+ Келлська книга Аркуш 292. Інципіт Євангелія від Марка Назва в оригіналі: Дата створення: кінець VIII ст. — початок IX ст. Обсяг: 340 аркушів (пергамент) Розміри: 330 x 250 мм (формат книги), 250×170 мм (область тексту) Тип документа: Рукопис з мініатюрами та орнаментами Бібліотека: Триніті Коледж, Дублін, Ірландія Ке́ллська кни́га (також відома як Кни́га Колу́мби, , ) — ілюстрована рукописна книга, створена ірландськими (кельтськими) ченцями наприкінці VIII — на початку IX ст.
Келлська книга одна з найщедріше прикрашених витонченими мініатюрами та орнаментами з-поміж середньовічних рукописів, що дійшли до насCalkins, Robert G. Illuminated Books of the Middle Ages ст. 82-85.. Завдяки техніці виконання та красі візерунків, багато дослідників розглядають її як найзначніший твір середньовічного ірландського мистецтва.
Манускрипт складається з чотирьох Євангелій латинською мовою, вступу та тлумачення. Книга складається з 340 пергаментних аркушів, названих фоліями. Велика частина аркушів є частиною подвійних сторінок (розворотів), так званих біфолій, але деякі аркуші є одинарними.
Рукопис зберігається в бібліотеці Триніті-коледжу в Дубліні, Ірландія.
Історія
Створення
Згідно з основною версією її походження, книга була створена в скрипторії Монастиря святого Колумби на острові Йона наприкінці VIII — початку IX століттяCharles Reginald Dodwell The pictorial arts of the West ст. 84. Після того, як монастир був розгромлений норманами, книга була перевезена ченцями в Ірландію, в Келлське абатство (монастир), звідки манускрипт і отримав свою назву.
Келлська книга — вершина майстерності у створенні рукописних книг в період з кінця VI до початку IX століть в монастирях Ірландії, Шотландії та Північної Англії, а також в заснованих вихідцями з Ірландії та Англії монастирях на європейському континенті.
Книга зберігалася в Келлському абатстві протягом майже усього середньовіччя. Цей монастир був заснований в місті Келлс (графство Міт, Ірландія) на початку IX століття, за часів постійних вторгнень вікінгів, ченцями з острова Йони. Після того, як цей острій став надто небезпечним для життя через набіги норманів, більшість ченців перебралася в Келлське абатство, яке стало центром чернечого товариства, що було засноване святим Колумбаном.
Про дату і місце створення манускрипту велися запеклі суперечки. Традиція приписувала створення книги самому святому КолумбановіEdward Sullivan The Book of Kells ст. 19-20, але палеографічні дослідження відсунули створення цієї книги на пізнішу дату, приблизно до 800 рокуBernard Meehan The Book of Kells: An Illustrated Introduction to the Manuscript in Trinity College Dublin ст. 91.
Крім основної, існує ще як мінімум чотири різних теорії про місце створення манускрипту. Згідно з однією з них, на острові Йона книга була тільки почата, а робота над нею була продовжена в Келлському абатстві. За другою версією, книга була цілком створена в скрипторії Келлського абатства. За третьою версією, книга була створена на півночі Англії, можливо в Ліндісфарні, потім перевезена на острів Йона, а звідти — до Келлського абатства. І, нарешті, книга могла бути створена в невідомому монастирі в Шотландії. Можливо, точне місце створення так ніколи і не буде встановлене.
З манускриптів (ілюміновані Євангелія), що збереглися з того часу можна відзначити Житіє святого Колумбана, Ambrosiana Orosius, фрагмент євангелія з бібліотеки Даремського собору (усі — початок VII століття), Книгу з Дарроу (друга половина VII століття). З книг, створених на початку VIII століття, збереглися Даремський євангеліарій, Євангеліє з Ехтернаху, Ліндісфарнський євангеліарій та Лічфілдське євангеліє. Санкт-Галленське євангеліє та Євангеліє Макрегала були створені наприкінці VIII століття. На початку IX століття були створені Армська книга (датується 807—809 роками), фрагмент з Турина та Євангеліє Макдурна. Ці манускрипти мають спільні риси, що дозволяє дослідникам зараховували їх до однієї традиціїHenry, Francoise The Book of Kells ст. 150—151.
Середньовічний період В XII столітті — на початку XI століття Келлська книга перебувала в Келлському абатстві. У Хроніках Ольстеру у записі від 1006 року сказано: «…велике Євангеліє КолумбиColumkille is the name by which St. Columba is best known in Ireland. , головна реліквія Західного світу, була викрадена вночі із західної ризниці великої кам'яної церкви в КенаннасіКенаннас — середньовічна ірландська назва Келлса через свій розкішний оклад». Манускрипт було знайдено через декілька місяців без свого прикрашеного золотом та коштовностями окладу «під дерном»O'Donovan, John. «The Irish Charters in the Book of Kells ». Ірландський національний університет. Якщо, як вважається, мова йде саме про Келлську книгу, то це перша згадка про її місцезнаходження у джерелах. Можливо, саме після цього викрадення книга втратила ряд початкових та кінцевих аркушів.
Письменник XII століття, Гіральд Камбрійський, у своїй книзі «Topographia Hibernica» описує бачене ним у Кілдарі велике Євангеліє, опис якого відповідає Келлській книзі:
Оскільки Гіральд каже, що бачив цю книгу в Кілдарі, можливо, що він бачив інший, нині загублений, рукопис, рівний за якістю Келлській книзі, або, можливо, він помилився з місцезнаходженням цього манускриптуHenry, Francoise The Book of Kells ст. 165.
Келлське абатство було розпущено в ході церковних реформ в XII столітті. Монастирська церква була перетворена до парафіяльну, в якій продовжувала зберігатися Келлська книга.
Сучасний період
Келлська книга зберігалася у Келлсі до 1654 року, коли кавалерія Олівера Кромвеля розташувалася у цій церкві, і правитель міста відіслав книгу для її безпеки в Дублін. Книга була подарована Триніті-коледжу у Дубліні в 1661 році Генрі Джонсом, місцевим єпископом. За винятком коротких періодів перебування на виставках, Келлська книга знаходиться в бібліотеці цього коледжу з XVII століття дотепер.
У XVI столітті Джеральдом Планкеттом на берегах аркушів римськими цифрами була проставлена нумерація розділів Євангелія, згідно з поділом на розділи, запропонованим у XIII столітті архієпископом Кентерберійським Стефаном Ленгтоном. У 1621 році сторінки книги були пронумеровані єпископом Джеймсом АшеромHenry, Francoise The Book of Kells ст. 150. У 1849 році королеву Вікторію та принца Альберта попросили залишити свої підписи у рукописіEdward Sullivan The Book of Kells ст. 38. Вони залишили свої підписи на сучасному форзаці книги. Ця сторінка була видалена у 1953 році при реставрації манускриптуHoops, Johannes (ed.) «Reallexikon der Germanischen Altertumskunde». Walter De Gruyter Inc, September 2001, 346. ISBN 3-11-016950-9.
Протягом минулих сторіч книгу неодноразово переплітали та реставрували. Під час палітурних робіт у XVIII столітті аркуші були обрізані, щоб привести їх до одного формату, при цьому фрагменти зображень були втрачені. Книга була переплетена в 1895 році, але ця обкладинка швидко зужилася. З кінця 1920-х років кілька аркушів зберігалося окремо. У 1953 році рукопис був переплетений Роджером Пауелом у чотири томи.
У 2000 році відокремлений том, що містить Євангеліє від Марка, побував на виставці рукописів в Канберрі, Австралія. Це була четверта закордонна виставка Келлської книги. Під час перельоту, том отримав «невеликі руйнування пігменту» через вібрації авіамоторів.
Репродукції У 1951 році швейцарське видавництво Урс Граф-Ферлаг Берн випустило факсимільне видання твору. Більша частина сторінок була відтворена в чорно-білому варіанті. 48 сторінок, зокрема, були відтворені в кольорі, включаючи всі повносторінкові ілюстрації.
У 1979 році інше швейцарське видавництво, Факсиміле Ферлаг Лазерне попросило дозвіл на випуск повнокольорового факсиміле-видання. Спочатку Триніті-коледж відмовив йому через побоювання пошкодити книгу. У 1986 році після розробки безпечного процесу для зняття фотокопій, який виключає дотик до сторінок, дозвіл було отримано. Видання вийшло в 1990 році в 2-х томах, у першому — факсиміле книги, у другому коментарі вчених. Доступна також CD версія з відсканованими зображеннями сторінок факсиміле-видання та коментарями дослідників.
Опис
Келлська книга містить чотири Євангелія, написаних чорними, червоними, пурпуровими та жовтими чорнилами, з передмовою, укладенням та вибіркою уривків з ЄвангеліяBernard Meehan The Book of Kells: An Illustrated Introduction to the Manuscript in Trinity College Dublin ст. 9. В наш час книга складається з 340 пергаментних аркушів, названих фоліями. Велика частина аркушів є частиною подвійних сторінок, так званих біфолій, але деякі аркуші є одинарними.
Припускають, що близько 30 фолій було загублено (залишилася згадка, що в 1621 році у книзі було 344 фолії). Збережені фолії зібрані в 38 «зошитів». В один зошит входить від 4 до 12 фолій (від 2-х до 6-ти біфолій). Найчастіше в зошиті міститься 10 фолій. Деякі фолії є окремими аркушами, зокрема, багато важливих декорованих сторінок. На багатьох сторінках збереглися допоміжні лінії та відміткиHenry, Francoise The Book of Kells ст. 152. Пергамент високоякісний, хоча фолії мають різну товщину, від доволі грубих до надзвичайно тонких. Формат книги 330 на 250 міліметрів. Спочатку фолії не були одного розміру, але в XVIII столітті їх обрізали, привівши до однакового розміру. Дзеркало тексту — приблизно 250 на 170 мм. На кожній сторінці з текстом від 16 до 18 рядків. Манускрипт добре зберігся. Книга залишилася незавершеною, і деякі мініатюри існують тільки в начерках.
Зміст Книга у нинішньому вигляді містить передмову, повний текст Євангелія від Матвія, Марка, Луки та частину тексту Євангелія від Івана до Іван. 17:13. Залишок Євангелія від Івана та невідома частина передмови загублені — можливо, це сталося, коли книга була викрадена на початку XI століття.
Збережена частина передмови складається з двох фрагментів списків єврейських імен, які містяться в Євангеліях, Breves causae і Argumenta (посилання на Євангеліє та легенди про життя євангелістів) та канонічних таблиць Євсевія Кесарійського. Ймовірно, подібно до Євангелія з Ліндісфарна, книги з Дарроу та книги з Армаха, частина загубленої передмови містила лист Ієроніма Папі Дамасію I, відомий як Novum opus. Також можливо, хоча менш імовірно, що загублений матеріал включав в себе лист Євсевія до Карпіана, в якому він пояснює використання канонічних таблицьЗ усіх перерахованих вище книг тільки Євангеліє з Ліндісфарна містить цей листHenry, Francoise The Book of Kells ст. 153.
Існують два фрагменти списків єврейських імен; перший на правій стороні першої сторінки книги, другий на фолії 26, який в наш час знаходиться у кінці вступу Євангелія від Іоанна. Перший фрагмент списку містить кінець списку імен з Євангелія від Матвія. Відсутні імена з цього списку повинні були займати додатково ще два аркуші. Другий фрагмент списку, на аркуші 26, містить близько чверті списку імен з Євангелія від Луки. Імена з цього Євангелія повинні займати ще близько трьох аркушів. Структура рукопису, в якому знаходиться аркуш 26, вказує про те, що додаткові три сторінки не могли знаходитися між аркушами 26 та 27, отже аркуш 26 знаходиться не на своєму місці. Списки імен для Марка та Іоанна втрачені.