Загальний еквівалент — це специфічний товар, який виділяється з-поміж усіх інших товарів і слугує єдиним засобом вираження вартості всього товарного світу. На відміну від випадкових або розрізнених еквівалентів, загальний еквівалент має властивість загального визнання та здатності обмінюватися на будь-який інший товар.

В історії економічної думки концепція загального еквівалента посідає центральне місце в поясненні походження грошей. У класичній школі та марксизмі він розглядається як результат розвитку форм вартості. Натомість представники Австрійської економічної школи, зокрема Карл Менгер, розглядають виникнення загального еквівалента як еволюційний, спонтанний порядок, спричинений різною мірою здатності товарів до збуту. Коли один товар (наприклад, худоба, сіль, або дорогоцінні метали) стає найбільш затребуваним і легко реалізованим, він де-факто починає виконувати роль загального еквівалента, що згодом призводить до появи грошей.

Класична та марксистська інтерпретації У класичній політичній економії виокремлення загального еквівалента розглядалося переважно як технічне рішення проблеми незручності бартеру. Адам Сміт у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776) зазначав, що після встановлення поділу праці кожна людина живе обміном. Щоб уникнути ситуацій, коли обмін стає неможливим через відсутність «подвійного збігу потреб», кожна розумна людина намагалася мати при собі певну кількість такого товару, який, на її думку, ніхто не відмовиться взяти в обмін на результати своєї праці.

Карл Маркс розвинув цю ідею в межах своєї теорії форм вартості, де загальний еквівалент постає як результат історичного розвитку товарного виробництва: Проста форма вартості: вартість одного товару випадково виражається в іншому товарі. Розгорнута форма вартості: вартість товару виражається у безлічі інших товарів-еквівалентів. Загальна форма вартості: усі товари починають виражати свою вартість в одному обраному товарі. Коли цей товар остаточно монополізує роль загального вираження вартості, він стає грошима.

Критика з боку Австрійської школи: На відміну від Маркса, який вважав загальний еквівалент об'єктивним втіленням «абстрактної праці», представники Австрійської школи наголошують, що статус загального еквівалента залежить виключно від суб'єктивної оцінки ліквідності (здатності до збуту) товару учасниками ринку. Для австрійців це не «історична необхідність розвитку вартості», а еволюційний інструмент, що виникає з потреби індивідів мінімізувати витрати на здійснення обміну.

Теорія спроможності товарів до збуту (Карл Менгер) У своїй фундаментальній праці «Принципи економічної науки» (1871) Карл Менгер спростував уявлення про те, що гроші або загальний еквівалент були винайдені державою чи виникли внаслідок формальної угоди між людьми. Він запропонував еволюційну теорію, в основі якої лежить концепція здатності товарів до збуту ().

Основними положеннями цієї теорії є: Проблема «подвійного збігу потреб»: за умов чистого бартеру обмін часто є неможливим, оскільки потреби учасників ринку не збігаються. Власник товару А може потребувати товар Б, але власнику товару Б не потрібен товар А. Пошук посередника: щоб отримати бажане споживче благо, індивіди починають обмінювати свої товари не одразу на них, а на такі товари, які мають вищу «здатність до збуту» (їх легше реалізувати наступному учаснику ринку). Формування еквівалента: з часом певні товари (худоба, сіль, мідь, срібло, а згодом — золото) виокремлюються як найбільш ліквідні. Коли більшість учасників ринку починає приймати такий товар в обмін на свої

Функції загального еквівалента та сучасний контекст У ринковій економіці загальний еквівалент виконує роль не лише засобу обміну, а й засобу збереження вартості та одиниці рахунку. Згідно з австрійською економічною традицією, товар стає грошима саме тоді, коли його здатність до збуту стає практично абсолютною.

Сучасні підходи: Конкуренція валют: Сучасні лібертаріанські дослідники наголошують, що статус загального еквівалента не має бути монополізований державою. Відповідно до концепції Фрідріха Гаєка про денаціоналізацію грошей, ринок має сам визначити, який актив (золото, криптовалюти тощо) найкраще виконує функцію загального еквівалента. Критика декретних грошей: Представники Австрійської школи вказують на те, що сучасні паперові гроші () є «нав'язаним» еквівалентом. На відміну від природного загального еквівалента, який обирається ринком за його внутрішні якості (подільність, тривалість зберігання, рідкість), декретні гроші тримаються на державному примусі. Еволюція ліквідності: У цифрову епоху поняття загального еквівалента трансформується, проте принцип Менгера залишається незмінним: статус загального еквівалента здобуває той засіб, який учасники ринку добровільно визнають найліквіднішим.

Література Менгер К. Принципи економічної науки / пер. з нім. О. Бялової. — К. : К.І.С., 2022. — 304 с. — ISBN 978-617-684-272-9. Сміт А. Дослідження про природу і причини багатства народів / пер. з англ. О. Васильєв, М. Межевікіна, А. Малівський. — К. : Наш Формат, 2018. — 736 с. — ISBN 978-617-7552-14-6. Гаєк Ф. А. Шлях до рабства / пер. з англ. Сергія Рачинського. — К. : Наш Формат, 2022. — 208 с. — ISBN 978-617-8115-66-1. Hayek F. A. Denationalisation of Money: The Argument Refined. London: Institute of Economic Affairs, 1976. 108 p. ISBN 0-255-36087-8. (англ.) Mises L. von. Human Action: A Treatise on Economics. Scholar's Edition. Auburn, Alabama: Ludwig von Mises Institute, 1998. 912 p. ISBN 0-945466-24-2. (англ.) Mises L. von. The Theory of Money and Credit. Indianapolis: Liberty Fund, 1981. 496 p. ISBN 0-913966-70-3. (англ.)

Див. також Теорія спроможності товарів до збуту Гроші Ліквідність Суб'єктивна теорія вартості

Примітки