Мі́рча Луче́ску (; 29 липня 1945, Бухарест, Румунське королівство — 7 квітня 2026, Бухарест, РумуніяПомер колишній тренер Динамо та Шахтаря Мірча Луческу) — румунський футболіст і тренер.

Більшість ігрової кар'єри провів у «Динамо» (Бухарест), грав на позиції нападника. На посаді головного тренера приводив до звання чемпіона румунські клуби «Динамо» і «Рапід», турецькі «Галатасарай» і «Бешикташ», українські «Шахтар» і «Динамо». Відомий своєю постійною критикою арбітрівMircea Lucescu a răbufnit: «Am ridicat problema la UEFA! Așa nu se mai poate» , gsp.ro.

З 2004 по 2016 рік тренував «Шахтар» (Донецьк), з яким виграв 8 чемпіонатів України, 6 Кубків України та Кубок УЄФА 2009. Рекордсмен клубу за такими показниками: найдовше на посаді тренера (12 років), найбільше титулів (22), найбільша кількість офіційних матчів (573)Шахтар і Мірча Луческу: 12 років разом (shakhtar.com, 16.05.2016).

Третій найтитулованіший тренер в історії світового футболу. У 2015 році Луческу став п'ятим тренером в історії, який очолював клуб у 100 матчах Ліги чемпіонів УЄФА, після Алекса Фергюсона, Карло Анчелотті, Арсена Венгера та Жозе Моурінью. Кавалер ордена Зірки Румунії, найтитулованіший тренер в історії чемпіонату України, заслужений тренер України, повний кавалер ордена «За заслуги» (Україна). Батько румунського футболіста та тренера Развана Луческу.

Найстаріший тренер національної збірної в історії футболу (80 років і 7 місяців).

Ігрова кар'єра

Клубний футбол Народився 29 липня 1945 року у Бухаресті. Сім'я жила бідно, до того ж у нього було троє братів і сестра. У своїх інтерв'ю Мірча Луческу зізнавався, що влітку часто бігав босоніж, оскільки взуття було предметом розкоші, а іграшки доводилося робити самому.

Закінчивши школу, Мірча вступив до університету на факультет зовнішньої торгівлі. Майбутній Містер навчався на денному відділенні, ніколи не прогулював пари і частіше жертвував тренуваннями, ніж навчанням, оскільки це був університет, який готував студентів до зовнішньої торгівлі з капіталістичними країнами, і метою Луческу було зробити кар'єру в посольствах або державних зовнішньоторговельних компаніях. У той час румунські продукти продавалися цими компаніями, які виконували роль посередника, а не безпосередньо фабриками. За іншими даними, закінчив Академію економічних наук у Бухаресті.

Скаути бухарестського «Динамо» звернули увагу на талановитого хлопця під час студентських змагань. Луческу виступав за команду спортивної школи № 2 і саме звідти отримав запрошення до складу одного з грандів румунського футболу. У найвищому дивізіоні 18-річний нападник дебютував 21 червня 1964 року («Динамо» (Бухарест) — «Рапід» (Бухарест) — 5:2). Він зіграв ще один матч протягом того сезону 1963/64, і ще один у наступному. У цих двох сезонах «Динамо» ставало чемпіоном Румунії.

У 1965 році для отримання ігрової практики Луческу був відданий в оренду у клуб другого дивізіону «Штіїнца». Клуб зайняв друге місце у Лізі II у сезоні 1965/66, що стало найкращим результатом команди в повоєнній історії. Наступного сезону клуб змінив назву на «Політехніка» і став п'ятим у другому дивізіоні. За два сезони Луческу провів у цій команді 39 ігор і забив 12 голів.

Повернувшись до «Динамо» перед сезоном 1967/68, Мірча став частіше залучатись до матчів команди (17 матчів і 1 гол у чемпіонаті), вигравши того року Кубок Румунії. У , який відбувся 16 червня 1968 року, столичний «Рапід» перемагав 1:0 і головний тренер випустив Луческу на 77-й хвилині для підсилення нападу, замінивши . Через хвилину «Динамо» зрівняло гру і перевело її у додатковий час. Там Луческу відзначився дублем на 115-й та 116-й хвилинах і приніс рідній команді перемогу (3:1) та черговий трофей.

З наступного сезону Луческу став основним гравцем столичного гранда, забивши 8 голів у 28 матчах чемпіонату й добився звання найкращого гравця Румунії 1969 року, а також дебютував у єврокубках, зігравши 1 матч у Кубку володарів кубків.

Загалом Луческу грав за бухарестське «Динамо» до 1977 року, вигравши за цей з командою ще 4 титули чемпіона Румунії, найбільш яскравим з яких став здобутий у сезоні 1972/73, в якому Мірча показав найвищу результативність у кар'єрі — 12 голів в 28 матчах. Він також грав з клубом у Кубку чемпіонів, Кубку УЄФА та Кубку ярмарків.

Свою ігрову кар'єру Луческу завершував у клубі «Корвінул» (Хунедоара), де останні роки працював граючим тренером і у сезоні 1981/82 привів команду до найкращого результату за всю історію — бронзових медалей чемпіонату Румунії.

Символічну прощальну гру за бухарестське «Динамо» провів 16 травня 1990 року, оскільки Луческу до того часу вже кілька сезонів тренував «динамівців» і саме 1990 року вперше здобув титул чемпіона Румунії вже у статусі тренера. Вийшовши на поле в матчі проти «Спортул Студенцеск» у віці майже 45 років, він став найстарішим футболістом в історії, який зіграв у вищому дивізіоні РумуніїNea Mircea Lucescu a jucat pentru Dinamo la 45 de ani! A protestat față de Steaua și de Ienei! «Băiete, de ce stai lângă un om bătrân. N-ai altă treabă?» , Cătălin Oprișan, sport1x2.roVezi povestea unui meci special al lui Mircea Lucescu: «Fugi, 'nea Mircea, fugi!» , prosport.ro.

Збірна 2 листопада 1966 року Луческу дебютував у збірній Румунії у відбірковому матчі до Євро-1968 зі Швейцарією (4:2). А вже 3 грудня в рамках того ж відбору Мірча забив перший гол за збірну, на виїзді у грі проти Кіпру (5:1).

15 січня 1969 року Луческу вперше став капітаном збірної у товариському матчі проти Англії (1:1), що пройшов на легендарному «Вемблі». Також як капітан Луческу поїхав на Чемпіонат світу 1970 року у Мексиці, відігравши на турнірі в усіх трьох матчах, але не зумів допомогти команді вийти з групи. Це був перший Чемпіонат світу для Румунії з 1938 року, яка потрапила у дуже сильну групу разом із чехословаками, діючими чемпіонами світу англійцями, а також зірковими бразильцями на чолі з Пеле, які в підсумку і здобули трофей. Хоча його команда і програла бразильцям 2:3, після матчу Луческу вдалося обмінятись футболками з самим Пеле. Раритет знаходиться в його приватній колекції, футболку з тих пір ніхто не прав. Крім цього, Луческу зіграв зі збірною на Балканському кубку 1973-1976 років, де румуни стали другими.

Загалом Луческу зі збірною брав участь у 4 кваліфікаціях до чемпіонату Європи (1968, 1972, 1976 та 1980) та 3 кваліфікаціях до Чемпіонату світу (1970, 1974 та 1978), але, окрім «мундіалю» 1970 року, румуни на жоден великий форум пробитися не зуміли. 4 квітня 1979 року Луческу зіграв свій останній матч за збірну в рамках кваліфікації до Євро-1980 проти Іспанії (2:2). Всього за збірну провів 70 матчів і забив 9 голів.

Тренерська діяльність

«Корвінул»

Першим клубом у тренерській кар'єрі Мірчі Луческу став «Корвінул» (Хунедоара). Середняк румунського футболу вилетів з найвищої ліги у сезоні 1979/80, а наступного сезону Луческу повернув хунедоарців до «вишки», зайнявши 1 місце у лізі «B». Наступні два роки у лізі «A» під керівництвом Луческу — 1980/81 і 1981/82 команда провела дуже вдало, фінішувавши на 6-й та 3-й позиції відповідно. Це був один з найуспішніших періодів у всій історії клубу.

Збірна Румунії Коли національна збірна Румунії не змогла кваліфікуватись на чемпіонат світу 1982 року, Федерація футболу Румунії звільнила Валентіна Стенеску, замість якого головним тренером збірної був призначений молодий граючий тренер «Корвінула» Луческу, а помічником став Мірча Редулеску. Луческу дебютував на посаді тренера збірної в останньому матчі кваліфікації на чемпіонат світу 1982 року зі Швейцарією 11 листопада 1981 року, який вже не мав турнірного значення для румунів і завершився «сухою» нічиєю 0:0.

У відбірковій групі до Євро 1984 румуни несподівано випередили не лише Швецію та Чехословаччину, а й чемпіона світу Італію, яка у тому груповому турнірі виступила дуже невдало, здобувши лише одну перемогу (над Кіпром) і вперше у своїй історії вийшли на чемпіонат Європи. Саме в цей час у збірній під керівництвом Луческу дебютував Георге Хаджі, який у майбутньому був визнаний найкращим румунським футболістом ХХ століття. На самому чемпіонаті румуни з Хаджі посіли останнє місце в групі і покинули турнір (їх суперниками були збірні Португалії, Іспанії і ФРН).

Луческу працював з командою і у кваліфікації до чемпіонату світу 1986 року. Там румуни потрапили у групу з Англією, Північною Ірландією, Фінляндією та Туреччиною і посіли третє місце, відставши лише на одне очко від північноірландців, що кваліфікувались на «мундіаль».

Не зважаючи на невдачу, Луческу залишився на чолі збірної. Втім після перемоги 4:0 над Австрією у першому матчі кваліфікації на Євро-1988 Луческу був звільнений. Загалом на чолі збірної Мірча Луческу провів 59 матчів.

«Динамо» (Бухарест) У листопаді 1985 року Луческу, який ще був головним тренером збірної Румунії, був найнятий на посаду тренера «Динамо» (Бухарест). Керівництво клубу хотіло, щоб з командою був відомий тренер, адже в середині 1980-х років суперництво зі «Стяуа» ставало все жорсткішим. Обидва клуби підтримувались та фінансувалися конкуруючими політичними структурами Румунії: «Стяуа» підтримувалось сім'єю диктатора Ніколае Чаушеску та представниками румунських військових, а «Динамо» — Міністерством внутрішніх справ та «Секурітате», через що обидва мали майже необмежені фінансові та організаційні можливостіZob. R. Toma. Albo sponsorzy, albo transfery, «Piłka Nożna», nr 2, 10 stycznia 1995, s. 19.. Коли в 1985 році «Стяуа» повернуло собі титул національного чемпіона після семирічної перерви, керівництво «Динамо» вирішило посилити команду новими футболістами та тренером Луческу, який був дуже популярний у Румунії та не був пов'язаний із сім'єю Чаушеску. Через кілька місяців, у вересні 1986 року, незважаючи на хороші результати національної команди, Луческу було звільнено з посади головного тренера збірної. Його місце зайняв колишній тренер «Стяуа» Емерік Єней. Луческу та деякі оглядачі припустили, що сім'я Чаушеску стояла за відставкою тренераLibertatea.ro: Mircea Lucescu împlineşte azi 65 de ani: «Ceauşescu m-a îndepărtat de la naţională»Zob. T.Lipiński. Jak grom z jasnego nieba, «Piłka Nożna», 50, 15 grudnia 1999, s. 41.. Суперництво зі «Стяуа» в 1985—1990 роках Сезон ТурнірЧ: чемпіонат, К: Фінал Кубку Румунії. Рахунок 1985–1986 Ч 0–1 Ч 2–1 К 1–0 1986–1987 Ч 0–3 Ч 1–1 К 0–1 1987–1988 Ч 0–0 Ч 3–3 К 1–2 1988–1989 Ч 0–0 Ч 1–2 К 0–1 1989–1990 Ч 3–0 Ч 2–2 К 6–4