Сабіт ібн Курра ( (, ); 826/836 — February 18, 901) — араб сабій, математик, лікар, астроном, і перекладач, який жив у Багдаді у другій половині IX століття за часів Аббасидського халіфату.
Ібн Курра зробив важливі відкриття в алгебрі, геометрії, і астрономії. В астрономії, Сабіт вважається одним з перших реформаторів геоцентризму, а в механіці він був засновником статики.
Біографія Сабіт народився у Харані (відомий як Харран, «перехід» на старій ассирійській мові) в Ассирії (сучасна Туреччина). Місто Харран ніколи не було повністю християнським, на відміну від решти Ассирії. До ранньої арабської епохи, люди Харрану ще дотримувалися культу Нанни. Сабіт і його учні жили в самому інтелектуально розвиненому і, мабуть, найбільшому місті того часу, Багдаді. Він самостійно займався математикою, астрономією, астрологією, магією, механікою, медициною, і філософією. Пізніше, покровителем Сабіта став Аббасидський халіф Абдуллах аль-Мутадід (правив 892—902 рр.). Сабіт став близьким другом і придворним халіфа. Сабіт помер у Багдаді. Після нього найбільш значним ім'ям серед сабіїв було Абу Абдаллах Мухаммед ібн Джабір Аль-Баттані.
Переклади
Рідною мовою Сабіта була сирійська, яка була східним арамейським діалектом Едеси, і він вільно володів грецькою та арабською мовами. Він переклав з грецької на арабську твори Аполлонія, Архімеда, Евкліда і Птолемея. Він переглянув переклад Евклідових начал . Він також переробив переклади Хунайна Альмагеста Птолемея і переклав Географію Птолемея. Переклад Сабітом праці Архімеда, у якій була конструкція правильного семикутника, був виявлений у XX столітті, оригінал якої був загублений.
Астрономія Середньовічна астрономічна теорія рівнодення часто приписується Сабіту. Але це вже було описано Теоном Александрійським в його зауваженнях до Підручних таблиць Птолемея. За словами Коперника, Сабіт визначив довжину зоряного року як 365 днів, 6 годин, 9 хвилин і 12 секунд (помилка в 2 секунди). Коперник взяв за основу свого твердження латинський текст, що приписується Сабіту. Сабіт опублікував свої спостереження про Сонце.
Математика
У математиці, Сабіт знайшов рівняння для визначення дружніх чисел. Він також писав про теорію чисел, і розширив їх використання, щоб описати співвідношення між геометричними величинами, відкриття, яке не було зроблено греками. Він відомий тим, що шукав вирішення , що включає експоненційну серію.
Він також описав теорему Піфагора.
Фізика У фізиці, Сабіт відкинув перипатетиків і фізику Арістотеля про «природне місце» для кожної стихії. Замість цього він запропонував теорію руху, в якій обидва рухи вгору і вниз обумовлені вагою, і що порядок Всесвіту є результатом двох конкуруючих полюсів: один з них є «між і небесним елементами», а інший — «між усіма частинами кожного елемента окремо».Mohammed Abattouy (2001). «Greek Mechanics in Arabic Context: Thabit ibn Qurra, al-Isfizarı and the Arabic Traditions of Aristotelian and Euclidean Mechanics», Science in Context 14, p. 205—206. Cambridge University Press.
Праці Лише кілька робіт Сабіта збереглися в їх первісному вигляді.
Про сектор-фігуру, що стосується теореми Менелая. Про склад співвідношення
Епоніми Числа Сабіта
Див. також Математика ісламського Середньовіччя. Астрономія ісламського Середньовіччя
Довідники
Для подальшого читання Francis J. Carmody: The astronomical works of Thābit b. Qurra. 262 pp. Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1960. Reviews: Seyyed Hossein Nasr (1998) in Isis 89 (1) pp. 112-113; Charles Burnett (1998) in Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London 61 (2) p. 406. Churton, Tobias. The Golden Builders: Alchemists, Rosicrucians, and the First Freemasons. Barnes and Noble Publishing, 2006. Hakim S Ayub Ali. Zakhira-i Thābit ibn Qurra (preface by Hakim Syed Zillur Rahman), Aligarh, India, 1987.
Посилання (PDF version)
Thabit ibn Qurra on Astrology & Magic