Геологічна будова Куби є унікальним об'єктом дослідження завдяки своєму розташуванню на стику Карибської та Північноамериканської літосферних плит. Складна тектонічна історія острова зумовила формування різноманітних гірських порід: від давніх метаморфічних комплексів до масштабних карстових систем, що створюють неповторний ландшафт. Вивчення цих структур дає змогу реконструкціювати еволюцію всього Антильського регіону. Це може розкрити ключові етапи формування кубинської земної кори, проаналізувати її багаті мінеральні ресурси та пояснити походження найвідоміших геологічних пам'яток острова.
Геологічна будова країни
Куба розташована в межах Карибського рухливого пояса, на межі між пізньодокембрійською Багамською плитою на півночі і сучасною глибоководною западиною Бартлет з субокеанічним характером земної кори. У межах К. виділяють мезозойську (більша частина К.) і кайнозойську (Сьєрра-Маестра) складчасті системи.
Мезозойська складчаста система
Мезозойська складчаста система розділяється на міогеосинклінальну (г.ч. північна частина о-ва, зони Гуанігуаніко, Ремедьос, Камахуані-Пласетас) та евгеосинклінальну (зона Саса) області.
Зона Гуанігуаніко складена теригенними і теригенно-карбонатними комплексами ранньої юри – пізньої крейди. Зона Ремедьос характеризується евапорит-карбонатним розрізом пізньоюрських, крейдових і кайнозойських відкладів потужністю понад 5000 м. Зона Камахуані відрізняється дещо меншим за потужністю розрізом і кременисто-мергелистими відкладами. В зоні Пласетас потужності скорочуються до 500-800 м і переважають глибоководні карбонатно-кременисті відклади. Зона Саса складена геосинклінальним (базальти, андезито-базальти, вапняки крейди потужністю бл. 7000 м), островодужним (андезити, вулканоміктові породи, вапняки верх. крейди, 4000 м) і орогенним (дацити верх. крейди, 2000 м) комплексами. У зонах Камахуані-Пласетас і Саса розвинені основні і ультраосновні тіла (гарцбургіти, дуніти, лерцоліти, габро, діабази). У зоні Саса розміщується пояс гранітоїдних інтрузій (тоналіти, плагіо-граніти, ґранодіорити, кварцові діорити і сієніти, ґраносієніти, граніти), утворення мезозойської складчастої системи перекриті верхньокрейдовою моласою. З основним-ультраосновним комплексом пов'язані хромітові (магматичні і гістеромагматичні) та залізо-нікель-кобальтові (латерити) родовища. З островодужним гранітоїдним комплексом асоціюють родовища руд золота, вольфраму, рудопрояви заліза; з геосинклінальним вулканогенним комплексом – вияви колчеданих руд і марганцю, а з островодужним – міднорудні родовища. У межах метаморфічного комплексу розвинені колчеданні руди. Юрсько-крейдові теригенні і карбонатно-теригенні товщі вміщають родовища руд міді, поліметалів і бариту.
Кайнозойська складчаста система
Кайнозойська складчаста система (палеоцен-еоцен) складена вулканогенно-осадовим комплексом (андезити, їх туфи, вапняки, вулканоміктні породи). Інтрузії представлені гранітоїдами і дрібними тілами діоритів. На північ від Сьєрра-Маестри розвинений ріоліт-дацитовий комплекс. З вулканогенним андезитовим комплексом асоціюють міднорудні, поліметалічні і марганцеві родовища; з ріоліт-дацитовим – цеоліти. Відклади палеогену і неогену міжгірських западин представлені мергелями і вапняками, частково – теригенними породами, з якими пов'язані прояви фосфоритів.
Див. також
Природа Куби Гідрогеологія Куби Сейсмічність Куби Корисні копалини Куби Історія освоєння мінеральних ресурсів Куби </div>
Література
Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0 Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с.
Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. </div>
Посилання
Огар В. В. Регіональна геологія : підручник. К. : КНУ, 2023