Парк «Висо́кий За́мок» — парк на Замковій горі у Львові, пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. Парк входить до складу природо-заповідного фонду України як національне надбання.

Історія Парк «Високий Замок» займає височину, на якій у давнину стояв княжий замок. Згадки про замок, як і про заснування самого міста Львова датуються 1256 роком. Близько ста років височіла на Замковій горі оборонна споруда, захищаючи західні кордони Русі від навал Золотої Орди. У 1340 році після спалення княжого замку, гора повністю втратила усю рослинність. У XVII столітті гора отримала назву — Лиса гора (). Новий укріплений замок польський король Казимир III Великий збудував на сусідній горі.

До Високого замку, від якого залишився фрагмент двох-триметрових мурів, як згадує відомий історик Іван Крип'якевич, можна було дістатися стрімкою доріжкою, що починалася від вулиці Синявської (нинішня вулиця Ужгородська) та прямувала до підніжжя кіпця.

Наприкінці XVIII століття замок перебував у стані часткової руїни та потихенько руйнувався під впливом природних факторів (сніг, дощ, вітри). З розвитком міста пожвавилося й будівництво. В пошуках будівельного матеріалу почали розбирати замкові мури, а також ламати на камінь мальовничі скелі, на яких стояли фундаменти замку. Через ці роботи нависла небезпека зсуву самої гори. У 1786 році гора та замок були оголошені австрійською владою власністю міста, але це не виправило становища. Камінь з мурів продавався містянам для будівництва житлових будинків та мощення доріг.

До кінця XVIII століття від замку залишилися руїни, а інтенсивне добування піску оголило схили гори. Щоб запобігти цьому, магістрат у 1797 році підготував проєкт заліснення гори та подав його на затвердження губернаторству. Проте урядовці визнали, що проєкт «надто коштовний та не політичний», але усе одно, було вимушене прийняти його, ліквідувати каменоломні та заборонити видобуток піску.

Заліснення гори розпочалося лише у 1835 році. Тоді ж засновано деревну шкілку біля підніжжя гори, поблизу архієпископської палати. Одночасно вирівняли схили гори, засипали урвища, що залишилися від каменоломень та піщаних кар'єрів. Тоді ж зсунули ґрунт з вершини Княжої гори у глибокий яр, що розділяв її з Замковою горою. Утворилася невелика тераса — партерна частина парку. У 1839 році гора була вирівняна і засаджена деревами та кущами.

Молодий парк постраждав від гарматних обстрілу у листопаді 1848 року. Проте міський магістрат та губернаторство у 1851 році швидко ліквідувало наслідки обстрілу, очікуючи приїзду до Львова молодого цісаря Франца Йосифа I. Після прибуття августійшої особи до міста, то бомбардована з його дозволу гора була перейменована на «Франц-Йосифберг» або ж на гору Франца-Йосифа. Проте містяни й надалі називали цю гору «Високим замком».

Парк розвивався, ставав більш привабливішим, побільшало різних видів зелених насаджень. Так, у 1853 році, гімназіальний вчитель ботаніки Я. Лангнер у своїй праці «Дерева і чагарники зелених насаджень м. Львова», пише, що тут налічувалося понад 45 видів деревних та чагарникових порід. На схилах гори зростали сосна чорна європейська, смерека, робінія звичайна, береза, чорна та червона бузина, клен звичайний, явір, айлант найвищий, гіркокаштан звичайний, горобинник горобинолистий, ліщина звичайна, шипшина звичайна. На нижній терасі, біля будиночку садівника — модрина європейська, клен ясенелистий, липа, вишня звичайна, черешня, груша, садовий жасмин, смородина золотиста. Між рестораном та фонтаном були висаджені кущі жарновцю віникового, а біля фонтану — алейка з жовтої акації.

У 1855 році Замкову гору знову відвідав цісар Франц Йосиф I. Парк на той час закрив своєю зеленню колись понищені схили. Між будиночком садівника та рестораном на європейський манер був облаштований партер. Цісар з балкона ресторану оглядав ілюмінацію Львова на свою честь. На вершині гори тоді не було зелених насаджень, тому з широкої галявини добре проглядалося усе місто.

Опис Парк «Високий Замок» завдяки своєрідності природного та штучного рельєфів складається з двох частин: долішньої тераси з променадами, обсадженими старими деревами, і горішньої т. зв. поляни (галявини). Долішня тераса лежить на уступах Замкової та колишньої Княжої гори. Тут розташовані будиночок садівника (зведений у 1868 році), пам'ятний знак на згадку про здобуття замку загонами Максима Кривоноса (встановлений 1948 року), ресторан, просторий оглядовий майданчик, облаштований у 1967 році. Нижче будиночка садівника стоїть штучна печера-грот, збудована 1841 року, вхід до якої сторожать кам'яні леви (авторство скульптора Б. Дікембота; 1619), перенесені сюди у 1874 році від міської ратуші. Колись ці леви «охороняли» стару міську ратушу, яка завалилася 14 липня 1826 року. Навколо будинку садівника зростає багато екзотичних рослин — магнолія, катальпа, червонолистий бук, деревовидна півонія, гортензія та інші. У 1883 році на нижній терасі парку біля північного схилу, з боку Підзамча, поставили пам'ятний камінь на честь перемоги короля Яна III Собєського над татарським військом у 1675 року.

На горішній терасі розташований штучний курган (Копець Люблінської унії) з оглядовим майданчиком (висота 413 над рівнем моря), насипаний у 1869–1900 роках польською громадою міста на честь 300-ліття Люблінської унії. При підніжжі кургану є залишки оборонного муру Високого Замку, побудованого князями Романовичами, з якого пізніше був узятий матеріал для будівництва кургану. У верхній частині парку з 1957 року розташований Львівський телецентр і Львівська телевежа (заввишки 192 метри). Біля підніжжя кургану 1874 року був встановлений Лев Лоренцовича. 2008 року він був переданий Львівському історичному музею і встановлений в Італійському дворику. У 1950-х роках на верхній терасі змонтували львівську телевізійну вежу та збудували поруч будинок телецентру, блок якого відверто дисонує з ландшафтом парку та гори.

Під кінець XIX століття його територія займала 26,34 га. На сьогодні загальна площа парку «Високий замок» становить 36,2 га. Головний вхід до парку з південно-східного боку, від вул. Кривоноса. Вхід з півдня, від вулиці Замкової, менше відомий. Від Підзамча веде на узгір'я багато стежок.

У насадженнях переважають листяні породи: каштан, клен, явір, ясен, липа, береза, тополя, акація, модрина, в'яз, дуб, вільха чорна, а також сосна. Загалом, дендрологічна колекція парку налічує понад 50 видів, форм і сортів дерев, чагарників та ліан. Вони включають як молоді насадження, так і рослини поважного віку. До останніх належать бундук дводомний, гінкго дволопатеве, чорні сосни, модрини, катальпа, старі кущі бузку, жасмину, форзиції, дейції тощо. У минулі роки завдяки допомозі меценатів у парку з'явилися також колекції лип та кленів, цікаві форми та сорти буків, райські яблуні, груші Каллері та верболисті, платани, тюльпанові дерева та безліч інших рідкісних рослин.

Партерну частину парку прикрашено численними квітниками. Тут зростають троянди, лаванда, сантоліна, канни, піони, іриси та лілії, декоративні трави, а також можна побачити папороть, хосту, бруннеру та орлики.

Транспортне сполучення Хоча парк «Високий Замок» є одним із найулюбленіших місць прогулянок львів'ян та гостей міста, на теперішній час він не зв'язаний із центральною частиною міста громадським транспортом.

У 1910—1970 роках до входу в парк «Високий Замок» курсували трамваї маршруту № 12 «вул. Суворова (нинішня вул. Сахарова) — Високий Замок». Трамвайна лінія була відкрита 7 серпня 1910 року та пролягала нинішніми вулицями Просвіти, Лисенка, Гуцульською та Кривоноса. На ділянці до вулиці Гуцульської вона була двоколійною, а далі — одноколійною. Це була найскладніша у плані рельєфу трамвайна лінія Львова. 1970 року вона була закрита, оскільки старі трамваї, виготовлені ще на початку XX століття, повністю вичерпали свій ресурс.

Після закриття і демонтажу трамвайної лінії було запроваджено курсування автобусного маршруту № 11, який припинив свою роботу на початку 1990-х років. У 2000-х роках було запроваджено курсування на Високий Замок автобусного маршруту № 9, але пропрацював він недовго.

Примітки

Джерела

Kowalczuk Michał Rozwόj terytoryalny miasta // Miasto Lwów w okresie samorządu 1870–1895 / współtw. Mochnacki Edmund. — Lwów: Z drukarni W. A. Szyjkowskiego; nakł. Gminy Król. Stoł. Miasta Lwowa, 1896. — S. 299–351.

Посилання