Мазярня Ваврикова (деколи ) — колишнє польське село в Україні, у Буському районі Львівської області. Розташовувалося між Грабовою і Полоничною.
Історія Щонайменше з 1860 року було присілком села Грабова, входило до Буського повіту Золочівського округу Тернопільського воєводстваHandbuch des Lemberger Statthalterei-Gebietes in Galizien für das Jahr 1860. — Lemberg, 1860. — S. 396—397. .
Наприкінці XIX століття тут розташовувався будинок лісничого та працювала фабрика з виготовлення терпентину (скипідару)Ігор Гілевич Фольклорно-етнографічні дослідження Якова Миколаєвича на галицькій. Волині наприкінці XIX ст. // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 2015. — Випуск 51. — С. 159. — ISSN 2078-6107.. Село було також відоме своїми торфовищами.
Згідно з переписом населення Австро-Угорщини станом на 31 грудня 1890 року Мазярня Ваврикова складалася з двох адміністративних одиниць: хутора (, ), який входив до складу ґміни Грабова (46 будинків) та однойменного маєтку (, ), який був окремою адміністративною одиницею (3 будинки) і не входив у склад жодної ґміни. Цей же перепис подає, що на той час в Мазярні Вавриковій мешкало 342 особи (329 на хуторі та 13 в маєтку), серед яких було 79 вірних греко-католицького віросповідання (78 на хуторі, 1 у маєтку), 253 римо-католицького (242 на хуторі, 11 у маєтку) та 10 юдеїв (9 на хуторі, 1 у маєтку). При цьому 31 мешканець хутора вказав, що його рідна мова українська (русинська), а 311 (298 з хутора, 13 з маєтку) — польськаSpecial-Orts-Repertorium von Galizien. — Wien, 1893. — S. 238—240. .
Згідно з переписом населення від 1921 року в селі мешкало 384 людини, з них 322 римо-католики, 59 греко-католиків та 3 юдеї. 377 назвали себе поляками, 4 — українцями, 3 — євреямиSkorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej. – T. 15: Województwo Tarnopolskie / opracowany na podstawie wyników Pierwszego Powszechnego Spisu Ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — 48 s. .
За часів Польської Республіки до 1934 року село було самоврядною громадою у Камінецькому повіті Тернопільського воєводства. У зв'язку з адміністративною реформою 1 серпня 1934 року село було включене до новоутвореної сільської ґміни Грабова того ж повіту і того ж воєводства.
Станом на січень 1939 року населення становило 410 осіб, з них: 60 українців та 350 поляків.
З документів УПА відомо, що 17 березня 1944 року поблизу села були виявлені закатовані тіла трьох людей, які до того пропали з Язениці Руської.
Через тиждень, 25 березня, УПА вбило в селі 22 поляківKubów Władysław Terroryzm na Podolu Zachodnim. — Warszawa, 2003. — S. 59. — ISSN 1507-9996. , за іншими даними — було 30 загиблихLeszek S. Jankiewicz Kalendarium ludobójstwa dokonanego na Polakach przez nacjonalistów ukraińskich w dawnych województwach lwowskim, stanisławowskim i tarnopolskim // Ludobójstwo OUN-UPA na Kresach Południowo-Wschodnich / Pod redakcją Witolda Listowskiego. — Kędzierzyn-Koźle, 2013. — S. 45. — ISBN 978-83-63999-04-9. . За свідченнями очевидців, село було спалене, а жителі, рятуючись, втікали у довколишні села. В документах УПА відзначається, що жителі спалених земель почали масово втікати до міста, а звідти — далі на Захід. В цей же період були спалені інші польські села на території Камінецького повіту: Вальки, Мазярня Гоголева, Павуки, Бербеки, Турки, Мазярня Кам'янецька, Язениця Польська.
Так Мазярня Ваврикова перестала існувати.
Див. також Волинська трагедія
Примітки
Посилання