Ніна Іванівна Веліго́цька (31 липня 1935, Конотоп — 19 серпня 2015, Київ) — українська мистецтвознавиця і живописець, кандидат мистецтвознавства з 1977 року; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1990 року.
Життєпис Народилась 31 липня 1935 року в місті Конотопі (нині Сумська область, Україна) в сім'ї службовців. 1953 року закінчила Конотопську середню школу; 1958 року — Московський університет імені Михайла Ломоносова, де навчалася у Михайла Ільїна, Віктора Василенка.
Протягом 1958—1992 роках працювала старшою науковою співробітницею у Київському науково-дослідному інституті історії та теорії архітектури. З 1996 року була членом правління Київської організації Спілки художників України. Мешкала у Києві в будинку на проспекті Павла Тичини, № 11, квартира № 68 та у будинку на вулиці Смілянській, № 13, квартира № 93Велігоцька Ніна Іванівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 23.. Померла у Києві 19 серпня 2015 року.
Наукова діяльність Досліджувала образотворче мистецтво України. Авторка 15 книг на цю тему (зокрема «Шляхами Малевича. Зупинка — Конотоп»), а також понад 250 статей в українських і закордонних виданнях. Брала участь у підготовці шеститомної «Історії українського мистецтва» (Київ, 1967, том 5). Уклала альбом «Веселкові барви: Українське декоративне мистецтво» (1971); альбоми «Марія Приймаченко» (1989, 1994); альбом «Погляд» (1990); каталог «Єдність: 100 українських митців світу — сторіччю українських поселень у Канаді» (1991). Авторка мистецтвознавчих досліджень «Майстри та промисли» / «Декоративное искусство», 1966, № 12; «Окраса інтер'єра» / «Мистецтво», 1966, № 4; «Скарби народні» / «Мистецтво», 1968, № 1; «Творча „стиковка“ народного та професійного живопису» / «Искусство», 1969, № 2; «Співдружність: Творчі взаємозв'язки народного і професійного мистецтва Радянської України», 1973; «Сучасне українське народне мистецтво», 1976; «Декоративно-прикладне мистецтво Української РСР», 1986 (у співавторстві); «Монументальне і декоративне мистецтво в архітектурі України», 1989 (у співавторстві). Авторка статей у Енциклопедії сучасної УкраїниН. І. Велігоцька. Авторський внесок / Енциклопедія сучасної України. та Великій українській енциклопедіїВелігоцька Н. І. автор Великої української енциклопедії. / Велика українська енциклопедія..
Творчість З 1990-х років займалася живописом. Майстерня художниці розташовувалась на Андріївському узвозі. Художній стиль — неопримітивізм; система образно-пластичного мислення й формотворення — у руслі української національної живописної культури. Серед робіт:
«Краса — захист. Ангел України» (1991); «Дорога» (1992); «Конотопська відьма» (1992); «Жива ікона» (1993); «Квітки пам'яті» (1995); «Кандибинка» (1995); серія «Букет моїх спогадів» (1992—1995). </div> Персональні виставки відбулися у Сумах та Конотопі у 1996 році, у Києві у 2002 році.
Примітки
Література Велігоцька Ніна Іванівна // ; Велігоцька Ніна Іванівна // ; Велігоцька Ніна Іванівна // ; Примак О. «Конотоп — мій маленький Париж»// Конотопський край. — 1996. — 28 грудня; Федевич Л. Букет спогадів Ніни Вілегоцької// ЧП. 1996.- 22 листопада; Велігоцька Ніна Іванівна // ; «Я родом з дитинства» // «Образотворче мистецтво». 2002. № 2; Сумщина в іменах.- Суми: Рекламно-видавниче об'єднання «АС-Медіа» СумДУ, 2003.- 624 с.; ;