«У́лі́сс» () — роман ірландського письменника Джеймса Джойса, вперше надрукований частинами в США в журналі «The Little Review» з березня 1918 року по грудень 1920 року. Роман в цілому опублікувала Сільвія Біч (Sylvia Beach) 2 лютого 1922 року в Парижі. Вважається найвизначнішим твором модернізму. (review of Danius book).
«Улісс» — це хроніка подорожі Дубліном головного персонажа роману протягом одного дня, 16 червня 1904. Назву пов'язують з героєм поеми Гомера Одіссеєм (латинізоване ім'я — Улісс). Є багато паралелей, явних і прихованих, між двома творами, наприклад, Леопольд Блум — Одіссей, Моллі Блум — Пенелопа, Стівен Дедал — Телемах. 16 червня фанати Джойса святкують День Блума або ж Блумсдей ().
Роман складається з 250 тис. слів, із них 30 тис. слів унікальні. Основні видання налічують від 644 до 1000 сторінок. Поділений на 18 «епізодів», об'єднаних у три частини. Роман є об'єктом багатьох полемік і досліджень із моменту його публікації, починаючи з давніх звинувачень в непристойності до текстологічних «Джойсівських війн» («Joyce Wars») щодо прихованого змісту, що тривають донині. Видатна техніка потоку свідомості, використана в «Уліссі», це ретельна побудова і надзвичайно експериментальна проза, сповнена гри слів, пародій і алюзій, а також кумедні характеристики і незашорений гумор роблять книгу найшанованішим романом в пантеоні модернізму.
Номер 3 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу «Ньюсвік»Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік . Книги з першого тиражу «Улісса» є найдорожчим друкарськими виданнями ХХ століття. Ціна на них починається від 100 тисяч фунтів (175 тисяч доларів), (дослідження букіністичних магазинів і аукціонів журналом «Book & Magazine Collector»). Перше видання «Улісса» було віддруковане в Парижі в 1922 році. Його тираж склав всього тисячу екземплярів. Сто з них Джойс підписав власноручно. У 2004 році один з паризьких томів з автографом письменника був проданий на аукціоні Sotheby's в Нью-Йорку за 288 тисяч доларів (160 тисяч фунтів).
Побудова і тематика «Улісс» поділяється на 3 основні частини та 18 глав. В оригіналі роман не має назв глав, автор лише ототожнював їх з персонажами «Одіссеї» в своїх листах. Літературознавці Стюарт Гілберт і Карло Лінаті пропонували схеми з глибшим символізмом, де кожній главі відповідає також колір, наука/мистецтво, органи тіла тощо.
Між «Уліссом» Джойса та «Одіссеєю» Гомера зумисне проведено багато паралелей. «Улісс» розгортає події «Одіссеї» в приземлених подіях життя сучасників Джеймса Джойса, котрі відбуваються впродовж одного дня в Дубліні. Героя Одіссея тут замінює Леопольд Блум, а багаторічна подорож прототипа постає для нього в формі не зовсім звичайних, проте буденних занять, як-от відвідання похоронів і підглядання за коханцем своєї дружини. Характеристики персонажів «Одіссеї», ототожнені з главами, відповідають змісту глав. Наприклад, Протей був морським богом, здатним перетворюватися на різних тварин; персонаж Стівен у главі «Протей» поринає в роздуми, перевтілюючись в уяві на різних мислителів, колишнього самого себе і т. ін. У главі «Аїд» описуються похорони, Аїд у давніх греків — володар царства мертвих. Деякі паралелі з «Одіссеєю» не такі явні. Наприклад, женихи, що прийшли свататися до Пенелопи — Одіссеєвої дружини, постають в романі колишніми залицяльниками Моллі — дружини Леопольда, спливаючи в її спогадах. Коли в Блума жбурляють пляшку — це відсилає до скелі, котру циклоп Поліфем жбурнув услід Одіссеєві. Таким чином «Улісс» місцями пародіює та висміює «Одіссею», зводячи фантастичні події до нікчемних випадків.
Кожна глава має натяк на якусь частину людського організму, таким чином увесь твір ніби складає ціле тіло. Кожен епізод крім того прив'язаний до біографії самого Джеймса Джойса. Події починаються у вежі, де автор насправді мешкав у 1904 році, а переміщення персонажів відповідають дійсним маршрутам, якими ходив Джойс. Тема повернення додому в Джойса обернена — якщо Одіссей шукає дому як місця спокою, долаючи численні небезпеки та спокуси, то Блум навпаки знаходить поза домом насолоди чи просто різноманітність, а дім приносить йому нудьгу та страждання.Леопольд Блум, з точки зору котрого наводяться ці деталі та який виступає центральним персонажем, втілює собою пересічну, звичайну людину, вульгарність якої сприймається нею за належне. Герой модернізму, котрим він і є — це людина, не наділена якими-небудь недосяжними якостями. Тоді як Одіссей — герой і особистість непересічна, Блум не здійснює нічого героїчного та охоче перебуває під владою своїх приземлених бажань. Аналогічно його дружина Моллі, що відповідає Пенелопі, не зразок піднесеної вірності, а навпаки втілена плотська жіночність. Роману загалом притаманне зосередження уваги на фізіології: від описів страв, приготованих з частин тіла тварин, до зовнішності героїв та фізіологічних процесів. Місцями автор вдається до непривабливого натуралізму: персонажі випорожнюються, мочаться, описується поїдання ними їжі, заглиблення в тему сексуального фетишизму.
Сюжет Дія роману відбувається 16 червня 1904 року.
Частина перша Телемах. О 8:00 студент-медик Бак Мулліган кличе молодого вчителя й письменника Стівена Дедала на дах вежі Сендікове Мартелло, де вони обоє мешкають. Мулліган недоречно жартує про нещодавно померлу матір Стівена. Той своєю чергою обурений, що Мулліган покликав на вежу англійського студента Гейнса, котрий вночі стріляв з рушниці через марення. Зрештою Мулліган, Дедал і Гейнс снідають і йдуть до берега. Мулліган вимагає від Стівена ключ від вежі та позичити трохи грошей. Стівен іде геть, заявивши, що не повернеться до вежі.
Нестор. Стівен веде в школі урок історії про перемогу Пірра Епірського. Учні не слухають його, а Стівен знає, що не може на них вплинути, бо в тих багаті батьки. Після занять Кирило Саргент лишається зі Стівеном, щоб той показав йому вирішення вправи з алгебри. Стівен відвідує директора Гарретта Дізі, від якого отримує статтю про ящур, яку йому доручено відвезти в редакцію журналу «Freeman's». Вони обговорюють історію Ірландії та роль євреїв у економіці.
Протей. Стівен вирушає дорогою прогулятися пляжем, де обмірковує різні філософські концепції, свою сім'ю, студентство та смерть матері. Він користується уривками різних творів, складними термінами, що зливаються в потік свідомості. Стівен лягає між каменів та спостерігає за парою, чий собака мочиться на скелю.
Частина друга
Каліпсо. Паралельно о 8:00 за містом починається історія рекламного агента Леопольда Блума. Блум вирішує піти до м'ясника, щоб придбати свинячу нирку на сніданок. Повернувшись додому, він готує сніданок і приносить страву дружині Моллі в ліжко разом з ранковою поштою. Один з листів — від її концертного менеджера Блейз Бойлана з пропозицією зустрітися о 16:00. Блум підозрює, що дружина зраджує його. Потім він читає лист від їхньої дочки Міллі, яка розповідає про свої успіхи. Після цього Блум випорожнюється в нужнику, читаючи журнал.
Лотофаги. Блум прямує до поштового відділення, де отримує любовний лист, підписаний «Мартою Кліффорд» у відповідь на його оголошення про пошуки секретарки. Він зустрічає знайомого, і поки вони спілкуються, Блум підглядає за жінкою в панчохах, але йому заважає трамвай, який проїжджав повз. Далі він читає лист в алеї, вештається біля церкви й замислюється над теологією. У священика є написи на спині I.N.R.I. чи I.H.S.; Леопольд згадує, що Моллі вважала, ніби вони означають «I have sinned» чи «I have suffered», і «Iron nails ran in». Незабаром Блум купує брусок мила та зустрічає іншого знайомого, Бантама Лайонса, котрий дає йому пораду зі ставок у кінних перегонах. Нарешті, Блум іде до лазні.
Аїд. Блум вирушає на 11:00 на похорони свого знайомого, Падді Дігнема. В кареті він веде короткі розмови з пасажирами, серед яких є і батько Стівена. Пасажири обговорюють різні форми смерті та поховання, і Блум занурюється в думки про померлого сина Руді та самогубство власного батька. Вони входять до каплиці на службу і згодом виходять з похоронною процесією. Блум під час поховання бачить таємничого чоловіка, що носить макінтош. Блум продовжує міркувати про смерть, але наприкінці епізоду відкидає ці думки, щоб прийняти «тепле повнокровне життя».
Еол. В офісі журналу «Freeman's» Блум намагається розмістити оголошення, проте марно через дратівливість редактора. В той же час туди прибуває Стівен, який потім веде редактора та інших людей у паб, розповідаючи анекдот про «двох весталок Дубліна». Епізод розбитий на короткі сегменти за заголовками в газетному стилі і характеризується великою кількістю риторичних фігур та прийомів.
Лестригони. Ближче до обіду Блум думає про їжу. Він зустрічає Джозі Брін, в яку колись був закоханий, чує звістку про чергову вагітність місцевої багатодітної жительки Майни П'юефой, і допомагає сліпому хлопчикові перейти вулицю. Він заходить у ресторан готелю «Бертон», де його обурюють манери тамтешніх відвідувачів. Блум вирішує за краще піти в паб Деві Берна, де розмірковує про перші дні його стосунків з Моллі. Потім він роздумує що їли грецькі боги й богині, та чи є в їхніх статуй в Національному музеї такі деталі, як ануси. Виходячи з пабу, Блум прямує до музею, але помічає Бойлана та вирішує прослідкувати за ним, але врешті звертає.
Сцилла і Харибда. У Національній бібліотеці Стівен о 14:00 пояснює кільком ученим свою біографічну теорію творів Шекспіра, зокрема «Гамлета». На його думку, в основу твору покладено зраду Шекспірової дружини. Тоді Блум входить до Національної бібліотеки, щоб розшукати в архіві своє старе оголошення. Випадково він на мить зустрічається зі Стівеном, який пригнічений думкою, що його не сприймають належним чином, на відміну від Муллігана.
Мандрівні скелі (Сімплегади). Різні персонажі блукають вулицями Дубліна. Мулліган і Гейнс зустрічаються в кав'ярні, обговорюючи недоліки Стівена. Епізод закінчується розповіддю про кавалькаду лорда лейтенанта Ірландії Вільяма Ворда, графа Дадлі, з яким стикаються різні персонажі роману.
Сирени. Блум вечеряє з дядьком Стівена в готелі, а коханець Моллі, Блейз Бойлан, влаштовує з нею побачення. Поївши, Блум спостерігає за офіціантками та слухає спів Стівенового батька та інших. Його бентежать уявні картини того, як дружина в цей час зраджує йому з Бойланом.
Циклопи. Оповідь ведеться від імені безіменного жителя Дубліна. Той о 17:00 вирушає в паб, де сидять націоналісти, чиї розмови обурюють оповідача. На нього нападає затятий антисеміт, названий Громадянином. Блум, який сидів у цьому ж пабі, нагадує Громадянину, що його Спаситель був євреєм. Коли Блум покидає паб, Громадянин жбурляє вслід бляшанку, але не влучає. На фоні звучать балачки присутніх про юридичні справи, уривки з Біблії та ірландську міфологію.
Навсікая. Близько 20-ї години молода неодружена жінка на ім'я Герті сидить на скелях біля берега з двома подругами — Сіссі й Еді, котрі прийшли з малими дітьми. Герті, балакаючи з ними, замислюється про кохання, шлюб та жіночність. Тим часом темніє, а Блум спостерігає за цією компанією здалеку. Підглядаючи за жінками, Блум мастурбує і його еротичні фантазії змішуються з реальністю. Він еякулює в мить, коли над сусіднім ринком запускають феєрверк. Потім Герті йде і Блум зауважує, що вона кульгає, а його годинник спинився о пів на п'яту. Після низки роздумів він вирішує відвідати Майну П'юефой у пологовому будинку.
Бики Сонця. Блум відвідує пологовий будинок близько 22-ї, де вже третю добу народжує багатодітна Майна П'юефой, чим вона й стала відома в місті. Блум зустрічає Стівена, який випив зі своїми друзями-медиками та випиває з ними, чекаючи обіцяного приїзду Бака Муллігана. Він роздумує про дружину і свого померлого сина. Навколишні починають говорити про фертильність, контрацепцію та аборти. Народження сина Майни П'юефой група святкує в пабі. Главу побудовано так, що її мова відображає еволюцію англійської мови.