Порай-Кошиці — українсько-білорусько-польський шляхетський рідСоболь В. О. Щоденникові твори Києво-Могилянських вихованців За матеріалами архівного фонду Олександра і тетяни Кошиців.

Походження Згідно з сімейною легендою Порай-Кошиці вважали засновником роду Никифора Кошиця. Він походив із Сардинського королівства в Італії (із Косціна), що прибув до Литви в часи князя Вітовта (1392–1430). Згідно з іншою легендою рід походить від одного з кіннотників-патриціїв Розін-Розінус, що перейшов з Італії до богемського володаря Чеха і заснував у Чехії рід Розенбергів. Один з представників цього роду Розінів – Славник мав сім синів від дочки князя Болеслава ІКиєво-Могилянська академія в іменах XVII–XVIII ст. : енциклопедичне видання [Електронний ресурс] / упоряд. З. І. Хижняк ; за ред. В. С. Брюховецького. – К. : Вид. дім «КМ Академія», 2001. – 736 с..

Але першим документально відомим представником роду був Іван Кошиць гербу Порай, що мешкав в XVI ст. в Великому князівстві Литовському, Руському, Жематійському.

Серед визначних представників роду багато священників, військових, медиків, музичних і театральних діячів. Нащадки роду мешкають сьогодні як в Україні, так і закордоном (зокрема в Росії і США). Частина послуговується прізвищем Кошиць, інша з придатком Порай-Кошиць.

Родова схема

Іван Кошиць ( 1560), власник Виступовичів в Овруцькому повіті, і частково Великого Села в Ошмянському повіті. Станіслав ( 1590 — 1665), поручик гусарського полку. В 1665 році відписав Велике Село і Виступовичі сину. Дружина — Софія Криштоф ( прибл. 1640 — 1710), чесник мінський. Іван ( прибл. 1700 — 1763), дружина — Катерина Андрій Іванович ( 1722 — 1799), 28 вересня 1774 р. змушений був продати Виступовичі овруцькому підсудку Антону Вечфінському, й переселитися в переселиться в Радомишльський повіт Київської губернії. Дружина — Маріанна Свєнціцька Іван Андрійович ( прибл. 1758 — після 1830), православний священник. Закінчив Мозирське церковне училище, з якого звільнився 9 березня 1783 р. Мешкав в с. Вітовці Сквирського повіту. Дружина — Євдокія Антонівна Мшанська Григорій Іванович ( 1792 — після 1865), православний священник в с. Кирилівка Звенигородського повіту. В його родині близько восьми років жив Тарас Шевченко.Спогади про Тараса Шевченка. — К.: Дніпро, 1982. — С. 36-40. Дружина — Ксенія Григорівна Григорович Іван Григорович ( 1818) Ярослав Григорович ( 1820) Феодосія Григорівна ( 1828) Прокопій Григорович ( 1830) Олексій Григорович ( 1832), православний священник в с. Кирилівка. Дружина — Мотрона Фомичівна Фомкіна Митрофан Олексійович ( 1859) Павло Олексійович ( 1863 — 1904)Кошиць Павло Олексійович //  — с. 327 ∞ Тамара Леонідівна Ніна Павлівна ( 1892 — 1965), чоловік — Александер фон ШубертКошиць Ніна Павлівна //  — с. 330 Марина Олександрівна ( 1912 — 2001), чоловік — Франклін Л. ЕшліMarina Koshetz; Opera and Movie Star Марія Павлівна ( 1896) Валентин Павлович ( 1894) Георгій Олексійович ( 1865) Параскева Григорівна ( 1838) Євдокія Григорівна ( 1818) Феодосій Іванович, диякон в с. Тетіїв Таращанського повіту. Дружина — Пульхерія Матвеєва Григорій Феодосійович ( 1844), від 15 вересня 1864 р. звільнений з духовного звання після закінчення семінарії для вступу до гражданської служби. До 19 грудня 1866 р. служив молодшим діловодом столу канцелярії Київського губернатора. 19 грудня 1866 вступив в службу Київського губернського дворянського зібрання. З 1868 р. отримав там посаду архіваріуса. З 1878 р. титулярний радник у відставці. Дружина — Олена Олексіївна Зименко ( 1848), донька купця другої гільдії. Олександр Григорович ( 1866 — 1944) Іван Григорович ( 1867) Надія Григорівна ( 1869) Михайло Григорович ( 1871 — 1941), колезький секретар. Після закінчення Лісового інституту був призначений молодшим таксатором корпусу лісничих в Сестрорецькому лісництві. Пізніше отримав посаду лісничого. Учасник Першої світової. Після Революції залишився на своїй посаді. В 1930 р. звільнений і виселений з дому за відмову сплавляти ліс по Сестрі-ріці в об'ємі що перевищує її можливості. Помер від голоду. Дружина — Олена Іванівна Ільїна ( 1876), балерина Імператорського театру Костянтин Михайлович ( 1903 — 1959), радянський геолог, педагог. Першовідкривач Ковдорського родовища. Учасник Другої світової війни. Дружина — Анна Петрівна Єгорова ( 1906 — 1989) Олена Костянтинівна ( 1926 — 1996), чоловік — Микола Олексійович Клименко, капітан 2-го рангу.Мы выбрали море: Воспоминания командиров и учеников Московской военно-морской спецшколы / Сост. Т.Н.Байдаков. — М.: Моск. рабочий, 1990. Часть 29. Іван Миколайович ( 1949) Іван Іванович ( 1989) Катерина Іванівна ( 1991) Тетяна Костянтинівна ( 1930 — 2006), театральний художник. Чоловік — Георгій Євгенович Морен, артист театру. Наталья Михайлівна ( 1907 — 1987), чоловік — NN Ленчевський Ніна Михайлівна ( 1907 — 1991), чоловік — NN Васильєв Юрій Григорович Григорій Феодосійович МатвійМатфей Іванович Антон Андрійович ( 1763 — 1836), православний священник. Дружина — Ксенія Ганкевич Петро Антонович ( 1798 — 1828), священник Іван Антонович ( 1800 — після 1874), закінчив відділення морально-політичних наук Московського університету. Служив в московському медичному департаменті. В 1858 р. — колезький асесор. Нагороджений Орденом Св. Анни ІІ і ІІІ ступенів. Автор історичних праць «Исторический рассказ о литовском дворянстве» і «Очерк истории русского дворянства от половины IX до конца XVIII века. 862-1796» Ігнатій Антонович ( 1803 — 1842), закінчив відділення морально-політичних наук Московського університету. Титулярний радник. Тимофій Антонович ( 1805 — 1876), закінчив медичний відділ Московського університету. Лікар Маріїнської лікарні, пізніше батальйонний лікар в дієвій армії, старший лікар та брацлавський повітовий лікар. Нагороджений Орденом Св. Анни ІІІ ст., срібною медаллю за штурм Варшави, польським знаком відмінності за військові заслуги. З 1852 р. — надвірний радник. Олександр Антонович ( 1812 — 1855), закінчив Медико-хірургічну академію. З 1834 р. батальйонний лікар Азовського піхотного полку. В 1837 р. — титулярний радник. Служив в кірасирському полку, Новоархангельському уланському полку. Учасник Кримської війни. Помер від отриманих ран. ( 1851), генерал-майор. Олександр Євгенович ( 1877 — 1944), радянський хімік-органік, академік АН СРСР з 1935 року. Дружина — Тетяна Іванівна Умнова ( 1948) Євген Олександрович ( 1907 — 1999), дружина — ( 1910 — 2003) ( 1941) Петро Олексійович ( 1969), дизайнер відеоігор. Мешкає в Санкт-Петербурзі. Борис Олександрович ( 1909 — 1968), радянський хімік. ( 1918 — 1994) — радянський хімік. Василь Іванович ( 1726) Никифор Васильович Ігнатій Васильович

Київська гілка

Василь Кошиць Ігнатій Васильович ( 1753), священник. Ігнатій Ігнатович ( 1784 — 1837), священник в с. Малі Низгірці. Дружина — Марія Йосипівна ( 1799) Андрій Ігнатович, священник в с. Малі Низгірці. Дружина — Марія Онуфрівна Володимир Андрійович, останній з родини Кошиців священник в с. Малі Низгірці. Михайло Андрійович ( 1848) Анна Андріївна, чоловік — NN Кисилевич, диякон в Десятинній церкві. Микола Андрійович ( 1864) Антоній Ігнатович ( 1830 — 1898), священник. Дружина — Євдокія Михайлівна Маяковська ( 1836 — 1911) Тетяна Антонівна Федір Антонович Дора Антонівна Олександр Антонович ( 1875 — 1944), український хоровий диригент, композитор, етнограф та письменник-мемуарист. Дружина — Тетяна Омелянівна Георгієвська ( 1892 — 1966), українська громадська діячка, співачка. Митрофан Антонович NN Антонівна NN Антонівна NN Антонович NN Антонович

Слобожанська гілка

Ігнатій Порай-Кошиць Володимир Гнатович ( 1843 — 1892), доктор медицини, колезький радник.Володимир Гнатович Порай-Кошиця (14 січня 1843 р. – 1892 р Борис Володимирович ( 1886 — після 1943), український художник-графік. Після війни емігрував у Німеччину.Порай-Кошиць Борис // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1970. — Т. 6. — С. 2258-2270. Варвара Володимирівна, науковий працівник Харківського ортопедичного інституту. Олена Володимирівна, кореспондент іноземних мов.

Примітки

Посилання Сайт присвячений родині Порай-Кошиців

Література Кошиць О. Спогади / Олександр Кошиць ; передмова Михайла Головащенка ; післямова Михайла Слабошпицького. – К. : Рада, 1995. – 384 с. А. Н. Нарбут, Г. Н. Порай-Кошиц'': «Родословные росписи. Выпуск №15. Порай-Кошицы». – Москва, 2001. Кошицы и Порай-Кошицы // Дворянский календарь: Справочная родословная книга российского дворянства. Тетрадь 17 — Б.м.: Старая Басманная, 2011. — 276 с. — 978-5-904043-87-2