Євфимія Володимирівна (? — 4 квітня 1139) — українська принцеса, королева Угорщини. Донька чернігівського, переяславського та великого Київського князя Володимира Мономаха.

Біографія Династичні шлюби були одним із найважливіших інструментів міжнародної політики середньовічної Європи. У XI–XII ст. Київська Русь активно використовувала їх для зміцнення дипломатичних відносин із провідними державами континенту. Значну роль у цьому процесі відіграв Володимир Мономах, який продовжив політику міжнародних союзів, започатковану його батьком Всеволодом Ярославичем і дідом Ярославом Мудрим. Одним із таких союзів став шлюб його доньки Євфимії Володимирівни з угорським королем Коломаном І Книжником. Попри нетривалість цього шлюбу, він став важливим елементом русько-угорських відносин початку XII століття та залишив помітний слід у політичній історії Центрально-Східної Європи.

Українська принцеса Євфимія Володимирівна народилася приблизно наприкінці XI століття в родині Володимира Всеволодовича Мономаха (1053–1125) — одного з найвидатніших правителів Київської Русі — та його першої дружини Гіти Вессекської, доньки англосаксонського короля Гарольда II. Таким чином, Євфимія поєднувала у своєму походженні традиції династії Рюриковичів та англосаксонської королівської родини, що підкреслювало високий міжнародний статус князівського дому Києва.

Угорська королева На початку XII століття Київська Русь підтримувала активні дипломатичні відносини з Польщею, Візантією, Чехією, Німеччиною та Угорщиною. У цьому контексті шлюб князівни з угорським королем мав стратегічне значення. Приблизно у 1112 році Євфимія була видана заміж за короля Угорщини Коломана І Книжника (помер 3 лютого 1116; див. Арпади) (правив у 1095–1116 рр.), одного з найосвіченіших монархів середньовічної Європи. На момент укладення шлюбу Коломан був уже досвідченим правителем. Союз із донькою Володимира Мономаха мав зміцнити політичні зв’язки між Київською Руссю та Угорщиною, а також сприяти стабільності в регіоні. Для Київської Русі цей шлюб означав зміцнення дипломатичних контактів із Центральною Європою, тоді як для Угорщини він відкривав можливості для розвитку союзницьких відносин із впливовою східноєвропейською державою. Невдовзі після укладення шлюбу відносини між подружжям різко погіршилися.

Відомості про життя Євфимії містяться в руських літописах, угорських хроніках (Chronica Picta та ін.), а також у працях візантійських і західноєвропейських авторів. Джерельна база є обмеженою, а окремі повідомлення суперечливими. Особливо це стосується:

* року народження князівни;

* причин розірвання шлюбу;

* питання законного походження Бориса Коломановича;

* останніх років життя Євфимії.

Саме тому сучасна історіографія закликає критично оцінювати свідчення середньовічних авторів, враховуючи політичний контекст їх створення. Попри короткотривалість шлюбу, союз між Євфимією Володимирівною та Коломаном І мав важливе політичне значення.

По-перше, він підтверджував високий міжнародний авторитет Київської Русі, правляча династія якої укладала шлюби з найвпливовішими європейськими монархами.

По-друге, цей союз став складовою ширшої системи політичних відносин між Руссю та Угорщиною, які продовжували розвиватися у XII столітті, зокрема через шлюб Єфросинії Мстиславівни з королем Гейзою II.

По-третє, історія Бориса Коломановича демонструє, що навіть невдалий династичний шлюб міг мати довготривалі політичні наслідки для всієї Центральної Європи.

Євфимія Володимирівна була представницею однієї з найавторитетніших князівських династій середньовічної Європи. Її шлюб із королем Коломаном Книжником став важливим етапом розвитку русько-угорських дипломатичних відносин, хоча й завершився розірванням. Подальша доля князівни та політична діяльність її сина Бориса Коломановича значною мірою вплинули на історію Угорського королівства XII століття. Біографія Євфимії є важливим свідченням активної участі представниць династії Рюриковичів у міжнародній політиці середньовічної Європи.

Решту свого життя Євфимія провела у монастирі поблизу Києва. Похована в усипальниці церкви Спаса на Берестові.

Матір Бориса Згідно з повідомленнями угорських хронік, Євфимію було звинувачено у подружній невірності. Король Коломан наказав повернути дружину до Київської Русі, де вона перебувала під опікою свого батька. Після повернення Євфимія народила сина Бориса ((Бориса Коломановича, не визнаного Коломаном), якого в 1130-х вороги Бели II Сліпого (1131–41), небіж Коломана, збиралися посадити на угорський трон. Справжня причина розриву шлюбу невідома (звинувачення Євфимії в невірності з'явилося пізніше). Саме питання його походження стало одним із найбільш дискусійних у середньовічній історії Угорщини. Офіційна позиція угорського двору полягала в тому, що Борис не був законним сином Коломана. Натомість частина сучасних дослідників припускає, що звинувачення в невірності могли мати політичний характер, а остаточно встановити батьківство за наявними джерелами неможливо.

Борис Коломанович став однією з найвідоміших постатей середньовічної Центральної Європи. Упродовж кількох десятиліть він неодноразово заявляв свої права на угорський престол, спираючись на підтримку Польщі, Київської Русі, Священної Римської імперії та Візантії. Його боротьба за владу істотно вплинула на політичну історію Угорського королівства XII століття. Хоча Борис так і не став королем, його діяльність свідчить про тривале політичне значення шлюбу Євфимії та Коломана.

Примітки

Джерела