Ц, ц («це») — літера кириличної абетки. Є в більшості абеток, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера.
Історія Сучасна «ц» походить від («ци») церковнослов'янської кирилиці. Вважається похідною від «цаді» гебрайської абетки, у її початковому і серединному варіанті צ (від прикінцевої форми тієї ж літери походить кирилична ч). Схоже накреслення літера ц мала й у глаголиці.
Числове значення у кириличній буквеній цифірі — 900.
Звуки [t͡s] (ц) — глухий ясенний африкат
В українській абетці Ц — двадцять сьома літера української абетки. У сучасній українській літературній мові слугує для позначення глухого ясенного африката — [t͡s]. Може бути м'яким (цямрина, цього), рідше — твердим (сонце, циган). Завдяки цьому виявилось кодове слово «паляниця», яка стала шиболетом під час вторгнення Росії, тому що м'яка «ц'» відсутня в російській мовіВажко здогадатися: звідки пішло смачнюще слово «паляниця» — Авраменко дав відповідь / Главред. — 29 травня 2023.
Таблиця кодів Кодування Регістр Десятковийкод 16-ковий код Вісімковий код Двійковий код Юнікод Велика 1062 0426 002046 00000100 00100110 Мала 1094 0446 002106 00000100 01000110 ISO 8859-5 Велика 198 C6 306 11000110 Мала 230 E6 346 11100110 КОІ-8 Велика 227 E3 343 11100011 Мала 195 C3 303 11000011 Windows-1251 Велика 214 D6 326 11010110 Мала 246 F6 366 11110110
Джерела
Література Півторак Г. П. Ц // Ц // Відображення м'якости цˊ // Спочатку було Слово… Від мовного узусу — до літературної норми (Нарис генези української літературної мови) / Віктор Мойсієнко, . — Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2024. — С. 123—125. — ISBN 978-83-235-6701-1