Вегето-судинна дистонія (також вегетосудинна дистонія; синоніми: нейроциркуляторна дистонія, нейроциркуляторна астенія, психовегетативний синдром, вегетоневроз, синдром вегетативної дисфункції) — синдром, при якому порушується робота вегетативної нервової системи. Виникає вторинно, як наслідок іншої хвороби яку потрібно лікувати.

У міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду не згадується. Це поняття часто плутається із порушеннями автономної нервової системи із рубрики G90 згідно МКХ-10. Однак, останнє включає первинне (вроджене) або вторинне ураження вегетативної нервової системи при наявних об'єктивних доказах. Наприклад, синдром Горнера (G90.2), синдром Райлі-Дея (G90.1) або ураження вегетативної нервової системи при ускладненому перебігу цукрового діабету 2-го типу (G90.0)Other disorders of the nervous system (G90-G99) (МКХ-10).

Реакція гіперактивації симпатичної нервової системи, яку часто тлумачать як ВСД, не є специфічною для якого-небудь захворювання, а є нічим іншим, як описаним Гансом Сельє механізмом адаптації організму до хронічного стресу.

Пацієнти із вегето-судинною дистонією часто підпадають під критерії однієї із таких проблем зі здоров'ям: Соматоформний розлад (F45). Тривожні розлади (F40-F41). Синдром подразненого кишечника (K58). Депресивний епізод (F32). Порушення вегетативної нервової системи внаслідок вживання алкоголю (G31.2). Первинне або вторинне порушення вегетативної нервової системи (G90).

Слід зазначити, що справжні вторинні порушення вегетативної нервової системи зустрічаються переважно при системних захворюваннях, для яких є характерним залучення ЦНС у патологічний процес, включаючи полінейропатію при цукровому діабеті, хворобу Паркінсона, розсіяний склероз, інсульт (при ураженні центрів автономної нервової системи у стовбурі мозку). Відповідно, лікування вегетативної дисфункції при цих станах полягає у лікування основного захворювання.

Класифікація вегетативних порушень З огляду на різноманіття клінічних проявів вегето- судинної дистонії, А.М. Вейн розробив таку класифікацію вегетативних розладів:

надсегментарні (церебральні) вегетативні порушення проявляються психовегетативними і нейроендокринними синдромами; сегментарні (периферичні) вегетативні порушення,що проявляються синдромом прогресуючої вегетативної недостатності і вегетативно-судинно-трофічними розладами в кінцівках; поєднані, що мають ознаки надсегментарних і сегментарних вегетативних порушеннь.

Класифікація соматоформної дисфункції згідно МКБ-10 включає:

F45.30 – соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи серця і серцево-судинної системи (для позначення даної патології в кардіологіі іноді використовується скорочення НА; F45.31 – соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи верхньої частини шлунковокишкового тракту; F45.32 – соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи нижньої частини шлунковокишкового тракту. Для позначення даної патології в гастроентерології використовується термін «синдром роздратованого кишечника»; F45.33 – соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи органів дихання; F45.34 – соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи сечостатевих органів; F45.38 – соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи інших органів.

Клінічні прояви Зазвичай, лікарі, які ставлять діагноз ВСД, спираються на наступні симптомокомплекси: кардіологічний, серцебиття, аритмії; респіраторний, що досягає іноді рівня задухи або невротичної астми, дихального кризу або, в легких випадках, проявляється «дихальним дискомфортом»; астенічний; синдром вегетосудинної дистонії та кризів з поширеними або регіональними розладами судинного тонусу; періферійними ангіодистонічними розладами, венозною гіпертонією, раптовим підвищенням або зниженням артеріального тиску; розлади терморегуляції; біль у суглобах кінцівок по типу невралгій; нерідко невротичні розлади у вигляді астенодепресивного або депресивно-іпохондричного синдромів; явища шлункової та кишкової диспепсії, дискінезії жовчного міхура та кишки, розлади менструального циклу, метрорагії, предменструальний синдром, альгодисменорея.

Лікування Оскільки вегетосудинна дистонія не є самостійним захворюванням, протоколів його лікування, заснованого на принципах доказової медицини, не існує. Терапія проводиться ситуативно в залежності від основного захворювання.

Рекомендовано нормалізувати режим праці та відпочинку, за призначенням лікаря — метаболічні препарати (армадін, цитофлавин; венотонізуючі засоби та ін.), психотерапія, масаж та фізіотерапія.

Див. також Невроз

Примітки

Посилання Серцево-судина дистонія Антонюк Т. Актуальні питання діагностики та лікування вегето-судинної дистонії / Тетяна Антонюк // НейроNEWS: психоневрологія та нейропсихіатрія. — 2017. — № 7-8 (91). — С. 32-34. Вегето-судинна дистонія: етіопатогенез, клініка, діагностика, лікування (клінічна лекція)  / Т. В. Чередніченко, В. Г. Середа, Н. К. Свиридова [та ін.] // Східно-європейський неврологічний журнал. — 2017. — № 1. — С. 34-39. Компанович М. С. Психологічний портрет пацієнтів-підлітків із вегето-судинною дистонією / М. С. Компанович // Габітус. — 2020.  — Вип. 20. — С. 106-111.   Ніколенко О. І. Теоретичні основи застосування засобів фізичної реабілітації хворим на вегето-судинну дистонію // Вісник Прикарпатського національного університету. Серія: Фізична культура. — 2018. — Вип. 29. — C. 53-57.

Джерела

Вегето-судинна дистонія: етіопатогенез, клініка, діагностика, лікування (клінічна лекція) / Т. В. Чередніченко, В. Г. Середа, Н. К. Свиридова, Т. П. Парнікоза, Г. М. Чуприна, Н. В. Ханенко, Р. В. Сулік, О. М. Микитей, В. Ю. Свистун. Східно-європейський неврологічний журнал. 2017. № 1. С. 34-39.