Лимон

Лимо́н, цитри́на або лимо́нне де́рево (Citrus × limon) — вид невеликого вічнозеленого дерева з роду цитрус (Citrus) родини квіткових рослин рутові (Rutaceae). Справжній лимон — це гібрид цитрона і гіркого апельсина. Також терміном «лимон» називають плід цього дерева. Його походження досі однозначно не встановлене, однак деякі дані свідчать про те, що лимони з'явилися в 1-му тисячолітті до н.е. на території сучасної північно-східної Індії.

Плоди лимонного дерева використовуються в усьому світі, в першу чергу заради соку. М'якоть і шкірку використовують у кулінарії та випічці. Сік лимона містить близько 5—6 % лимонної кислоти, що надає йому характерного кислого смаку. Це робить його ключовим інгредієнтом напоїв і харчових продуктів, таких як лимонад і лимонний пиріг.

У 2022 році світове виробництво склало 22 мільйони тонн, на чолі з Індією з 18 % від загального обсягу.

Назва Назва лимон походить від малайського слова «лемо». В Індії цей плід має назву німу, а в Китаї лі-мунг, що означає «корисний для матерів». Також походження слова лимон може бути близькосхідним, від давньофранцузького limon, потім італійського limone, від арабського laymūn або līmūn і від перського līmūn, загального терміна для цитрусових, який є спорідненим із санскриту (nimbū, «лайм»).

В історії та культурі

З наукової точки зору лимон є гібридом померанця та цитронаGulsen, O.; M. L. Roose (2001). «Lemons: Diversity and Relationships with Selected Citrus Genotypes as Measured with Nuclear Genome Markers». Journal of the American Society of Horticultural Science, 126:309-317, схрещення між якими відбулося у північній М'янмі або ж індійському Ассамі. Звідти він потрапив до Китаю і далі на захід — до Середньої Азії та Ірану. У Південній і Південно-Східній Азії він був відомий своїми антисептичними властивостями, і його використовували як протиотруту.

До Італії лимон вперше привезли в IV ст. до н. е., коли Палладій вивіз його з Мідії, але широкого застосування він в ті часи не набув.

З лимоном пов'язано декілька давніх легенд. Одна з них розповідає, як улюбленець одного з кавказьких царів Хосров потрапив у немилість. За наказом володаря його посадили до в'язниці, дозволивши вибирати їжу за своїм смаком. В'язень попросив давати йому тільки лимони, кажучи, що шкірка плодів і зерна корисні для серця, в м'якоті він знаходить їжу, а соком вгамовує спрагу. Інша легенда розповідає про те, як греки, захоплені кольором і ароматом лимона, вирішили обрати його емблемою для своїх веселощів у день свята, коли богиня Землі одержала звістку про шлюб Зевса з Герою. Відтоді його використовують у шлюбних церемоніях греків.Спочатку найкориснішою частиною плоду лимона вважали зовсім не соковиту м'якоть, а кисло-гірку скоринку. Свіжу, терту і висушену її додавали до страв як прянощіМустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.174-175. Лимонне дерево також використовували як декоративну рослину в садах.

Лише з VIII ст., після арабських завоювань і так званої «зеленої революції» доби Аббасидів лимони почали смакувати насамперед як фрукти. В цей час в Єгипті винайшли й лимонад — тобто суміш лимонного соку з цукром і водою, подібний до індійського німбу паніWright, A. Clifford. History of Lemonade , CliffordAWright.comThe origins , limmi.it..

В літературі лимон вперше був відзначений в X сторіччі в арабському трактаті про сільське господарство. Не пізніше XI ст. лимони почали вирощувати на Сицилії, а потім в Іспанії, які в цей час були під владою мусульман. Згодом ці землі — разом з лимонними деревами — відвоювали християни. Перша згадка про вирощування лимонів у Генуї датована XV ст.

Христофор Колумб привіз насіння лимонів до Нового Світу в 1493 році, спочатку на Гаїті. Іспанське завоювання сприяло поширенню лимонних дерев цілою Америкою. Здебільшого лимон використовували у декоруванні та медицині. У 18 та 19 століттях лимони все частіше вирощують у Флориді та Каліфорнії, коли лимони стали використовувати в кулінарії та як смакові добавкиMorton, J. 1987. Lemon. p. 160—168. Fruits of warm climates. (Julia F. Morton, Miami, FL.) @ Purdue University .

Лимони, багаті на вітамін С, виявилися ефективним засобом для боротьби з цингою. Вперше це було доведено експериментальним шляхом у 1747 році Джеймсом Ліндом. Але лише коли контрадмірал Алан Гарднер наказав на своєму фрегаті «Суффолк» додавати матросам до традиційного грогу по 20 грамів лимонного соку і завдяки цьому зберіг екіпаж під час піврічного переходу до Індії, британське Адміралтейство вирішило, що з 1795 року усі кораблі мають брати з собою запас лимонів і з другого тижня плавання уся команда двічі на день має вживати по 30 грамів соку, до якого додавалася порція цукру. Завдяки цьому вже за десять років кількість хворих на цингу в госпіталях флоту зменшилася з тисяч до кількох осіб. Відтоді лимони увійшли до морського раціону назавждиМустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.182-183.

За однією з версій сицилійська мафія народилася з банд рекетирів, які тероризували селян, що вирощували лимони на продаж за кордон, зокрема до АмерикиМустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.187-188.

Виробництво

Індія займає першу позицію у списку із близько 18 % від загального обсягу лимона і лайма виробленого у світі, далі йдуть Мексика (~14,5 %), Аргентина (~10 %), Бразилія (~8 %) та Іспанія (~7 %).

+10 найбільших виробників лимонів та лаймів у світі — 2007КраїнаВиробництво (тонн)2,060,000F1,880,000F1,260,000F1,060,000F880,000F745,100F722,000706,652615,000F546,584У світі13,032,388FБез символу = офіційна цифра, F = оцінка ФАО; Джерело:

Особливості вирощування

При вирощуванні лимонні дерева вимагають відстані близько 7 м один від одного, при чому продуктивність падає у зарослих садах. Дерева обрізають в молодому віці й дотримуються висоти до 3—4 м. Кожні 10—12 років дерева піддаються значному обрізанню або замінюють на нові. Вимагають прополювання від бур'янів, гербіциди негативно впливають на лимонні дерева.

Через майже безперервний ріст лимони чутливі до холоду і важко відходять від заморозків. При температурі нижче −4 °C дерево скидає листя, а при температурі нижче −7 °C відбуваються серйозні пошкодження дерева. Квіти та дрібні плоди гинуть при температурі нижче 0 °C, а стиглі плоди пошкоджуються при −2 °C. З іншого боку лимони добре переносять прохолодне літо, на відміну від апельсинів, які в таких умовах не можуть повністю достигнути. Загальна чутливість до холоду, однак, дозволяє лимонним деревам рости за межами вузької кліматичної зони.

З точки зору вологості, лимонні дерева переносять як суху, так і вологу погоду, але під час тривалої посухи, лимони слід поливати.

Вимоги до ґрунту у лимонних дерев невисокі: вони можуть рости на бідних ґрунтах, втому числі на піщанистих і глинястих.

Лимони легко розводити з насіння. Деякі з різновидів (Меєр) здатні розмножуватися живцями від дорослих дерев. Таким чином посаджені лимонні дерева починають плодоносити на 2—3 роки раніше, ніж дерева, вирощені з насіння, та здатні давати урожай протягом 30 років.

Зберігання та транспортування лимонів

Країни-виробники експортують лимони практично цілий рік. Терміни дозрівання значно впливають на форму, будову та споживчі властивості плодів.

Ступінь стиглості цитрусових до моменту збирання врожаю є найважливішим фактором, що визначає їх смакові якості. Лимони не покращують свої смакові якості після збору врожаю. Вони практично не містять крохмалю, не змінюють помітно свій хімічний склад після того, як були зняті з дерева (як це, наприклад, відбувається з яблуками, грушами і бананами). Дозрівання цитрусових фруктів — це повільний, поступовий процес, тісно пов'язаний зі збільшенням їхнього розміру та маси. Незрілий плід має грубий смак, дуже кислий або терпкий, має щільну і жорстку м'якоть. Перезрілі фрукти стають млявими, позбавленими смаку, погано переносять перевезення, мають короткий час зберігання і продажу.

Плоди мають темно-зелений колір від зав'язків до того часу, поки вони не досягнуть повного розміру і остаточно дозріють. Після цього зміна їхнього кольору може відбуватися дуже швидко. Зміна кольору сильно залежить від коливань температури. Зміна кольору лимонів і грейпфрутів відбувається однаково, хоча остаточний колір лимона жовтий. Несприятливі погодні умови можуть затримати досягнення кольору стиглості, навіть якщо плід зрілий.

Грейпфрути, лимони, мандарини та інші екзотичні фрукти можуть бути досить стиглими для споживання, хоча вони й не досягли кольору стиглості. Через те що покупець звик до характерного кольору плоду, фрукти слабо вираженого кольору піддаються процесу фарбування та відзеленення (видалення зеленого забарвлення) у спеціальних камерах.

Лимони перед відзелененням миють та сортують за кольором. Видалення зеленого забарвлення (або повне дозрівання) цитрусових за допомогою етилену і (або) теплової обробки проводиться згідно з приписами національних нормативних документів.

Подальша обробка цитрусових включає наступні операції:

Мийку плодів; Калібрування (по найбільшому поперечному діаметру); Обробку речовинами, що перешкоджають розвитку хвороб (антисептиками); Обробку речовинами, що запобігають втрати вологи з поверхні плодів (восками); Зберігання і транспортування.

Лимони, переважно, збирають у період найменшого їх споживання і зберігають до тих пір, поки запити споживача не будуть задоволені кількістю товару. Лимони найчастіше зберігають в регіонах збирання врожаю, а не в регіонах їхнього споживання — при температурі 15 °C і відносній вологості 86—88 %.

Фрукти, завантажені в фургони, вантажівки і вагони, укладають в пов'язані між собою блоки з зазорами між ними, що гарантує достатню циркуляцію повітря, рівномірну температуру і постійне навантаження. Таке укладання забезпечує утворення повітряних каналів, що проходять всередині вантажу. У трейлерах і контейнерах, які забезпечують циркуляцію повітря знизу вгору, підтримується рівномірна по всьому об'єму вантажу температура.

Сорти

Буш Росте у дикому вигляді в субтропіках Австралії. Плоди дуже тверді, мають товсту шкірку, цедра підходить для використання у кулінарії. Виростає приблизно до 4 м висотою на сонячних місцях. Eureka Через рясне плодоношення протягом року є найпопулярнішим лимоном у супермаркетах. Лісбон Хорошої якості гіркий лимон з високим рівнем соку і кислоти, плоди Лісбон дуже схожі на Eureka. Плодоносні дерева дуже тернисті, особливо в молодому віці. Меєр Щось середнє між лимоном і, можливо, апельсином або мандарином, був названий на честь Френка Н. Меєра, який першим відкрив його в 1908 році. Тонкошкірі та трохи менше кислі, ніж Eureka і Лісбон, лимони Меєра вимагають ретельнішого догляду при транспортуванні й не вирощуються широко з комерційною метою. Лимони Меєра мають набагато тоншу шкірку, а часто при достиганні набувають жовто-оранжевого кольору. Лимони Меєра трохи стійкіші до морозу, ніж інші лимони. Пондероза Вважають гібридом лимона з помпельмусом. Має дуже великі з товстою шкіркою плоди, м'якоть яких нагадує м'якоть апельсина — вона бліда і не така кисла, як у звичайних лимонів. Дерева дуже витривалі й можуть витримувати морози. Verna Іспанський сорт невідомого походження. Yen Ben Австралійський сорт. Юзу Культивується в Японії та Кореї протягом століть, Плоди юзу схожі на невеличкі грейпфрути з середнім діаметром 5—10 см, мають ароматну шкірку жовтого або помаранчевого кольору, яка легко відділяється, та м'якоть, яка має дуже кислий смак, схожий на лимон з нотками грейпфрута. Дерево використовують як підщепу для інших цитрусових, щоб збільшити їхню морозостійкість. Дженоа Слаборосле деревце без колючок. Дуже урожайний сорт. Якість плодів вища, ніж в інших сортів. В році квітне кілька разів. Новогрузинський Відрізняється холодостійкістю і врожайністю. Має ніжний сильний запах. Плоди майже без насіння. Плодити починає пізніше за Павлівський лимон. Квітне і плодоносить протягом цілого року (сорт ремонтантний). Дерева сильнорослі з розкидистою кроною і великою кількістю колючок.