Парламентські вибори у Великій Британії 1951 року — демократичні вибори, проведені 25 жовтня 1951 року на яких більшість місць у парламенті отримала консерватори на чолі з Вінстоном Черчиллем.
Лейбористи під керівництвом Клемента Еттлі отримали більше голосів виборців, ніж консерватори (13 948 883 проти 12 660 061 голосів). Однак через існування у Великій Британії мажоритарної виборчої системи і перемоги консерваторів в ряді невеликих округів лейбористи отримали на 7 мандатів менше. Новим прем'єр-міністром став Вінстон Черчілль.
В той же час, ліберали ще погіршили і так погані результати виборів 1950 року.
Особливості виборів
Клемент Еттлі ухвалив рішення про призначення виборів до поїздки британського короля Георга VI в турне Британської Співдружності в 1952 році. Він знав, маючу незначну більшість, що є небезпека зміни уряду в його відсутності Judd writes that Attlee confirmed the king's anxiety in his own autobiography.. (Як з'ясувалося згодом, король дуже захворів і не міг подорожувати. Тому він делегував повноваження своїй доньці Принцесі Єлизаветі незадовго до своєї смерті в лютому 1952 року).
У виборах до парламенту від округу Дартфорд, де традиційно перемагали лейбористи, вдруге в своїй політичній кар'єрі взяла участь консерватор Маргарет Тетчер (тоді ще Робертс).
Передвиборча боротьба
За півтора року, що минули від попередніх виборів 1950 року ситуація у Великій Британії дещо змінилася. Зокрема, 13 грудня 1950 року була припинена допомога за планом Маршалла, який надавав істотну допомогу для повоєнного відновлення економіки Великої Британії і проведення реформ лейбористів. На початку 1951 року уряд активізував програму переозброєння в зв'язку з початком війни в Кореї, але через брак коштів було урізано фінансування охорони здоров'я. Підсумком стала відставка відомих діячів Лейбористської партії 22 квітня 1951 року, в числі яких були міністр торгівлі і майбутній прем'єр-міністр Гарольд Вільсон, а також архітектора створення національної системи охорони здоров'я Еньюрін Бивен і Стаффорд Кріппс через старість.
Консерватори, в той же час, в порівнянні з виборами попереднього року, заявили більш молодих та перспективних депутатів та провели більш ефективну кампанію, яка була добре профінансована. Їх маніфест «Сильна і вільна Британія» підкреслив, що дотримання «нашого традиційного способу життя» є невід'ємною частиною консервативної мети. Вони обіцяли продовжувати державну політику добробуту британців та розвивати Національну служба охорони здоров'я, яка була створена лейбористським урядом.
Результати виборів
Лейбористська партія на виборах 1951 року набрала майже на чверть мільйона голосів більше, ніж Консерватори А разом із союзниками Національною Ліберальою партією Великої Британії, отримав максимальну історичну більшість голосів. Вони навіть отримали максимальну ибільшість голосів будь-якої політичної партії в будь-яких виборах в британській політичній історії, рекорд не перевершений до перемоги Консервативної партії на виборах 1992 року.
Незважаючи на це, консерватори сформували новий уряд з більшістю 17 місць.
Партія Лідер Голоси % Місць Δ місць Консерватори Вінстон Черчілль 12 660 061 44,3 302 19 Лейбористи Клемент Еттлі 13 948 883 48,8 295 20 Національні лібералиВиступали разом з консерваторами 1 058 138 3,7 19 3 Ліберали 730 546 2,5 6 3 Незалежні националісти 92 787 0,3 2 0 Ірландські лейбористи 33 174 0,1 1 1 Комуністи Харрі Поллітт 21 640 0,1 0 0 Партія Вельсу Гвінвор Еванс 10 920 0,0 0 0 Шотландська національна партія Роберт Макінтайр 7 299 0,0 0 0 Незалежні консерватори 5 904 0,0 0 0 Всього проголосували 28 596 594 виборців.
+ ↓ 321 295 6 3 Консерватори/Національні ліберали Лейбоористи Ліберали O
Примітки
Література David E, Butler The British General Election of 1951 (1952). the standard study F. W. S. Craig, British Electoral Facts: 1832—1987 United Kingdom election results — summary results 1885—1979 CONSERVATIVE PARTY: 1951- 1951 Conservative manifesto. Labour Party Election Manifesto — 1951 Labour Party manifesto. The Nation's Task — 1951 Liberal Party manifesto.