Князь-єпископ () — єпископ, який крім здійснення священичих функцій мав світську владу на певній території та був сувереном відповідного територіального утворення: церковного князівства. Князі-єпископи характерні для Священної Римської імперії, де церковні князівства були важливою опорою державної влади, а їхні правителі володіли статусом імперських станів й користувалися повною самостійністю у внутрішніх справах. Князі-єпископи також існували в Англії (єпископ Дарема), Франції, Чорногорії та деяких інших країнах. Тепер права князя-єпископа щодо Андорри має єпископ Ла-Сеу-д'Уржельський.
Князі-єпископи Священної Римської імперії Князі-єпископи Священної Римської імперії представляли собою єпископів, зведених у князівську гідність. Вони утворювали окремий імперський стан і мали право брати участь в рейхстазі Священної Римської імперії (духовна курія Ради імперських князів).
Статус світського правителя у німецьких єпископів почав складатися ще в Раннє Середньовіччя, коли імперська церковна система перебувала під повним контролем імператорів і була однією з найважливіших опор їх влади. Протиставляючи єпископів більш незалежним світським правителям племінних герцогств імператори X—XII століть призначали на єпископські кафедри своїх наближених й надавали їм королівські права (регалії) на відповідній території. В процесі подальшої децентралізації Священної Римської імперії такі території поступово трансформувалися в автономні князівства під владою єпископів.
Найважливішим юридичним документом, що закріпив світську владу єпископів і дав поштовх розвитку територіального суверенітету в рамках церковних князівств, став указ імператора Фрідріха II 1220 року «Угода з князями церкви». «Золота булла» 1356 року надала трьом князям-єпископам (архієпископам Майнца, Кельна і Тріра) статус курфюрстів з правом голосу при виборах імператора й незалежністю у внутрішніх справах, поставивши тим самим ці церковні князівства в один шерег із найбільшими світськими державними утвореннями імперії. До початку XVI століття на території імперії існувало 53 церковних князівства, правителі яких утворювали в рейхстазі окрему курію (перелік князів-єпископів Священної Римської імперії в 1521 році див.: Склад рейхстагу Священної Римської імперії в 1521 році).
Унаслідок Реформації XVI століття, що супроводжувалася процесами секуляризації і медіатизації церковних володінь, кількість князівств-єпископств в складі імперії зменшилася до 23 у 1648 р.. Деякий час (до початку XVII століття) поряд з католицькими церковними князівствами існували і протестантські (наприклад, Магдебурзьке архієпископство), що, однак, у міру розвитку інститутів лютеранської церкви і лютеранських князівств втрачали самостійність та переходили під управління світських адміністраторів — правителів сусідніх державних утворень.
Вестфальський мир 1648 р. перетворив практично всі колишні протестантські церковні князівства в світські володіння і санкціонував їх анексію більшими державними утвореннями, через що з лютеранських церковних князівств залишилися лише єпископство Любек, а також Оснабрюк, де єпископами почергово ставали католики і протестанти. Католицькі церковні князівства, особливо численні в Центральній і Південно-Західній Німеччині, зберегли самостійність. До 1792 р. у складі Священної Римської імперії налічувалося 26 церковних князівств-єпископств (разом із трьома церковними курфюрствами). Крім того, правами князя-єпископа користувався великий магістр Тевтонського ордену. Інші єпископи (протестантські, а також деякі католицькі (Гурк, Лавант, Безансон), що не мають безпосередніх імперських ленів), не мали статусу князів і світської влади на підлеглих територіях.
Князівства-єпископства в 1800 році Курфюрство-архієпископство Майнц Курфюрство-архієпископство Кельн Курфюрство-архієпископство Трір Князівство-архієпископство Зальцбург Князівство-єпископство Айхштетт Князівство-єпископство Аугсбург Князівство-єпископство Базель Князівство-єпископство Бамберг Князівство-єпископство Бреслау* Князівство-єпископство Бріксен Князівство-єпископство Вормс Князівство-єпископство Вюрцбург Князівство-єпископство Гільдесгайм Князівство-єпископство Констанц Князівство-єпископство Корвай Князівство-єпископство Кур* Князівство-єпископство Льєж* Князівство-єпископство Любек Князівство-єпископство Мюнстер Князівство-єпископство Оснабрюк Князівство-єпископство Падерборн Князівство-єпископство Пассау Князівство-єпископство Регенсбург Князівство-єпископство Страсбург Князівство-єпископство Трент Князівство-єпископство Фрайзінг Князівство-єпископство Фульда Князівство-єпископство Шпаєр * Єпископства, що не володіли суверенними територіями в складі імперії до 1800 р. (в тому числі і в наслідку французької експансії).
Інші князівства-єпископства імперії
Князівство-архієпископство Аквілея (секуляризовано Венецією в 1445) Князівство-архієпископство Бремен (секуляризовано Швецією в 1648) Князівство-архієпископство В'єнн (анексовано Францією в 1449) Князівство-архієпископство Ліон (анексовано Францією в 1312) Князівство-архієпископство Магдебург (секуляризовано Бранденбургом в 1680) Князівство-архієпископство Тарантез (медіатизовано Савоєю в 1358) Князівство-єпископство Бранденбург (секуляризовано Бранденбургом в 1569) Князівство-єпископство Валанс (анексовано Францією в 1456) Князівство-єпископство Вармія (анексовано Польщею в 1479) Князівство-єпископство Верден (анексовано Францією в 1648) Князівство-єпископство Вівьєр (анексовано Францією в 1305) Князівство-єпископство Гурк (медіатизовано Австрією в XV ст.) Князівство-єпископство Женева (секуляризовано комуною Женеви в 1532) Князівство-єпископство Зеккау (медіатизовано Австрією в XV ст.) Князівство-єпископство Камбре (секуляризовано Францією в 1678) Князівство-єпископство Камин (секуляризовано Бранденбургом в 1650) Князівство-єпископство Кімзе (медіатизовано Баварією в XV ст.) Князівство-єпископство Лавант (медіатизовано Австрією в XV ст.) Князівство-єпископство Лебус (секуляризовано Бранденбургом в 1598) Князівство-єпископство Лозанна (секуляризовано Берном в 1536 Князівство-єпископство Майсен (секуляризовано Саксонією в 1559) Князівство-єпископство Мерзебург (секуляризовано Саксонією в 1652) Князівство-єпископство Мец (анексовано Францією в 1648) Князівство-єпископство Мінден (секуляризовано Бранденбургом в 1652) Князівство-єпископство Наумбург (секуляризовано Саксонією в 1615) Князівство-єпископство Рацебург (секуляризовано Мекленбургом в 1648) Князівство-єпископство Сьйон (член Швейцарської конфедерації з 1529, секуляризовано Гельветійською республікою в 1798) Князівство-єпископство Туль (анексовано Францією в 1648) Князівство-єпископство Утрехт (секуляризовано Іспанією в 1528) Князівство-єпископство Ферден (секуляризовано Швецією в 1648) Князівство-єпископство Хальберштадт (секуляризовано Бранденбургом в 1648) Князівство-єпископство Хафельберг (секуляризовано Бранденбургом в 1598) Князівство-єпископство Шверин (секуляризовано Мекленбургом у 1648)
Єпископи-пери Франції, єпископи-графи Франції Єпископи-пери Франції: Архієпископ-герцог Реймса Єпископ-герцог Лангра Єпископ-герцог Лана Єпископ-граф Бове Єпископ-граф Шалона Єпископ-граф НуайонаІнші єпископи-графи Франції: Архієпископ-граф Ліона Єпископ-граф Альбі Єпископ-граф Ам'єна Єпископ-граф Вів'єра Єпископ-граф Кагора Єпископ-граф Клермона Єпископ-граф Ле-Пюї Єпископ-граф Ліможа Єпископ Магалони — граф Могіо Єпископ-граф Макона Єпископ Манда — граф Жеводана Єпископ-граф Санса Єпископ-граф Турне
Див. також Імперське абатство Князь Церкви
Джерела Geistliche Fürsten. In: Lexikon für Theologie und Kirche. Vierter Band: Faith and Order bis Hannibaldis. Herder, Freiburg i. Br. 1960 (Sonderausgabe), ISBN 3-451-20756-7, Sp. 619—622. Bettina Braun, Mareike Menne, Michael Ströhmer (Hrsg.): Geistliche Fürsten und geistliche Staaten in der Spätphase des Alten Reiches. Bibliotheca Academica, Epfendorf 2008, ISBN 978-3-928471-72-5.
Посилання Catholic Encyclopaedia, 1913. Conflict between Princebishop and City of Münster, 1661 Albert of Buxhoeveden, Prince-Bishop of Livonia Heraldica.org — here French peerage