Ярослава Юріївна Ткачук ( 29 січня 1957, с. Березово Закарпатської області) — українська мистецтвознавиця, генеральна директорка Національного музею Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського у Коломиї. Заслужений працівник культури України (2001). Членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, кавалер Ордена княгині Ольги. Почесна громадянка Коломиї (2026).

Життєпис Народилася 29 січня 1957 року в селі Березово Закарпатської області в родині вчителів. Її родина пережила каторжні радянські репресії та заслання.

Закінчила Львівський державний університет імені І. Франка у 1979 році за спеціальністю теле-радіо журналіст.

Працювала у науковій бібліотеці Ужгородського державного університету (1979 р.), у Хустському відділі Закарпатського обласного краєзнавчого музею (1980—1981)50 найвідоміших людей Коломийщини. - Коломия: Вік, 2009. - 160 с.. У Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини (нині — Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського) працює з 1981 року, спочатку молодшим науковим, згодом старшим науковим працівником, а з 1987 року — завідувач відділу тканини. Очолила згаданий заклад у 1992 році. З 2012 року — генеральна директорка Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. КобринськогоПисьменники, краєзнавці, журналісти нашого міста. Коломия: Вік, 2023. 128 с..

За час роботи на посаді керівника сформувала своє бачення роботи Музею та досягла значних успіхів у розвитку роботи та популяризації діяльності цього закладу культури. Так, Музей, одним із перших у незалежній Україні серед установ такого типу розпочав власну видавничу діяльність, вийшов на міжнародний рівень, увійшов до складу Міжнародної ради музеїв ICOM, здобув партнерів серед низки закордонних музеїв та організацій, з якими веде активну науково-освітню та виставкову діяльність (Франція, Німеччина, Польща, Словаччина, Австрія). За час її керівництва Національний музей Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського став відомим та найбільш відвідуваним музейним закладом не лише Івано-Франківщини, заходу України та України в цілому, а й світу. Чисельний показник відвідувачів музею становить 160—200 тис. щорічно, а географія відвідувачів представлена понад 50 країнами світу.

У 2009 році за вагомий внесок музею у розвиток музейної справи, вивчення, збереження та популяризацію традиційного народного мистецтва Карпатського регіону та його активну міжнародну діяльність Указом Президента України Віктора Ющенка №837/2009 Коломийському музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського надано статус національного.

У 2000 році Ярослава Ткачук зініціювала будівництво нового приміщення для Музею писанкового розпису, який є філією Національного музею, і тепер ця оригінальна споруда є одним із найбільш відвідуваних музеїв в Україні, яскравою візитівкою Прикарпаття та об'єктом, що потрапив у перелік 7 чудес України.

Під керівництвом Ярослави Ткачук створено постійну експозицію творів сакрального мистецтва, відкрито меморіальну кімнату письменника та громадського діяча Андрія Чайковського, повернуто в Україну ім'я забутого художника, забороненого в радянський час, Василя Петрука. Завдяки досвіду, отриманому в Австрії, Польщі, Німеччині, Франції та Сполучених Штатах Америки вдалося впровадити нові ефективні форми роботи у науково-освітній, виставковій та популяризаційній сферах.

Важливою ланкою діяльністю установи, очолюваної Ярославою Ткачук, видавнича справа. Так, у 1993 році нею започатковане видання музейного журналу «Народний Дім», а з 2004 року — серія «Творчі особистості Західної України». Вперше в українському перекладі вийшла книга о. Софрона Витвицького «Історичний нарис про гуцулів» (перше дослідження про Гуцульщину, що побачило світ у 1863 р.). Виданий музеєм переклад праці Маркелія Туркавського «Етнографічна виставка у Коломиї» (1880) став документальним джерелом, що дає відповіді на численні запитання щодо історії вивчення Гуцульщини та Покуття наприкінці ХІХ ст. Творча постать польського письменника Станіслава Вінценза, що писав про Гуцульщину, вперше в Україні подана у збірнику «Вінцензіана. Статті, листи, фрагменти творів», куди увійшла вся відома україністика про письменника, який до 1990 року в Україні був заборонений. У тісній співпраці з Інститутом колекціонерства мистецьких пам'яток при НТШ, музей презентував свої унікальні збірки в альбомах «Народна ікона на склі», «Гуцульські та покутські свічники-трійці», «Дерев'яна скульптура Галичини XVII—XIX ст.», «Гуцульські художні вироби з металу». Завдяки старанням Ярослави Ткачук, у видавництві «Родовід» за сприяння Французького культурного центру в Україні вийшло мистецьке видання «Гуцульська вишивка», де вперше подано панораму найтиповіших автентичних зразків вишивок з колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського. Опубліковано також Ярославою Ткачук низку альбомів та путівників, а саме: «Гуцульська вишивка. З колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського» (2010), «Музей писанкового розпису» (2013), «Скарби Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського» (2015), «Василь Петрук. Розсіялась пам'ять світами» (2018), «300 імен Рахівщини» (2020). У співавторстві з О. Кратюк та Л. Пискор — книга «Йосафат Кобринський. Будитель і будівничий» (2021), Передмова до «Словника говірки Закарпатської Гуцульщини» (2022).

Ярослава Ткачук — ініціаторка проведення низки міжнародних наукових конференцій, присвячених питанням дослідження історії, письменства, фольклору, мистецтва, музикознавства гуцульського та покутського регіонів: спільної австрійсько-української експедиції «Мармація 2018» (Сигіт, Румунія), Міжнародного форуму Східної та Центральної Європи «VIA KARPATIA», конференції «Коло Вінценза: майбутнє Карпат» (Криворівня, 2018), «Покуття: Межі, границі, фронтори» (2022). Вона — автор понад 200 наукових статей, доповідей та рефератів у різних вітчизняних збірниках, енциклопедичних словниках, наукових та популяризаційних виданнях.

Музейні виставки, експозиції, видання та музейна WEB-сторінка, завдяки керівництву Ярослави Ткачук отримують найвищі оцінки як пересічних шанувальників мистецтва, так і фахівців. У 2021 році працювала над концепцією оновленої експозиції меморіального музею Василя Стефаника в селі Русів. З її ініціативи засновано Всеукраїнське товариство «Покуття», яке очолює.

У березні 2018 року напередодні Великодня разом з дослідницею традиційної української писанки зі Львова Вірою Манько презентувала виставку «Українська писанка» у німецькому місті Фрехен. У жовтні 2022 року взяла участь разом з музейниками в ХІ Форумі стратегії Європейського Союзу для Дунайського регіону, який відбувся в Кошице, де на мистецькій частині представила експонати з Національного музею Гуцульщини та Покуття.

Є членкинею Національної спілки краєзнавців України з 2014 року, Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1997 року, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка та Всеукраїнського товариства «Гуцульщина».

Нагороди та премії Орден княгині Ольги ІІ ст. (9 листопада 2015) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність Орден княгині Ольги ІІІ ст. (16 травня 2007) — за значний особистий внесок у збереження пам'яток історії та культури України, багаторічну сумлінну працю на ниві розвитку музейної справи Заслужений працівник культури України (21 серпня 2001) — за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення та з нагоди 10-ї річниці незалежності України Почесний громадянин міста Коломиї (9 липня 2026) — за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток культурного середовища Коломиї, формування позитивного іміджу міста в Україні та за кордоном, активну громадянську позицію Годинник "Від Президента України" (2001) — за активну участь особисту участь у пропаганді мистецтва Гуцульщини та Покуття, відродження традицій минулогоЗ нагоди 10-ої річниці незалежності України... — Коломийський вісник — 2 жовтня 2001 — Ч. 93 (1313) — с. 2 Премія імені Івана Вагилевича Івано-Франківської обласної ради Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (2011) Премія імені Героя України Михайла Сікорського (2014) Спеціальна відзнака номінантки премії імені Бориса Возницького за внесок у розвиток музейної справи України (2017) Премія імені Стефана Таранушенка Національної спілки народних майстрів України (2019) Івано-Франківська обласна премія імені Володимира Полєка в галузі краєзнавства (2021)Визначено лауреатів премії імені Володимира Полєка в галузі краєзнавства Лауреатка туристичної премії Ivano-Frankivsk Region Tourism Awards (2021)

Відзначена дипломами та грамотами Всеукраїнського Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Почесним знаком голови Івано-Франківської ОДА та голови Івано-Франківської облради з нагоди 200-ліття Різдва Христового, Подякою Президента України, Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України.

Примітки