Володи́мир Бори́сович Сошальський (; 14 червня 1929 року, Ленінград, СРСР — 10 жовтня 2007 року, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист РРФСР (1988). Справжнє прізвище — Феодосьєв.

Біографія Володимир Борисович Сошальський народився 14 червня 1929 року в Ленінграді в родині акторів Варвари Розаліон-Сошальської і Бориса Феодосьєва.

Дебютував на сцені юний Володя Сошальський випадково: загравшись за лаштунками театру, вийшов на сцену прямо під час вистави за п'єсою Ібсена «Привиди». Володимир відчув магію сцени та вирішив стати актором. Ще до закінчення школи він вступив у студію при Ленінградському ТЮГу. У 1948 році закінчив навчання і до 1951 року працював у цьому театрі. Саме в Ленінградському ТЮГу Володимир Сошальський зіграв свою першу зіркову роль: у виставі «Ромео і Джульєтта» йому довелося виконати роль Ромео. Після цієї ролі актор став знаменитий, у нього з'явилися численні шанувальниці.

Незабаром слава досягла і Центрального театру Радянської армії в Москві, в ту пору театр закликав на строкову військову службу всіх молодих акторів через військкомат, так вчинили й з Володимиром. Він переїжджає з Ленінграда в Москву. Почавши строкову службу в спецчастині при театрі Радянської армії (його товаришем по службі в «частини» був Олексій Баталов), Володимир вже не розлучався з цим театром до кінця життя.

З кінця серпня 2007 року актор перебував у хоспісі — у нього виявили рак передміхурової залози, і рідні вже не могли забезпечувати належний догляд за хворим.

Володимир Борисович Сошальський помер 10 жовтня 2007 року. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві, поруч з могилою матері (ділянка № 3).

Особисте життя Володимир Сошальський мав репутацію серцеїда. Офіційно був одружений п'ять разів, крім цього, мав безліч романів.

Після ролі Ромео в Ленінградському ТЮГу, зіграної в 1950-ті роки, в нього закохалася молода акторка Ольга Аросєва, яка тоді працювала в Ленінграді. Вона стала його першою дружиною. Шлюб тривав трохи більше року — від Аросєвої Сошальський пішов до іншої акторки театру ВДТ — Ніни Ольхіної. Однак і цей шлюб виявився недовгим.

Володимир Борисович переїхав до Москви, де зійшовся з акторкою Нінель Підгорної. Вони розійшлися, Сошальський одружився з акторкою Марією Скуратовою, але вже через місяць шлюб був розірваний і він повернувся до Підгорної, яка своєю чергою розлучилася з чоловіком. Вони жили у фактичному шлюбі, Підгорна народила дочку Катерину. А незабаром в його житті з'явилася популярна акторка Аліна Покровська, з якою він працював у театрі Радянської армії.

У фактичному шлюбі з Нонною Мордюковою прожив всього пів року.

Всі колишні дружини Сошальського зберегли про нього світлі спогади.

Його останньою супутницею стала завідувачка репертуарної частини Театру Російської армії Світлана. У 1999 році вона народила сина Володимира Сошальського-молодшого. Самому Сошальському на той час було 70 років.

Ролі в кіно

1949 — Академік Іван Павлов — студент (в титрах не вказаний) 1951 — Тарас Шевченко — прапорщик Микола Монтеллі, приятель Шевченко 1954 — Анна на шиї — офіцер 1955 — Михайло Ломоносов — граф Іван Іванович Шувалов 1955 — Отелло — Кассіо 1957 — На графських руїнах — Граф 1958 — Матрос з «Комети» — Вадим 1959 — Григорій Сковорода — камердинер 1961 — Перехрестя — чоловік Галі 1961 — Приборкання норовливої ​​- Трані 1964 — Москва — Генуя — фотокореспондент 1965 — Змова послів — Сідней Рейлі 1965 — Ескадра повертає на захід — Гришин-Алмазов 1976 — Марк Твен проти... — полковник Патерсон 1977 — Талант — Анатолій Вікентійович Подрайський, інженер-підприємець 1978 — 31 червня — Планкетт, шкіпер 1978 — Дуенья — Карлос 1978 — Кров і піт — купець Федоров 1979 — Нерозділене кохання — Хрисанф Миколайович, старіючий актор 1981 — Шофер на один рейс — Павло Охрімович Тішанов 1982 — Ассоль — Меннерс 1983 — Інспектор Лосєв — Сокольський 1984 — Кольє Шарлотти — Губченко Віктор Федорович («Тюля») 1984 — Прохіндіада, або Біг на місці — Тимофій Тимофійович 1985 — Груба посадка — Василь Пилипович Полозов, командувач ВПС 1985 — Салон краси — Григорій Сергійович, приятель Лялі 1985 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Полуденний злодій — Льоша 1985 — Людина з акордеоном — Савелій Михайлович 1985 — Угода — Суарес, президент 1986 — Життя Клима Самгіна — Безбєдов 1987 — Гра в детектив. Випуск 1 (режисери: Леонід Півер, Віктор Крюков, Центральне телебачення) — сер Гаррісон 1987 — Де б не працювати … — директор інституту 1987 — І завтра жити — Стольников 1988 — Нові пригоди янкі при дворі короля Артура — Саграмор 1989 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Мафія — відвідувач наркопритону 1989 — Свєтік — Микола Степанович 1990 — Братки і панські ласки — пан 1990 — Мишоловка — Паравічіні 1991 — Віват, гардемарини! — Принц Крістіан Август Ангальт-Цербстський, батько Фіке 1991 — Не будіть сплячого собаку — актор «міністр» 1991 — Номер «люкс» для генерала з дівчинкою — Сергій 1991 — Блукаючі зірки — Щупак 1991 — І повертається вітер … — Георгій 1992 — Господи, помилуй заблукалих 1992 — Серця трьох — сліпий розбійник 1993 — Гріх. Історія пристрасті — Микола Арсенійович Ланський, батько Сергія 1993 — Той, що біжить по льоду — голова суду 1993 — Аляска Кід — Чарлі Хансон 1994 — Прохіндіада 2 — Тимофій Тимофійович 2000 — Таємниці палацових переворотів. Фільм 2. Заповіт імператриці — генерал Салтиков

Джерело Біографія актора