Репаративна (конверсійна) терапія (від — «виправляти»; ), відома також як «конверсійна», «переорієнтуюча» або «диференціююча» — сукупність псевдонаукових методик, спрямованих на зміну сексуальної орієнтації людини з гомосексуальної на гетеросексуальну. Більшість медичних та психіатричних організацій критикують конверсійну терапію, її методи, вказують на її шкоду для гомосексуальних людей та наголошують, що змінити сексуальну орієнтацію практично не можливо.
Етичність і ефективність таких процедур викликає багато суперечок. Більшість медиків-професіоналів попереджають, що спроби змінити сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність людини містять у собі потенційну небезпеку для психікиJust the Facts About Sexual Orientation & Youth // APA.. Більшість медичних і психіатричних організацій, які висловили думку про цю терапію, засуджують її застосування. Тим не менш, деякі медичні організації, наприклад, «Католицька медична асоціація» (Catholic Medical Association), наполягають на правомірності її застосування.
Прихильники репаративної терапії стверджують, що сексуальну орієнтацію і гендерну ідентичність людини можна змінити, а також вважають гомосексуальність психічним розладом, який можна і потрібно виправити. Більшість прихильників упевнені, що романтичний одностатевий потяг і сексуальна поведінка — це гріхДив. наприклад, http://exodusyouth.net/youth/documents/Student_Guide_to_Homosexuality.pdf . Своїх пацієнтів вони іноді називають «борцями», а тих, хто, як вважається, змінив свою орієнтацію — «екс-геями».
Подібні методики також застосовувалися й іноді застосовуються для зміни гендерної ідентичності трансгендерних людей та приведення її у відповідність із приписаною при народженні статтю.
Методики Репаративні терапевти в різний час використовували різні підходи, однак на сьогодні основною формою вважається індивідуальне або групове консультування (співбесіда). Нерідко така форма містить пошук підсвідомих емоційних потреб, що лежать в основі одностатевого потягу, а також спробу замінити його несексуальними формами вираження, зазвичай заохочуючи пацієнта формувати емоційний зв'язок із людиною своєї статі, вільний від сексуального підтексту. У процесі співбесіди особлива увага може приділятися різним ризикам, зокрема пов'язаним із фізичним здоров'ям, що виникають при одностатевому сексі. Велика частина терапевтів дотримується релігійної (зазвичай християнської) доктрини та залучає в методику релігійне навчання, молитву, піст або медитацію. Нерелігійні методики охоплюють читання, спорт чи інші фізичні вправи.
Деякі з цих методик (які також застосовувалися для лікування широкого спектра інших психологічних і психіатричних проблем) більше не використовуються, наприклад, електросудомна терапія (електрошок) і аверсивна терапія, яка охоплювала демонстрацію гомоеротичних матеріалів пацієнту з одночасним викликанням у нього нудоти та блювоти за допомогою медикаментів.
Доктрина Сучасна світська репаративна терапія, яку представляють, зокрема, концепції Джозефа Николосі та пізні роботи Чарльза Сокарайдеса, заснована на ідеї, що гомосексуальність є результатом психічного розладу, що описується як «дефіцит гендерної ідентичності» та виникає внаслідок відчуження і відторгнення людиною людей своєї статі. Даний процес, як стверджують терапевти, веде до бажання близькості та реалізації його в неприйнятних і дисфункціональних формах, таких як маніакальна сексуальна пристрасть. Гомосексуальність описується як потреба в компенсації нестачі власної мужності або жіночності за рахунок об'єкта бажання:
«Основною передумовою репаративної терапії є те, що більшість пацієнтів (приблизно 90 % в моїй практиці) страждають від синдрому дефіциту чоловічої гендерної ідентичності. Саме це внутрішнє відчуття недосконалості своєї мужності є найважливішою основою для гомоеротичного потягу. Основне правило репаративної терапії говорить: „Гендерна ідентичність визначає сексуальну орієнтацію“. Наші еротичні фантазії обертаються навколо того, ким ми не є. Тому мета лікування полягає у повному розкритті чоловічої гендерної ідентичності пацієнта»Joseph Nicolosi, Ph.D., Reparative Therapy of Male Homosexuality, Rowman & Littlefield, 2004, ISBN 0-7657-0142-1.
Николосі припускає, що пацієнт у дитячому віці спочатку переживає відкидання з боку батька, а потім у своїй безпорадності потрапляє під вплив та захист матері, віддаляючись від батька. Згідно з теорією Николосі, подібне захисне відчуження ізолює хлопчика в емоційному плані від інших чоловіків і від його власної мужності, приводячи до розвитку гомосексуальної орієнтації.
Загалом репаративні терапевти переконані, що гомосексуальність викликана зовнішніми причинами, а сама репаративна терапія має на меті виявити ті чинники в минулому пацієнта, які могли вплинути на розвиток у нього гомоеротичних переживань.
Водночас репаративні терапевти припускають, що схильність до емоційної бісексуальності існує у всіх чоловіків, наприклад, у формі потреби в чоловічій дружбі й любові. Таким чином, терапевти впевнені, що «лікування» від одностатевого потягу лежить в області реалізації цих нереалізованих потреб. Тобто метою терапії є усунення не внутрішньої емоційної потреби в одностатевій любові, а лише її дисфункціонального вираження.
Критика Міркування, що лежать в основі репаративної терапії, зазнали критики з боку психологів і психіатрів через необ'єктивність вихідних клінічних даних. Репаративна терапія ґрунтується на припущенні, що гомосексуальність по своїй суті небажана, нездорова і тому потребує коригування, хоча зібрані на сьогодні наукові дані не дають права зробити такий висновокEvelyn Hooker, «The adjustment of the male overt homosexual», Journal of projective techniques, XXI 1957, стр. 18-31. Критики вказують, що такі припущення ґрунтуються на релігійному засудженні гомосексуальності, а не на об'єктивному аналізі або емпіричних даних. Критики також зазначають, що дослідження в області репаративної терапії концентруються майже виключно на чоловічій гомосексуальності, рідко беручи до уваги жіночу і демонструючи тим самим ще більшу упередженість.
Нарешті, репаративну терапію критикують за відсутність рецензій з боку колег і за той факт, що звіти по ній публікуються суто в тих виданнях, які також не рецензуються колегами та мають стійку гомонегативну репутацію, наприклад, журнал «Psychological Reports».
У деяких американських штатах репаративна терапія заборонена законом.
Історія Ідея зміни сексуальної орієнтації людини не нова. Вона виникла приблизно в той же час, коли психологія оформилася в окрему науку. Розцінюючи гомосексуальність як психічне порушення, психоаналіз спочатку визначав її як самостійну сексуальну орієнтацію, а потім постулював можливість її зміниStanford Encyclopedia of Philosophy: Homosexuality. Такі дослідники, як Ірвінг Бібер, Лоренс Хаттерер і Зігмунд Фрейд, намагалися «вилікувати» гомосексуальність за допомогою різних методик, зокрема аверсивної терапії, блювотних ліків, кастрації, електрошоку, лоботомії, ампутації молочних залоз тощо. Детальніше див. у статті «Гомосексуальність і психологія».
Сучасна репаративна терапія є переосмисленням більш ранніх психологічних досліджень. Її витоки лежать у теоретичних і клінічних дослідженнях доктора Елізабет Моберлі (Elizabeth Moberly), британського теолога і психолога, яка вперше запропонувала сам термін на початку 1980-х років. У своїй книзі «Гомосексуальність: нова християнська етика» («Homosexuality: A new Christian ethic»), яку часто цитують прихильники репаративної терапії, автор припускає, що гомосексуальність є результатом дії на людину зовнішніх чинників навколишнього середовища укупі зі схильністю його характеру. Однак основна причина, на думку автора, криється в нездатності індивіда зблизитися зі своїм батьком, у протилежність тезі фрейдистського психоаналізу про домінуючу матір. Вживаючи термін «репаративна терапія» у своїй роботі, Моберлі стверджує, що гомосексуальність — це спроба «виправити» невдалі стосунки або впоратися з ними. Моберлі не каже, що сама по собі репаративна терапія що-небудь виправляє. Подробиці див. у її книзі «Психогенез: ранній розвиток ґендерної ідентичності» («Psychogenesis: The Early Development of Gender Identity»).
Останнім часом репаративна терапія отримала широку популярність серед великих консервативних релігійних груп, особливо у США, як спосіб протистояння руху за права сексуальних меншин. Багато хто з подібних груп сприймають репаративну терапію як м'якший спосіб висловити своє неприйняття гомосексуальності. Репаративна терапія використовується цими групами й для впливу на громадську думку та задля переконання представників законодавчих органів у неприпустимості «підтримки рівних прав, цивільних партнерств і прийняття законів у сфері злочинів на ґрунті ненависті».
Спірність Саме по собі питання репаративної терапії дуже спірне та суперечливе. В істинності публічних заяв руху «ексгеїв» сумніваються різні професійні медичні організації (див. розділ «Опоненти»). Їх загальне переконання, що сексуальна орієнтація повнолітніх незмінна, своєю чергою, зазнає критики прихильників репаративної терапії.
Зазвичай дискусії з цього питання обертаються навколо традиційних аргументів за і проти гомосексуальності. Опоненти сприймають репаративну терапію як результат християнського фундаменталізму і нетерпимості до сексуальних меншин, а її прихильники стверджують, що неприйняття подібної терапії викликано лише підтримкою і лобіюванням ЛГБТ-спільноти. (Докладніше див. у статтях: «Релігія і гомосексуальність», «Рух за права сексуальних і гендерних меншин».)
Прихильники Найбільші та найвідоміші релігійні організації та об'єднання «ексгеїв», які виступають за репаративну терапію, — це Exodus International, NARTH, PFOX та International Healing Foundation. Ідея про можливість зміни гомосексуальної орієнтації на гетеросексуальну також є частиною філософії естетичного реалізму, заснованої поетом Ілаєм Сігелом. У 1970—1980-х роках організація Aesthetic Realism Foundation (Фонд естетичного реалізму) пропонувала позбутися від гомосексуальності шляхом вивчення цієї філософії.
За застосування конверсійної терапії також виступають різні релігійні групи, які пропагують традиційні сімейні цінності, такі як «Family Research Council» і «Focus on the Family».
Опоненти Застосування репаративної терапії засуджується більшістю професійних медичних і психологічних організацій.
Серед них у США: Американська психіатрична асоціація Американська педіатрична академія Американська медична асоціація Американська психологічна асоціація Американська асоціація консультантів Національна асоціація шкільних психологів Національна асоціація соціальних працівників та інші.
В інших державах серед них: у Великій Британії Королівська колегія психіатрів у Бразилії: Федеральна рада психологів в Австралії: Австралійська психологічна спільнота у Німеччині репаративна терапія засуджена деякими членами Федерального урядуAntihomosexuelle Seminare und pseudowissenschaftliche Therapieangebote religiöser Fundamentalisten. На запитання: «чи Можна змінити сексуальну орієнтацію за допомогою терапії?» Американська психіатрична асоціація (АПА) відповідає таким чином:
«Ні. Хоча більшість гомосексуалів успішні та щасливі у своєму житті, деякі гомо- або бісексуально-орієнтовані люди виявляють бажання змінити свою орієнтацію за допомогою терапії внаслідок тиску з боку членів своєї родини або релігійної групи. Реальність полягає в тому, що гомосексуальність не є захворюванням. Вона не вимагає лікування і не підвладна зміні»Может ли репаративная терапия изменить ориентацию?.
У 1999 році ряд американських професійних об'єднань психологів, педагогів та соціальних працівників, до кола яких увійшли Американська педіатрична академія, Американська асоціація консультантів, Американська психологічна асоціація й інші, виступили з такою спільною заявою про репаративну терапію: