Клименюк Олександр Валеріанович (30 грудня 1944 р.) — український філософ і дослідник, синектик-аналітик, педагог та громадсько-освітній діяч. Кандидат технічних наук (1983), провідний науковий співробітник (1990), професор (1996).
Біографія Клименюк Олександр Валеріанович народився 30 грудня 1944 року в м. Білогірськ Амурської області, Росія. У 1968 році закінчив Київський ордена Леніна політехнічний інститут (нині Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»).
Трудова діяльність 1969—1971 — інженер-конструктор, інженер-конструктор першої категорії інституту «Укрниипластмаш»;
1971—1990 — молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник НПО «Внииживмаш»;
1990—1992 — провідний науковий співробітник, завідувач лабораторії теоретичних пошуків;
1992—1993 — завідувач відділу менеджменту і системних досліджень;
1993—1996 — завідувач навчально-методичного відділу підготовки менеджерів освіти та завідувач кафедри технологій виробництва Українського інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти;
1996—1997 — професор кафедри основ професійної освіти Українського інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти;
1997 — професор кафедри проблем вищої школи Державної академії керівних кадрів освіти;
1997—2001 — докторант кафедри гуманітарної освіти та виховання Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти (ЦІППО);
у 2001 закінчив докторантуру Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти зі спеціальності 09.00.10 — філософія науки, культури та освіти;
2001—2006 — професор кафедри права та безпеки життєдіяльності ЦІППО;
2006—по теперішній час — професор Центру кар'єрного зростання Міжнародного університету фінансів.
Громадська діяльність Протягом багатьох років здійснював громадсько-просвітню діяльність у державних вузах і НДІ як член товариства «Знання» та вів проблемні семінари з питань теорії евристики, технології творчості, теорії якісного проектування, теорії вирішення дослідницьких завдань, а також методології, технології та методів наукового дослідження. Є членом редколегії міжнародного збірника наукових праць «Україна — Європа — Світ» Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка та методологом-консультантом добровільного товариства «Київська фонетична школа».
Наукова діяльність Основні напрями теоретичних і експериментальних наукових досліджень: машинобудування, педагогіка, філософія та когнітивістика. Опублікував понад 200 наукових праць, серед яких 2 одноосібні монографії: «Системний підхід до інтенсифікації технологічних процесів» (1998), «Знание, познание, когниция» (2010) та 2 монографії у співавторстві: «Методологические основы когнитивных лингво-энергетических исследований» (2022), «Маніпуляція в мовленнєвій комунікації» (2024).
Результати наукової діяльності О.В.Клименюк є автором ортодоксально-альтернативного підходу до розробки проблем розумово-пошукової діяльності, на підставі якого ним у монографії «Системний підхід до інтенсифікації технологічних процесів» (1998) запропоновано та вичерпно обґрунтовано нову системну концепцію створення триваложивучих імунно-конкурентних технічних систем. В обсязі викладеної у цій праці концепції ним вперше впроваджено в безпосередню наукову практику такій новий теоретичний інструментарій як: інтегральна модель розвитку культурного і технологічного знання; системна модель структури типового технологічного процесу та узагальнена структурна схема взаємодії типових технологічних процесів; узагальнена кібернетична шестирівнева класифікація методів інтенсифікації технологічних процесів; загальна кібернетична схема структури інформаційної системи пошуку нових альтернатив технічних, технологічних та управлінських рішень з розробки та впровадження засобів інтенсифікації виробничих процесів; метод гістограм для аналізу витрат енергії на роботу технологічної лінії та морфологічні карти альтернативного пошуку засобів і методів інтенсифікації технологічних процесів.
Особливої глобальності й перспективної значущості за результатами практичної апробації набули розроблені ним метод комплексної оцінки ступеня досконалості технологічних процесів, машин та обладнання, а також новий підхід до класифікації властивостей технологічної сировини, матеріалів і продуктів. У виданій у 2010 році російськомовній монографії «Знание, познание, когниция» О. В. Клименюк представив авторське філософсько-методологічне бачення концептуально-синергетичних основ проведення комплексних міждисциплінарних досліджень когнітивних процесів формування, збереження і використання знання; розглянув загальнометодологічні принципи, методи і підходи до наукового пізнання; обґрунтував системно-кібернетичні моделі розвитку знання, повної зірки полілектики, полів і воронки екзистенціальної комунікації, концептосфери і механізмів когнітивного мислення, саморозвитку історичних процесів і буття особистості, а також запропонував оригінальну методику трансцендентного моделювання. З досвіду багаторічної наукової діяльності О.В.Клименюк напрацював три авторських підручника дослідника: «Методологія та методи наукового дослідження» (2005), «Технологія наукового дослідження» (2006), «Виклад та оформлення результатів дослідження» (2007), унікальність яких полягає в тому, що в них вперше на методологічному рівні сформовано алгоритми реалізації мисленнєвих актів і процедур академічного формулювання проблеми, теми, мети, завдань і питань дослідження, алгоритми структур, логіки і специфіки смисломісткого насичення кожного розділу дисертаційної праці, логічні алгоритми й кліше оформлення результатів дослідження для публікації в монографіях, наукових статтях і тезах доповідей.
Принциповою новизною цих підручників є їхня практична придатність обслуговувати широке коло фахівців різних напрямів сучасних наукових досліджень. Загальна сфера наукових інтересів О.В.Клименюка є досить широкою: крім низки загальних традиційних питань філософії, він розробляє досить складні проблеми методології пізнання та публікує фундаментальні праці з проблем у галузі машинобудування, просвіти, освіти й педагогіки, активно продукує новаторські ідеї й концептуально-методологічні положення стосовно досліджень у сферах когнітивістики, лінгвістики й інших гуманітарних наук.
Особистими теоретико-науковими здобутками О.В. Клименюка за його понад 50-річну творчу діяльність є такі:
У галузі філософії: спіралеподібна та інтегральна моделі розвитку знання та пізнання [1:5-17; 2:15-33; 3:127-146; 5:15-33]; ортодоксально-альтернативний підхід до дослідження процесів та явищ оточуючої дійсності [2:136-148]; системна концепція уніфікації, діалектики й полілектики у пізнанні та просторова модель зірки полілектики [3:147-167; 4:148-168]; системно-концептуальне моделювання сфер функціонування філософського знання [3:5-35; 4:38-51; 5:343-48], моделі альтернатив саморозвитку системи суперечностей в когніції [4:244-256] (лінійна модель [4:250], площинна модель [4:253], просторова модель [4:254], тривимірна модель полілектичної взаємодії суперечностей [4:246]).
У галузі загальнонаукової методології: методологія трансцендентного моделювання [3:235-266] (схема координат простору формування наукових уявлень про об’єкт дослідження [3:243], модель розташування окремих полів знання у площині наукових уявлень про об’єкт дослідження [3:247], модель розташування окремих полів уявлень у площині наукового відображення об’єкта дослідження [3:250], модель розташування окремих полів наукових методологічних знань у площині пізнання об’єкта дослідження [3:251], методологічна схема поділу загальної площини наукового знання на її окремі поля [3:253], моделі виникнення діалектичних суперечностей між полями існуючого знання [3:255], модель розташування обсягу академічних уявлень у просторі їх взаємодії з іншими науковими уявленнями [3:262]; концепція латентного парадокса людського буття та просторові моделі процесів духовної самоідентифікації й набуття поведінкових навичок окремих груп індивідів [4:338-360] (модель квінтильйонів суперечностей у духовній самоідентифікації й поведінкових навичках особистості [4:351-360], просторові моделі розгляду та аналізу результатів духовної самоідентифікації й набуття поведінкових навичок окремими групами індивідів: в соціумах з авторитарною та демократичною формами правління [4:351,352], у соціумах, орієнтованих на задоволення колективних чи індивідуальних інтересів [4:353]); методологія моделювання актуалізації рефлекторних та інстинктивних актів у саморозвитку процесів мислемовлення та миследій індивіда [4:386-395] (моделі типових структур-атракторів рефлекторної поведінки індивіда [4:390], моделі структур-атракторів безумовної інстинктивної поведінки індивіда [4:393], моделі структур-атракторів умовно інстинктивної поведінки індивіда [4:394]); методологія і матричний метод ядерно-смислового аналізу смисломістких елементів у формулюваннях наукових понять [5:13-21].
У галузі технічного знання: комплексний метод оцінки коефіцієнта корисної дії та ступеня досконалості технологій [2:185-201]; вербально-графічна модель узагальненої структурної схеми елементів типових технологічних процесів [2:28-32]; багаторівнева узагальнена вербально-графічна класифікація методів інтенсифікації технологічних процесів [2:48-119]; загальна методологічна схема структури інформаційної системі пошуку альтернативних рішень [2:138]; метод гістограм для аналізу технологій [2:169-174]; метод пошуку перспективних способів і засобів інтенсифікації технологічних процесів [2:174-161]; новий підхід до класифікації властивостей технологічної сировини, матеріалів і продуктів [2:201-224]; концептуальна модель створення комплексних універсально-спеціалізованих систем машин та обладнання [2:225-243].
У галузі когнітивістики: концептуальні моделі екзистенційної комунікації (загальна інтерпретаційна модель тезаурусів пам’яті індивіда та взаємодії сфер його комунікативного простору [3:178]), модель смисло-змістового членування системи тезаурусів індивіда та сфер його комунікативного простору [3:179]); варіантна модель реальної взаємодії макро- й мікрокосмів пам’яті індивіда в процесі комунікації [3:183, 278], узагальнена модель процесу полілектичної екзестійної комунікації [3:185]); теоретико-методологічні основи моделювання когнітивних процесів (модель піраміди духовного буття людини [3:210], елементарна модель матриці концептуального поля пам’яті індивіда [3:215, 4:224], елементарна схема процесів змістового насичення матриці концептуального поля пам’яті індивіда [3:217, 4:226], загальна модель концептосфери пам’яті індивіда [3:218, 4:227], топографічна модель видів духовного буття індивіда в обсязі його концептосфери [3:219, 4:228]), формалізована модель енергетичної взаємодії елементів нейронної мережі мозку людини [3:226, 4:235]; методологія синергетичного моделювання потоку мислення людини [4:395-425] (елементарна площинна модель саморозвитку потоку мислення людини [4:397], структура методологічної схеми для просторового моделювання саморозвитку потоку мислення людини [4:402], просторові енергетичні моделі саморозвитку структур-атракторів головної думки індивіда [4:411, 413, 414], енергетична модель усвідомлення індивідом результатів його мислення [4:418], енергетична модель механізму породження обмовки [4:419], модель виникнення петлі табу [4:421]).
У галузі педагогіки: концепція полілектичної єдності культури та пізнання [4:168-171], узагальнена модель механізму навчання [3:172; 4:173], інваріантні когнітивні моделі утворення у психіці індивіда часткових картин світу [4:216], модель формування обсягу і спрямування елемента знання у навчанні [3:175; 4:176].