Адольф Степанович Гладилович (нар. , місто Дрогобич, Австро-Угорщина — ?) — письменник та публіцист Канади українського походження.

Життєпис Походив з роду Гладиловичів. Був родичем громадського діяча Дем'ян Гладиловича. Сестра діда Адольфа Гладиловича, званого теж Адольфом, була дружиною письменника Андрія Чайковського. Син Степана Гладиловича, фінансового службовця, та Євдокії Веселої. Народився в місті Дрогобичі.[Шалата М. На вістрі серця і пера Адольфа Гладиловича.// Дрогобиччина — земля Івана Франка. Том 4. Дрогобич, 1997. с. 635].

У 1923—1930 роках навчався в Українській приватній гімназії імені Івана Франка міста Дрогобича. Водночас став членом Пласту, проходив вишкіл у 18 Пластовому полку, пізніше — куріні ім. Івана Франка. В гімназії 1929 року став членом Юнацтва Організацій українських націоналістів (ОУН)[Визначні постаті Дрогобиччини. Дрогобич: Посвіт, 2024. с. 126].

У 1931 році А. Гладилович екстерном складає іспит зрілості (матуру) в Академічній державній гімназії у Львові й через рік вступає на правничий факультет Львівського університету. У 1933—1936 роках очолює в Дрогобичі Студентську секцію при Туристично-спортивному Товаристві «Підгір'я». Головою Товариства був його близький приятель із гімназійних часів Михайло Смола, молодий поет.

1933 року А. Гладиловича обирають членом Повітової екзекутиви ОУН в Дрогобичі, у наступному році — повітовим організаційним референтом. Після університету, який А.Гладилович закінчив 1937 року з дипломом магістра прав, він 1938 року стає провідником ОУН у Калуші, 1939 року — в Дрогобицькій окрузі. Як правник-практикант набував професійного досвіду в адвокатів Івана Сохацького (місто Калуш), Володимира Скибінського та Романа Савойки (м. Дрогобич). У вересні 1939 року було заарештовано й відправлено до польського концтабіру Береза Картузька[Шалата М. На вістрі серця і пера Адольфа Гладиловича.// Дрогобиччина — земля Івана Франка. Том 4. Дрогобич, 1997. с. 637].

Проте війна Польщі з Німеччиною сприяла звільненю Гладиловича, який перебрався до містечку Лежайську на Ярославщині. Українським парохом тут був дрогобичанин, о. Юрій Кікта. Він і допоміг учорашньому в'язневі влаштуватися на посаду міського секретаря. У Лежайську Адольф Гладилович одружився, тут народився його син Ігор. У Лежайську застала А. Гладиловича німецько-радянська війна. З Похідною групою «Синява — Львів» під керівництвом Ярослава Спольського вирушив до Дрогобича[Шалата М. На вістрі серця і пера Адольфа Гладиловича.// Дрогобиччина — земля Івана Франка. Том 4. Дрогобич, 1997. с. 638].

У 1941 році був членом Дрогобицького обласного Проводу ОУН — референтом зв'язків з адміністрацією.Микола Галів. ДІЯЛЬНІСТЬ ДРОГОБИЦЬКОГО ОБЛАСНОГО ПРОВОДУ ОУН(Б) У ЛИПНІ 1941 РОКУ Працював у Міській управі Дрогобича (1941—1943 роки), потім референтом Українського допомогового комітету Львівської округи в Комарні (1943—1944 роки). У зв'язку з наступом радянських військ 1944 року, щоб не сталося те, що з батьком (розстріляно НКВС у 1941 році напередодні війни з Німеччиною), Адольф Гладилович змушений був залишити Україну.

Від серпня до листопада працював на фермі у Фішменді коло Відня. Потім його примусово вислали в провінцію Бургенлянд, у село Гольс, копати окопи («шванценграбен»). Звідти у квітні 1945 року утік. Опинився у французькій окупаційній зоні Австрії. У 1945—1947 роках поневірявся містом Дорнбірн, таборами «переміщених осіб» у Ландеку, Верглі, Куфштайні в Тіролі.

В 1947—1952 роках перебував у Тунісі, в селищі Бен-Метір, на будівництві греблі. Це селище майже цілковито складалося з вигнаних із рідних місць українців. 1952 року Адольф Гладилович виїхав до Канади, де мешкав у Монреалі. Протягом 1960—1978 років працював поштовим службовцем.

У квітні 1995 року Адольф Гладилович відвідав Україну[Шалата М. На вістрі серця і пера Адольфа Гладиловича.// Дрогобиччина — земля Івана Франка. Том 4. Дрогобич, 1997. с. 639].

Громадська діяльність В Монреалі 31 травня 1956 року організував 434-й Пластовий відділ Українського Народного Союзу (УНС) і керував цим відділом 35 років. У 1959—1962 роках очолював Монреальську Пластову станицю. Понад двадцять п'ять років (1963-89), зокрема, як провідний учасник так званої «Акції С.» невтомно збирав пожертви на видання в Сарселі (Франція) 10-томної «Енциклопедії Українознавства».

Із дванадцяти з'їздів дрогобичан західної діаспори А. Гладилович не пропустив жодного, і в кожному його участь була важливою, значущою.

Творчість Основна тема його творів — Дрогобиччина. В 1933-36 роках друкувався у львівських часописах «Наш Клич», «Вісті», «Голос Нації», «Голос», «Дажбог», «Студентський Шлях», «Студентський Вісник». У 1937 році входив до редколегії дрогобицького часопису «Гомін Басейну».

Протягом 1940-41 років виступав на сторінках «Краківських Вістей». У 1946—1947 роках друкується в українській періодиці та альманахах Зальцбурга («Останні Новини», «Наш Шлях»), Парижа («Українець. Час», «Ми і Світ»; 1949—1955 роки), Мюнхена («Українська Трибуна», «Український Самостійник», «Шлях Перемоги»; 1948—1965 роки), Монреаля («Монреальський інформатор»; «ОКО»; 1960—1966; 1979—1986 роки), Торонто («Гомін України»; від 1954 р.).

Належить до редколегій «Пластового Шляху» (Торонто; від 1971 р.), «Свободи» (Джерсі-Сіті; від 1982 р.), «Українського Філателіста» (Вашінгтон; від 1986 р.), а також до редколегії регіональної збірки «Дрогобиччина — земля Івана Франка», третій том якого готував як відповідальний редактор.

Основні праці Українці в Тунісі (2005 рік) одним з авторів «Пропам'ятної книги храму Св. Архистратига Михаїла» (Монреаль, 1966) збірка матеріалів «Коссак. Охримович. Тураш» (Торонто, 1968) авторсько-упорядницький довідник "Пластова оселя «Батурин і околиці» (Монреаль, 1982) «Тисячоліття хрещення України та оборона історичної правди» «Правда про бій під Крутами» «В обороні нашого доброго імени»

Примітки

Джерела Шалата М. На вістрі серця і пера Адольфа Гладиловича.// Дрогобиччина — земля Івана Франка. Том 4. Дрогобич, 1997. с. 635—640. Визначні постаті Дрогобиччини. Дрогобич: Посвіт, 2024. с. 126—128 Нариси з історії Дрогобича. Дрогобич, 2009. с. 179, 194—195, 207 Пастух Р. Дрогобич і дрогобичани. Дрогобич: Посвіт, 2021. с. 144, 538, 601—602, 610 Галів М. Діяльність Дрогобицького обласного проводу ОУН (б) у липні 1941 року ПРОПАГАНДИСТ УКРАЇНИ В СВІТІ