумацьким промислом. 1761 року в Дударкові збудовано церкву, 1872 — школу. За даними на 1859 рік, село значилося як казенне, у ньому — 287 дворів, 1469 жителів.
Доба УНР та часи УРСР Сучасна історія села Дударкова почалася з великих перетворень в усьому укладі життя. 1920 року тут було створено комітет незаможних селян. У 1923-1925 рр село входило до Гоголівського району Київського округу і мало 3708 жителів (на 1923 рік). За переписом 1926 року, Дударківська сільрада входила до складу Броварського району. Село Дударків мало тоді 3788 жителів, а разом з хуторами Горобіївкою, Займищем, Лустовщиною, Личовим населення становило 3924 особи. 1927 року у селі створено товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), 1929 року на його базі виник колгосп "Надія" (згодом — Червоний Плугатар, ім. Шевченка, "8 Березня", ім. газети "Пролетарська Правда").
Під час Голодомору 1932—1933 рр. загинуло майже 15 % жителів села. Старожили пригадали прізвища 141 померлого голодною смертю односельця. Рятував дітей директор місцевої школи Василь Івчук (1904—1938), який таємно від комуністичної влади влаштував школярів на місцевий м'ясокомбінат і під загрозою арешту зберіг їм життя[ Національна книга жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— — С.190].
У повоєнний час і до набуття незалежності діяльність здійснював радгосп «Дударківський», який мав 4665 га землі, в т. ч. 3535 га орної. Господарство спеціалізовувалося на виробництві молока і вирощуванні овочів.
Друга світова війна
З вересня 1941 року село понад два роки було окуповано німцями. За цей період вивезено в Німеччину 228 осіб, спалено 128 хат, проте відновлено церкву і знижено податки. 28 вересня 1943 року Дударків відвойований від німецької окупації старими окупантами - Червоною Армією (163-ю дивізією під командуванням підполковника Карлова). 408 уродженців села Дударкова загинули за час війни.
Сучасність Наприкінці XX ст. у селі — підсобне господарство «Дударків», взуттєва фабрика акціонерного товариства «Дніпро», середня школа, дитячий садок, клуб, бібліотека, медпункт. Близько 1000 дворів, близько 2600 жителів.
Культура, дозвілля і духовність
Заклади культури і дозвілля Будинок культури розташований у центрі села поряд із школою — директор Прокопенко Валентина Миколаївна
У школі працює історичний музей
День села
Спорт Місцевий футбольний клуб «Дударків» бере участь в Вищій Лізі Бориспільського району
Символіка
Архітектура
Пам'ятники У центрі села на постаменті встановлено трактор «Універсал 2». Біля школи встановлено погруддя Прудкого - Героя Радянського Союзу, уроженця села. Навпроти школи пам'ятник загиблим у Другій Світовій Війні.
Цвинтарі В селі два цвинтаря.
Храми До другої світової війни в селі була Вознесенська церква. Знищена під час війни.
Сьогодні працює церква УПЦ Московського патріархату (Свято-Вознесенська, отець Нестор) (вул. Короленка, 8), будується ще одна церква.
Хронологія
1615—1633 р — перші писемні згадки про село.
1762 — у центрі села звели першу школу.
1852—1853 — у селі від чуми помирає значна кількість людей.
1859 — кількість дворів 287, населення 1469 осіб
1898—1899 — у селі від чуми помирає значна кількість людей.
1900ті рр. — кількість дворів сягає 500.
1903 — зведено другу школу.
1933 — заснована пошта.
Чисельність жителів Рік Дворів Жителів 1730 72 1859 287 1469 1892 517 2870 1901 500? 3022 1923 877 3708 1926 881 3788 1970 3081 1989 2450 2001 2335 2008 1000 2500
Особистості Івчук Василь Якович (1902—1938) — директор школи у 1932—1938 роках. Під час Голодомору 1932—1933 років врятував життя багатьох школярів цього навчального закладу. 17 травня 1938 був заарештований та 28 вересня того ж року засуджений до страти, яка відбулася 2 жовтня. У 2007 році йому було присвоєно звання «Герой України».
В селі Дударків народилися: Бухал Іван Васильович (* 1939) — український господарник, голова виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів (1980—1990), почесний громадянин Хмельницького. Каленченко Ганна Іванівна (1924—1994) — живописець, майстриня художньої вишивки. Приходько Іван Васильович (* 1939) — майстер декоративного розпису, народної іграшки та скульптури — заслужений майстер народної творчості України, лауреат державних премій ім. Павла Чубинського, Катерини Білокур, Петра Верни. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Прудкий Микола Петрович (1922—1943) — Герой Радянського Союзу.
Транспорт Поруч з селом проходить а також автошлях регіонального значення .2
Від станції метро «Лісова» ходить маршрутне таксі № 359 . Його обслуговують автобуси Богдан А092, перевізник ТОВ ТК «Союз-Авто» Вартість проїзду становить 21 гривню до Дударкова і 22 гривні до Займища. Від станції метро «Харківська» ходить маршрутне таксі № 330-К . Вартість проїзду — 25 гривень до Дударкова і 26 гривень до Займища.
Також їздить автобус номер 13 до Борисполя, обслуговує маршрут ТОВ «Автосервіс»
Галерея
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)
Примітки
Джерело Сайт села Дударків Облікова картка на сайті ВРУ Інформація взята з порталу http://who-is-who.com.ua Бориспільщина. Офіц. сайт Бориспільської міської ради https://web.archive.org/web/20091227114807/http://vytoky.nm.ru/ Іван Іванович Заєць. Витоки духовної культури українського народу. Вінниця 2006. Розділ III. Бронзова доба в Україні