Польська школа плаката — Назва групи польських художників-плакатистів, котрі здобули міжнародне визнання. Серед їх творчого доробку були плакати на найрізноманітнішу тематику — політичні, суспільні, культурні (афіші фільмів, спектаклів, виставок, циркових вистав). Вперше це визначення почали вживати у 60-х роках XX століття.
Роботи авторства представників польської школи плаката були виконані у широкій стилістичній гамі. Однак їх поєднували лапідарність та певна скупість форм, іронічність, новаторські шрифти [dostęp: 30.12.2008]. Їх спільний характер окреслювано як стиль «незалежності та гостроти розуму»Frank Fox, Polskie plakaty — bój na papierze w: Zwoje, 3/2001, ISSN 1496-6115. [dostęp: 30.12.2008].
Історія Зацікавлення польським плакатом зростало від 1948 року, коли польський графік Генрик Томашевський, один з засновників польської школи плаката, отримав п'ять перших призів на Міжнародній виставі кіноплакату у Відні. Серед інших робіт митця нагороду отримав плакат — афіша до фільму Громадянин КейнTokyo University of Foreign Studies: Fenomen polskiej szkoły plakatu i polski plakat współczesny, wykład Marii Kurpik, Kuratora Muzeum Plakatu w Wilanowie, Tokio, grudzień 2003 [dostęp: 30.12.2008]. Починаючи з 1940-х років, польські плакати широко експонувалися на міжнародних мистецьких виставках.
Течія польської школи плакати динамічно розвивалася у 1953—1959 роках за впливом графіків, що виконували плакати для реклами кінофільмів, а остаточно вона сформувалася у 60-х роках.
У 1966 році відбулося I Міжнародне Бієнналє плакату — перший у світі регулярний захід, присвячений мистецтву плакатаMuzeum Plakatu w Wilanowie: Biennale [dostęp: 30.12.2008]. Золоту медаль здобув польський художник Ян Лєніца за плакат до опери Воццек Альбана Берга, виконаний 1964 року [dostęp: 30.12.2008]. Цей плакат здобув славу «міжнародної ікони 60-х». У зв'язку зі значними успіхами польських митців на Заході та зі зростанням зацікавлення польською школою плаката влада комуністичної Польщі дозволила відкрити у Вілянуві перший у світі Музей плаката.
Вважається, що доба найвищого розквіту польської школи плаката припадає на період від початку 1950-х років до середини 1960-х років, коли світ побачили так звана «золота серія» — серія плакатів для Варшавської Опери та Варшавського драматичного театру, а також сповнена гумору та фантазії серія циркових плакатів. У 70—80-х роках популярність польського плаката на Заході продовжувала зростати завдяки культурним та мистецьким виданням. У Німеччині роботи польських плакатистів регулярно публікували спеціалізовані часописи. Натомість у Польщі їхні роботи публікував серед інших щомісячний журнал «Projekt», присвячений прикладному мистецтву.
1989 рік приніс полякам зміни не тільки у суспільно-політичному устрої держави, але й суттєво вплинув на польську школу плаката. Через впровадження ринкової економіки та припинення державного фінансування значно знизилися тиражі плакатів та їхня мистецька цінність, передусім у галузі кіноплакату, де вишукані твори плакатного мистецтва переважно функціонують у вузькій ніші студійних кінотеатрів. Можна вважати, що початок 90-х років мистецький плакат пережив лише завдяки Музею плаката, малій групі відданих колекціонерів та кільком галереям плаката, що існували на той час. На початку XXI століття зацікавлення художнім плакатом повертається, нове покоління графіків успішно використовує як багаті традиції польського плакатного мистецтва, так і сучасний досвід.
Вплив польської школи плаката Польська школа плаката вплинула на багатьох західних графіків та дизайнерів, котрі визнали її як оригінальний феномен та джерело натхнення для власної творчості. Численні польські митці зробили кар'єру на Заході у галузі прикладної графіки.
Про польську школу плаката у 2015 році згадував американський режисер Мартін Скорсезе в опублікованій в британському часописі «Гардіан» статті, присвяченій польському кінематографу, зауваживши, що польським авторам плакатів-кіноафіш часто вдавалося вмістити в одному малюнку всю суть фільмуMartin Scorsese, «Martin Scorsese: my passion for the humour and panic of Polish cinema», The Guardian, April 2015, theguardian.com.
Представники До найвидатніших представників польської школи плаката належать Юзеф Мрощак та Генрик Томашевський, котрі керували кафедрою плаката у Варшавській академії мистецтв. Також серед важливих представників цієї течії варто згадати Тадеуша Трепковського, Ерика Ліпінського, Романа Цєсьлєвича, Яна Лєніцу, Яна Млодоженця, Францішка Старовєйського, Вальдемара Сьвєжого, Валеріана Боровчика, Войцеха Замечніка, Войцеха Фангора, Юліана Палку, Мар'яна Стахурського, Віктора Гурку, Рослава Шайбо, Мачєя Гібнера, Тадеуша Йодловського, Мачєя Урбаньца, Єжи Тройтлера, Лєшка Голдановича, Марека Мосіньського, Вітольда Яновського, Мечислава Василевського та Анджея Краєвського.
Зміна поколінь У 70-х роках дебютувала нова генерація художників-графіків, серед яких найбільшим визнанням тішилися Анджей Понговський, Рафал Ольбінський, Стасис Ейдрігевічюс, Ян Яромір Алексюн, Еугеніуш Гет-Станкевич, Ян Савка, Лех Маєвський, Мечислав Гуровський, Гжегож Маршалек, Роман Каларус, Еугеніуш Скорвідер, Лекс Древінський, Владислав Плюта i Andrzej Klimowski.
Серед сучасних художників продовжувачами традицій польської школи плаката вважаються Пйотр Млодоженєц, Себастіан Кубіца, Ришард Кая, Міхал Сітек, Моніка Старовіч, Яцек Цьвікла, Стефан Лехвар, Міхал Батори, Ришард Кайзер, Лешек Жебровський, Мірослав Адамчик.
Див. також Польська математична школа Польська школа кіно
Примітки
Бібліографія
Посилання «Чим насправді є польська школа плаката? — What Exactly is the Polish School of Posters?» film Culture.pl na Youtube. Девід Кроулі, куратор 25 Міжнародного Бієналє плакату — про польську школу плаката Виставка польської школи плаката у Нью-Йорку 2009 року.
Галерея польського плаката у Кракові Галерея польського плаката у Берліні Галерея польського плаката у Варшаві Американські фільми на польських плакатах Галерея польського плаката Галерея польських кіноплакатів у базі Національної фільмотеки