Васи́ль Олексі́йович Богоро́дицький ( , м. Царевококшайськ, тепер Йошкар-Ола, Удмуртія, РФ — , м. Казань, тепер Татарстан, РФ) — російський науковець, лінгвіст, професор Казанського університету, член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук (з 1915).
Життєпис В 1880 році закінчив Казанський університет.
З 1888 року — професор цього університету, з 1922 — Східного педагогічного інституту (згодом Казанський педагогічний інститут).
Праці Автор численних праць з індоєвропейського, російського та тюркського мовознавства.
У працях «Курс граматики російської мови» (1883—1887), «Нариси з мовознавства і російської мови» (1901, останнє видання — 1935) та ін. залучав український мовний матеріал, особливо з історичної фонетики.
З метою вивчення української мови деякий час жив у селі Сушки (тепер Канівського району Черкаської області).
Описав фонетичну систему говірки цього села — «Діалектологічні нотатки, [в.] 3. Говірка села Сушки Золотоніського повіту Полтавської губернії» (1901). Характеристику поглядів Богородицького на українську мову дав Костянтин Михальчук. Примітки
Джерела
О. О. Тараненко. Богородицький Василь Олексійович // Тимошенко П. Д. В. О. Богородицький як дослідник укр. мови. УМШ, 1957, № 2