Олімпійський приз за альпінізм () — почесне нагородження золотою Олімпійською медаллю за видатні успіхи в області альпінізма, досягнуті протягом чотирьох років перед проведенням чергових Олімпійських ігор. Нагорода вручалася тричі: перший раз на зимових ОІ і двічі на літніх. Трагічним супроводом цього призу було неодноразове посмертне нагородженняIppolita Degli Oddi, Lorenzo Gigliotti: Mountain Sports in Olympic History. A Context for returning Climbing to the modern Olympic Games. Bericht der Union Internationale des Associations d'Alpinisme (UIAA), 2005 .

Історія Пропозиція нагороджувати золотою медаллю за великі досягнення в сфері альпінізму і гірського туризму було схвалено ще на установчому конгресі Міжнародного олімпійського комітету (МОК) 16-23 червня 1894 року в Парижі. Тоді цю ідею активно підтримував засновник сучасного олімпійського руху П'єр де Кубертен. Починаючи з перших літніх Ігор, було передбачено таке нагородження альпіністів за їх видатні заслуги. Однак на Олімпіадах 1896, 1900, 1904 і 1908 років ніхто не висував претендентів на медаль.

На V літній Олімпіаді 1912 року були номіновані альпіністи, але організатори Ігор вирішили нікого з них не нагороджувати. Однією з причин відмови стало використання платних гідів в експедиціях, що розцінювалося як порушення Олімпійської хартії. Крім того, дуже важко було зіставляти різні види альпінізму і скелелазіння, порівнювати їх складність з урахуванням погодних умов, рельєфу, характеру гірських стежок і так далі. Подібні труднощі обговорювалися і після перерви в Іграх через Першу світову війну, і далі аж до XI річної Олімпіади 1936 року. Найстаршим з усіх альпіністів, нагороджених золотою Олімпійської медаллю, був Чарльз Брюс (57 років), а наймолодшим — Тоні Шмідт (22 роки).

Після Другої світової війни альпінізм остаточно випав з програми літніх і зимових Олімпіад, хоча офіційного рішення МОК з цього приводу не було. Міжнародний союз альпіністських асоціацій з 1995 року входить до складу спортивних об'єднань, визнаних МОК (), домагається визнання спортивного скелелазіння олімпійським видом спорту.

Призери

Зимові Олімпійські ігри 1924

На перших Зимових Олімпійських іграх 1924 року почесний приз було вперше вручено під час церемонії закриття Ігор 5 лютого. Його отримали учасники Британської експедиції на Джомолунгму, які в 1922 році досягли рекордної висоти під керівництвом бригадного генерала Чарльза Брюса.

Альпіністи — представники Великої Британії, Австралії, Індії та Непалу, завоювали як одну спільну командну золоту медаль, так і персональні медалі. Посмертно були нагороджені сім шерпів, які потрапили під лавину, їхні золоті медалі привезли в Дарджилінг, щоб вручити сім'ям загиблих.

Під час закриття Ігор на великій ковзанці стадіону кожну з тринадцяти золотих медалей альпіністам персонально вручав барон П'єр де Кубертен. Чарльз Брюс, який готував в цей час наступне сходження, на церемонії був відсутній. Його заступник Едвард Лайл Стратт (Edward Lisle Strutt), який одержував як спільну командну нагороду, так і особисту для Чарльза Брюса, пообіцяв заслужити золоті медалі і за наступну експедиціюDiverse Autoren: Mount Everest — 50 Jahre Höhenrausch. In: Geo Magazin. Ausgaben 04/2003 und 06/2003Pierre de Coubertin: Olympic Memoirs XXI: the eighth Olympiad (Paris 1924). In: Olympic Review. No. 129, Juli 1978, S. 434—438..

При черговому сходженні на Еверест в 1924 році загинув нагороджений за участь в експедиції 1922 года Джордж Меллорі в зв'язці з напарником Ендрю ІрвіномKarl Lennartz: George Mallory, and Everest. In: Olympic Review. Vol. XXVI, No. 30, Dezember/Januar 1999, S. 57.

Літні Олімпійські ігри 1932 На X літній Олімпіаді 1932 року в Лос-Анджелесі за пропозицією члена МОК і президента НОК Німеччини Теодора Левальда (), якого активно підтримав італійський представник МОК Альберто Бонакосси (), в рамках конкурсів мистецтв були номіновані на почесний приз і нагороджені золотими медалями німецькі альпіністи — брати Франц Шмід () і Тоні Шмід () за перше сходження по північній стіні на вершину Маттергорна, яке вони здійснили 31 липня — 1 серпня 1931 року. На церемонії закриття Ігор 14 серпня 1932 роке одержувати нагороду для альпіністів довелося Теодору Левальду, оскільки молодший з братів Тоні Шмід загинув у горах Австрії 16 травня 1932 року при черговому сходженніIn: Bulletin Officiel du Comité International Olympique. No. 22, October 1932 S. 11-15Imke Habegger: Schlaflos auf der eisigen Felsnadel. Die Münchner Brüder Franz und Toni Schmid bezwingen die gefährliche Nordwand des Matterhorns. In: General-Anzeiger. Ausgabe vom 31. Dezember 1998.

Літні Олімпійські ігри 1936 + Сімейна пара - лауреати олімпійської золотої медалі за альпінізмГюнтер Оскар ДіренфуртХетті Діренфурт

Останнє нагородження почесним призом альпінізму відбулося на XI літній Олімпіаді 1936 року в Берліні. Одну золоту медаль на двох завоювали представники Швейцарії — сімейна пара Хетті Діренфурт і Гюнтер Оскар Діренфурт ().

Німецький професор геології Гюнтер Оскар Діренфурт (роки життя 1886—1975) керував двома Міжнародними гімалайськими експедиціями 1930 і 1934 років. Брала участь у них і Хетті Діренфурт, яка встановила світовий рекорд для жінок при сходженні на західну вершину Сіа Кангрі (7315 &   м) в гірській системі Каракорум. Книга Хетті Діренфурт «Memsahb im Himalaja», видана в Лейпцизі в 1931 році, була бестселером. У 1932 році подружжя отримало швейцарське громадянство. Нацисти були дуже незадоволені присудженням золотої медалі ДіренфуртамIn: Bulletin Officiel du Comité International Olympique. No. 32, November 1936 S. 2-13.

Джерела

Ресурси Інтернету International Mountain Museum Книга Хетті Діренфурт. Лейпциг, 1931

Примітки