Юрій Юрій-Йосипович Шулятицький ( 11 серпня 1970, Івано-Франківськ) — радянський і український футболіст, що грав на позиції нападника і півзахисника. Відомий насамперед виступами за українські футбольні клуби вищих дивізіонів СРСР і незалежної України «Металіст», «Прикарпаття», «Карпати» та «Зірка», а також латвійський клуб вищого дивізіону «Дінабург».

Клубна кар'єра Юрій Шулятицький народився у Івано-Франківську в сім'ї футболіста місцевих клубів, а пізніше знаного футбольного тренера Юрія-Йосипа Шулятицького. Захопився футболом ще з дитячих років, перші кроки у футболі робив із своїм двоюрідним братом Андрієм Шулятицьким. Розпочав заняття футболом у івано-франківській ДЮСШ № 3, де його першим тренером був А. Литвиненко. Пізніше Юрій Шулятицький навчався у Львівському спортінтернаті, і вже в 1987 році дебютував за команду із свого рідного міста «Прикарпаття», яка виступала на той час у другій лізі СРСР, і вже в першому ж сезоні став бронзовим призером зонального турніру другої ліги, щоправда, не отримавши бронзової медалі чемпіонату УРСР з футболу, який на той час розігрувався в зональному турнірі серед команд другої ліги, у зв'язку із тим, що він не зіграв належної кількості матчів. Хоча надалі Шулятицький став одним із основних із основних гравців та бомбардирів «Прикарпаття», наступні два сезони івано-франківська команда проводила вже не так вдало, закінчуючи сезон у середині або близько до кінця турнірної таблиці. У 1989 році футболіста призвали до лав Радянської Армії, службу він проходив у львівському клубі «СКА-Карпати», який грав у радянській першій лізі, а після чергового переформатування львівського армійського клубу, який вибув із першої ліги, продовжив виступи в його спадкоємці — дрогобицькому клубі «Галичина», який розпочав виступи в новоствореній буферній зоні другої ліги СРСР. У 1991 році, після закінчення армійської служби, Юрій Шулятицький отримує запрошення до клубу вищої ліги СРСР — харківського «Металіста», і стає там одним із футболістів основного складу команди. Проте харківський клуб займає в чемпіонаті передостаннє місце, і за регламентом мав понизитись у першу лігу. Після закінчення сезону Шулятицький покинув «Металіст», і повернувся до Івано-Франківська.

Після проголошення незалежності України Юрій Шулятицький повертається до виступів за «Прикарпаття», яке навесні 1992 року стартувало в першому чемпіонаті незалежної України у вищій лізі. У першому сезоні в національній першості Шулятицький став кращим бомбардиром команди, хоча для цього йому знадобилось забити лише 3 голи у ворота суперників. Проте в команді під час сезону почалися чвари та інтриги, причиною яких було непорозуміння тодішнього президента клубу Анатолія Ревуцького з головним тренером команди, Іван Краснецький, який бачив процес розвитку команди по-своєму. Внаслідок цього команда вилетіла з вищої ліги, а Юрій Шулятицький, погравши ще півроку в першій лізі, з початку 1993 року стає гравцем команди вищої ліги — львівських «Карпат». Проте основним гравцем команди він так і не стає, переважно задовольняючись виходами на заміну, і з початку 1994 року стає гравцем команди другої ліги «Хутровик» із Тисмениці. Протягом року виступів за тисменицький клуб Шулятицький був одним із кращих його бомбардирів, відзначившись у 35 зіграних матчах 18 забитими м'ячами. На початку 1995 року футболіст зіграв 5 матчів за першоліговий клуб «Скала» зі Стрия. З початку 1996 року повернувся до «Хутровика», проте цього разу відіграв за команду лише півроку, і з початку сезону став гравцем команди першої ліги «Нафтовик» з Охтирки, за яку виступає до кінця сезону 1996—1997, і в якій він був одним із ключових гравців та кращих бомбардирів.

У сезоні 1997—1998 років Юрій Шулятицький повертається до виступів у вищій лізі, зігравши за кіровоградську «Зірку» 24 матчі в чемпіонаті України. З початку сезону 1998—1999 Шулятицький стає гравцем команди першої ліги «Волинь» з Луцька, яку на той час тренував його батько, і в якій грав його двоюрідний брат. Проте за луцьку команду Шулятицький зіграв лише 8 матчівФК «Волинь» — Статистика, та покинув клуб. У 1999 році футболіст грав у клубі найвищого латвійського дивізіону «Дінабург». На початку 2001 року Юрій Шулятицький нетривалий час грає за друголіговий український клуб «Техно-Центр» з Рогатина. У сезоні 2001—2002 футболіст грав за калуський ЛУКОР, який став для нього останнім професійним клубом. У 2002—2003 роках Юрій Шулятицький грав за аматорський івано-франківський клуб «Тепловик». Пізніше Шулятицький кілька років проживав у США.- У понеділок 22 червня молодіжний склад футбольного клубу «Львів» проведе товариський поєдинок з клубом «Крила» (Чикаго). На початку 10-х років ХХІ століття Шулятицький повернувся до України, грав за аматорську команду «Стримба» з Липівки.

Особисте життя Юрій Шулятицький одружений, має двох доньок. Його батько, Юрій-Йосиф Шулятицький, також був футболістом, хоча й виступав на аматорському рівні за івано-франківський «Локомотив» у обласному чемпіонаті, проте став відомим тренером, тренував «Скалу», «Бескид», «Волинь» і «Спартак».Шулятицький Юрій-Йосип Йосипович. Профіль на сайті footballfacts.ru Дядько, Тарас Шулятицький, також був професіональним футболістом і виступав за клуби «Спартак», СКА (Львів), ЦСКА (Москва), «Локомотив» (Москва) та Карпати (Львів).Шулятицький Тарас Йосипович. Профіль на сайті footballfacts.ru Двоюрідний брат, Андрій Шулятицький, грав за «Прикарпаття», львівські «Карпати», «Волинь» та «Закарпаття».Шулятицький Андрій Тарасович. Профіль на сайті footballfacts.ru

Примітки

Посилання

Профіль футболіста на сайті ukr-football.org.ua