Запорозько–кримський договір 1624 — перший з відомих договорів про взаємний ненапад і військово-оборонний союз між Військом Запорозьким і Кримським ханством, укладений у формі зобов'язальних листів 24 грудня 1624 на дніпровському острові Карайтебен під час перебування на Запорожжі калги-султана Шагін Ґерая, який із військом йшов походом на Білгородську орду.
Угода Зберігся текст договору, викладений польською мовою в присяжному листі, написаному від імені калги-султана Шагін Ґерая гетьманові Михайлу Дорошенку, осавулам і всьому Війську Запорозькому. Козаки надали аналогічного листа Шагін Ґераю.
Згідно з договором, обидві сторони зобов'язувалися, по-перше, не завдавати одна одній жодних «кривд», «шкод» і «зла», а також застосовувати суворі покарання до порушників миру — підлеглих своїй владі людей. По-друге, у разі збройного нападу на одного з учасників договору інший повинен був надати йому військову допомогу всіма наявними силами.
Правова специфіка договору полягала в тому, що його підписав не хан (Мухаммед Ґерай III), а калга-султан (брат хана — Шагін Ґерай), тому він не був обов'язковим для виконання ханом, і, крім того, його чинність встановлювалася лише на час життя Шагін Ґерая.
Наслідки Неефективність договору виявилася восени 1625 року під час повстання козаків під проводом Марка Жмайла. Коли польські коронні війська розгорнули наступ на запорожців, ті так і не отримали допомоги від кримського союзника. Водночас Запорозько–кримський договір знаменував якісно новий момент у дипломатичній практиці козацтва. Сам факт його укладення означав визнання Війська Запорозького суб'єктом міждержавних відносин. Цей договір засвідчив також намагання запорожців вибороти політичну автономію від метрополії — Речі Посполитої. Але найголовнішим було те, що договір започаткував практику союзних відносин з Кримським ханством, яка з часом була поглиблена Богданом Хмельницьким.
Джерела Сас П. М. Запорозько–кримський договір 1624 //