Шотландське мистецтво — це образотворче мистецтво, створене на території сучасної Шотландії, або про шотландських підданих, починаючи з доісторичних часів. Воно утворює окрему традицію в рамках європейського мистецтва, але політичний союз країни з Англією призвів до його часткового включення у британське мистецтво.
Найбільш ранні зразки мистецтва того, що зараз є Шотландією, — петросфери (сильно прикрашені різьблені кам'яні кулі) неолітичного періоду. З бронзової доби збереглися приклади різьблення по дереву, у тому числі перші зображення об'єктів, і «знаки чаші і кільця». Більша кількість шотландських зразків орнаментованих предметів і виробів з золота збереглася з залізної доби. Майстерно вирізане піктське каміння і вражаючі роботи по металу з'явилися в Шотландії раннього середньовіччя. Розвиток загального стилю острівного мистецтва по всій Великій Британії та Ірландії вплинув на складні ювелірні вироби і ілюміновані манускрипти, такі, як Келлська книга. З нативного мистецтва пізнього середньовіччя і творів, створених під сильним впливом художників фламандського походження, вціліли лише поодинокі зразки. Вплив епохи Відродження можна побачити в різьбі по каменю і живопису XV століття. У шістнадцятому столітті королівська влада почала винаймати фламандських придворних живописців, які залишили портретні зображення королівської сім'ї.
Реформація усунула головне джерело патронажу мистецтва та обмежила публічну доступність мистецтва для огляду, але, можливо, допомогла розвитку світських місцевих його форм, зокрема, складних розписів склепінь і стін. Незважаючи на втрату власного королівського двору в результаті Союзу корон 1603 року, яка призвела до втрати ще одного великого джерела патронажу, XVII століття ознаменувалось появою перших значних місцевих митців, імена яких збереглися, наприклад Джорджа Джеймсона і Джона Майкла Райта.
У вісімнадцятому столітті в Шотландії почали з'являтися художники, які були значущими на міжнародному рівні, всі під впливом неокласицизму, такі як Аллан Рамсей, Гевін Гамільтон, брати Джон і Олександр Рансімен, Джейкоб Мор і Девід Аллан. До кінця століття на художні твори став впливати романтизм, що можна побачити у роботах портретистів, таких як Генрі Реберн. Він також вплинув на традицію шотландського пейзажного живопису, яка фокусувалась на Шотландській височині та була викристалізувана такими фігурами як Олександр Несміт. Королівська шотландська академія мистецтв була створена 1826 року, а значущі портретисти цього періоду включали Ендрю Геддеса і Девіда Вілкі. Вільям Дайс став однією з найбільш значних фігур в художній освіті Сполученого Королівства. Початок кельтського Відродження можна побачити наприкінці XIX століття, і на арт-сцені домінували роботи «Хлопців з Глазго» («The Glasgow Boys») і Четвірки за лідерства Чарльза Ренні Макінтоша, які отримали міжнародну репутацію за їх поєднання кельтського Відродження, Руху мистецтв і ремесел і модерну. На початку ХХ століття домінували Шотландські Колористи і Единбурзька школа. В цей період популярністю користувався модернізм, а Вільям Джонстон допоміг розробити концепцію шотландського Відродження. У післявоєнний період основні художники, включаючи Джона Беллані і Олександра Моффата, працювали у напрямку «шотландський реалізм». Вплив Моффата можна побачити в роботах «нових хлопців з Глазго» («new Glasgow Boys») кінця XX століття. У двадцять першому столітті Шотландія продовжує породжувати успішних і впливових митців, таких як Дуглас Гордон і Сьюзен Філіпз.
Шотландія має значні колекції предметів мистецтва, такі як Національна Галерея Шотландії і Національний музей Шотландії в Единбурзі і Колекція Баррелла та художня галерея і Музей Келвінгроув в Глазго. Значущі школи мистецтв включають Единбурзький коледж мистецтв і Школу мистецтв Глазго. Основною установою, відповідальною за розвиток і фінансування мистецтва в Шотландії, є «Creative Scotland». Підтримка також надається місцевими радами та незалежними фондами.
Історія
Первісне мистецтво
Найдавніші з відомих зразків мистецтва, які вціліли з Шотландії, — є різьблені кам'яні кулі, або петросфери, що датуються кінцем неоліту. Вони є унікальним шотландським явищем. Відомо більш ніж 425 прикладів, більшість на території сучасного Абердіншира,«Carved stone ball found at Towie, Aberdeenshire», National Museums of Scotland, retrieved 14 May 2012. але також з Йони, Скаю, Гарріса, Віста, Льюїса, Аррана, Хоїка, Вігтоншира і п'ятнадцять з Оркнейських островів, п'ять з яких були знайдені на місці неолітичного селища Скара-БрейD. N. Marshall, «Carved Stone Balls», Proceedings of the Society of Antiquaries of Scotland, 108, (1976/77), pp. 62–3.. Для цих об'єктів було запропоновано багато функцій, більшість з них — що вони були престижні і потужні речі. Їх виробництво могло тривати до Залізної доби включноJ. Neil, G. Ritchie and A. Ritchie, Scotland, Archaeology and Early History (Edinburgh: Edinburgh University Press, 2nd edn., 1991), ISBN 0-7486-0291-7, p. 46..
З бронзової доби збереглися численні зразки наскельного живопису. Вони включають «знаки чаші і кільця» — вирізані в камені центральні заглиблення, оточені кільцями, іноді не завершені. Такі знаки поширені скрізь в Атлантичній Європі і були знайдені на скелях і окремих каменях по всій Шотландії. Найбільш складні маркування знайдені в Західній Шотландії, особливо в районі Кілмартін. Зображення сокири і човна у Рі-Круїн-Керн в Кілмартині і вирізьблений човен у печері Вемісс вважаються найдавнішими з відомих зображень реальних об'єктів, що збереглися в Шотландії. Різьблені спіралі виявлені на верхніх каменях похоронних цист в Ланаркширі і Кінкардині.V. G. Childe, The Prehistory Of Scotland (London: Taylor and Francis, 1935), p. 115.
На початок залізної доби до Шотландії поширилась більш загальна латенська культура.R. G. Collingwood and J. N. L. Myres, Roman Britain and the English Settlements (New York, NY: Biblo & Tannen, 2nd edn., 1936), ISBN 978-0-8196-1160-4, p. 25. Шолом для поні з рогами з Торра є, мабуть, найбільш вражаючою з небагатьох знахідок латенських прикрас у Шотландії, і вказує на зв'язки з Ірландією і Південною Англією.J. Neil, G. Ritchie and A. Ritchie, Scotland, Archaeology and Early History, (Edinburgh: Edinburgh University Press, 2nd end., 1991), ISBN 0-7486-0291-7, p. 119. «Гривни зі Стірлінга» (), знайдені в 2009 році, — група з чотирьох золотих гривен у різних стилях, які датуються від з 300 р. до н. е. до 100 р. до н. е. Дві демонструють поширені стилі Шотландії та Ірландії, а дві інших показують майстерність того, що зараз є півднем Франції і грецькими і римськими світами.«Iron Age Gold» , National Museums of Scotland, retrieved 14 May 2012.
Середньовіччя В ранньому Середньовіччі на території сучасної Шотландії існували чотири відмінні мовні та політичні угруповання, кожне з яких мало різну матеріальну культуру. На сході були пікти, чиї царства простягалися від річки Форт до Шетланду. На Заході були гельськомовні (гойдельскі) люди Дал Ріада, які мали тісні зв'язки з Ірландією, звідки вони принесли з собою і назву шотландців. На півдні були британські (бритомовні) нащадки народів королівств «старої Півночі», що зазнали впливу римлян, найпотужнішим і найдовшим за існуванням з яких було королівство Стратклайд. Нарешті, там були англійці або «англи», — германські завойовники, які захопили велику частину Південної Англії і утримували Королівство Берніція (пізніше північну частину Нортумбрії), яке простягалось до того, що зараз є Кордонами Шотландії на південному сході.J. R. Maddicott and D. M. Palliser, eds, The Medieval State: Essays Presented to James Campbell (London: Continuum, 2000), ISBN 1-85285-195-3, p. 48.
Від бритомовних королівств Південної Шотландії вціліли лише фрагменти артефактів.L. R. Laing, Later Celtic Art in Britain and Ireland (London: Osprey Publishing, 1987), ISBN 0852638744, pp. 37–41. Мистецтво піктів можна побачити в численних вцілілих різьблених каменях піктів, особливо на півночі і сході країни. На них зображені різні повторювані узори і зображення, наприклад у замку Данробін (Сатерленд) і Аберлемно (Ангус).J. Graham-Campbell and C. E. Batey, Vikings in Scotland: an Archaeological Survey (Edinburgh: Edinburgh University Press, 1998), ISBN 0-7486-0641-6, pp. 7–8. Збереглося і кілька срібних предметів піктів, зокрема, масивні шийні ланцюги, у тому числі ланцюг Вайтклеха, а також унікальні срібні бляхи з кургану в Норріс Ло.S. Youngs, ed., The Work of Angels", Masterpieces of Celtic Metalwork, 6th–9th Centuries AD (London: British Museum Press, 1989), ISBN 0-7141-0554-6, pp. 26–8. Ірландсько-шотландське мистецтво царства Дал Ріада напевне ідентифікувати набагато більш важко, але воно може включати в себе такі артефакти, як броша Гантерстон, що у сукупності з іншими предметами, такими як релікварій Монимаск, дозволяють припустити, що Дал Ріада було одним з місць (як перехрестя між культурами), де розвинувся острівний стиль.A. Lane, «Citadel of the first Scots», British Archaeology, 62, December 2001. До ранніх прикладів англосаксонського мистецтва належать вироби з металу, особливо браслети, пряжки і ювелірні вироби, які збереглися в язичницьких похованнях і у виняткових предметах, таких як майстерно вирізана з китового вусу Франкська скринька, що, як вважають, була зроблена в Нортумбрії на початку восьмого століття і поєднує в собі язичницькі, класичні і християнські мотивиC. R. Dodwell, Anglo-Saxon Art: A New Perspective (Manchester: Manchester University Press, 1982), ISBN 071900926X, pp. 2–4.. Після навернення Шотландії на християнство в сьомому столітті, художні стилі Нортумбрії взаємодіяли зі стилями Ірландії і Шотландії, щоб стати частиною загального стилю, який історики визначають острівним або гіберно-саксонськимC. E. Karkov, The Art of Anglo-Saxon England (Woodbridge: Boydell Press, 2011), ISBN 1843836289, p. 5..
Острівне мистецтво — це назва стилю, який панував у Великій Британії та Ірландії після навернення піктів і культурної асиміляції культури піктів у культуру шотландців і англівH. Honour and J. Fleming, A World History of Art (London: Macmillan), ISBN 0-333-37185-2, pp. 244–7., і який став вельми впливовим у континентальній Європі, зробивши внесок у розвиток романського і готичного стилівG. Henderson, Early Medieval Art (London: Penguin, 1972), pp. 63–71.. Його можна побачити в орнаментованих брошах у формі розірваного кільця, де часто використовувалось і напівдорогоцінне камінняYoungs,The Work of Angels", Masterpieces of Celtic Metalwork, pp. 72–115, and 170–4 and D. M. Wilson, Anglo-Saxon Art: from the Seventh Century to the Norman Conquest (Overlook Press, 1984), ISBN 0879519762, pp. 113—114 and 120—130. у сильно різьблених високих хрестах, які зустрічаються по всій країні, але найчастіше у Гайлендс (шотландських верховинах) та на островахJ. T. Koch, Celtic Culture: a Historical Encyclopedia, Volumes 1–5 (Santa Barbara, CA: ABC-CLIO, 2006), ISBN 1-85109-440-7, pp. 915–19., і особливо в багато ілюстрованих рукописах, таких як Келлська книга, яка, можливо, була розпочата або цілком створена на Йоні, ключовому місці острівного мистецтва в Шотландії. Пік ери стилю був раптово перерваний порушенням чернечих осередків і аристократичного життя набігами вікінгів наприкінці VIII століттяC. R. Dodwell, The Pictorial Arts of the West, 800—1200 (New Haven, CT: Yale University Press, 1993), ISBN 0-300-06493-4, pp. 85 and 90.. Більші пізні вироби з металу збереглися у закопаних скарбах, такі як скарб острова Св. Нініана, і з декількох знахідок періоду вікінгівLaing, Later Celtic Art in Britain and Ireland, p. 37..