Переливання крові (або гемотрансфузіяНаказ МОЗ України N 164 05.07.1999 від — кров та від — переливання) — лікувальний метод, пов'язаний з введенням в кров'яне русло хворого (реципієнта) цільної крові чи її компонентів, взятих від іншої людини (донора), або від самого реципієнта (аутогемотрансфузія), а також крові, що вилилася в порожнини тіла при травмах і операціях (реінфузія). Переливання крові та її компонентів (гемотрансфузії) застосовують для заміщення гострих крововтрат, а також для поповнення тих складників крові, яких бракує у хворому організмі і нестачу яких не можна компенсувати іншими способами лікування.
З позиції сучасних знань переливання крові треба трактувати як операціюОперація гемотрансфузія. Особливості трансфузії різних компонентів крові: метод. вказ. до практ. занять та самост. роботи студентів 3-го курсу II та IV мед. фак-тів з дисципліни «Загальна хірургія» / упоряд. В. О. Сипливий, В. В. Доценко, В. О. Курбатов та ін. — Харків: ХНМУ, 2020. — 28 с. трансплантації периферичної крові, при якій проявляються всі закономірності трансплантаційного імунітету
У дорослої людини, як донора, без шкоди для її здоров'я можна взяти до 450—470 мл крові за один разДЛЯ ДОНОРІВ ЦГЗ МОЗУ. Кров донорів консервують як цільну кров або перероблюють на компоненти та препарати крові (еритроцитарну масу, плазму, тромбоцити, лейктоцити, кріопреципітат та ін.) та зберігають певний, чітко визначений термін.
Історія
Давні часи У працях Гіппократа зустрічається згадка про застосування крові здорових людей для лікування хворих.
Середні віки У середні віки й на зорі епохи Відродження переливання крові до судини людини не застосовували. На підставі уявлень про рух крові в організмі, що існували до відкриття Вільяма Гарвея, переливання крові не могло отримати правильного теоретичного обґрунтування та раціонального практичного застосування, хоча про можливість внутрішньосудинного вливання крові людині висловлювалися лікарі Італії та Франції. Відкриття кровообігу Вільямом Гарвеєм започаткувало науковий підхід до проблеми переливання крові. Експериментальні роботи з переливання крові в 17 ст. проводились англ. натуралістами Поттером (К. Potter, 1638), Кларком (J. Clarke, 1657), Коксом (P. Koks, 1665), Лоуером (R. Lower, 1666), французькими — Бюрдело (A. Burdelo, 1667), Габе (R. Gabet, 1667), Денисом (J.-В. Denis, 1667), італійськими — Кассіні (G. Cassini, 1668), Маньяні (I. Manjani, 1668), німецькими — Майором (J. D. Major, 1667), Етмюллер (М. Etmuller, 1682), Кауфман (В. Kaufman, 1683), Пурманном (М. Purmann, 1684).
Деякі джерела вказують, що Папа Інокентій VIII отримав «перше у світі переливання крові» від свого італійсько-єврейського лікаря Джакомо ді Сан Дженезіо, який наказав йому випити (через рот) кров трьох 10-річних хлопчиків. В результаті хлопчики загинули, як і сам Папа. Однак докази цієї історії є ненадійними та вважаються можливим антиєврейським кровним наклепом.Duffin, Jacalyn (1999-01-01). History of Medicine. Toronto ; Buffalo: University of Toronto Press. p. 171. ISBN 0-8020-7912-1. OCLC 45734968
Переливання крові тварин Британський лікар Річард Лоуер в 1665 році здійснив перше вдале переливання крові між тваринами (від собаки до собаки).Rivera AM, Strauss KW, van Zundert A, Mortier E (2005). «The history of peripheral intravenous catheters: how little plastic tubes revolutionized medicine» (PDF). Acta Anaesthesiologica Belgica. 56 (3): 271—282. PMID 16265830. Archived from the original (PDF) on 2014-07-15.
У 1667 р. французькі дослідники Жан-Батист Дені«The First Blood Transfusion?». Heart-valve-surgery.com. 2009-01-03. Archived from the original on 2013-02-16. Retrieved 2010-02-09 та Еммерец (Emmerez) вперше успішно перелили кров тварини (ягняти) людині. Однак четверта трансфузія черговому хворому закінчилася через 2 місяці його смертю. Гемотрансфузії людині було припинено майже ціле століття. Ці перші експерименти з кров'ю тварин викликали бурхливу полеміку в Британії та Франції. Зрештою, у 1668 році Королівське товариство та французький уряд заборонили процедуру. У 1670 році Ватикан засудив ці експерименти.«Red Gold. Innovators & Pioneers. Jean-Baptiste Denis». PBS. Archived from the original on 2012-11-10. Retrieved 2010-02-09.
Перші переливання людської крові Спроби зробити переливання крові відновилися наприкінці 18 століття. Невдачі переливання гетерогенної крові спричинили думку про можливість переливання лише людської крові. 1819 р. англійський фізіолог та акушер Бланделл (J. Blundell) виробив перше переливання крові від людини людині і запропонував спеціальний апарат для гемотрансфузій.Ellis H (August 2005). «James Blundell, pioneer of blood transfusion». British Journal of Hospital Medicine. 68 (8): 447. doi:10.12968/hmed.2007.68.8.24500. PMID 17847699. Archived from the original on 2012-03-31. Retrieved 2013-01-01.
У медичній літературі Російської імперії перші пропозиції переливати кров хворим з'явилися у працях професора Кронштадтського лікарського училища Матвія Пекена (1787) та професора медико-хірургічної академії в Петербурзі С. Ф. Хотовицького (1830). У 1832 р. Г. Вольф перелив кров жінці, яка помирала після пологів від маткової кровотечі, що призвело до повного одужання хворої. Й. В. Буяльський (1846) наполягав на застосуванні переливання крові при лікуванні поранених. У 1847 р. прозектор Московського університету І. М. Соколов вперше перелив сироватку крові людини хворій на холеру.
У Російській імперії, першою фундаментальною працею з переливання крові з'явилася книга А. М. Філомафітського «Трактат о переливании крови как единственном средстве во многих случаях спасти угасающую жизнь, составленный в историческом, физиологическом и хирургическом отношениях…» (1848). У 60-80-х роках. 19 ст. в Російський імперії були зроблені три важливі відкриття в області переливання крові: С. П. Коломпін ввів метод внутрішньоартеріального переливання, В. В. Сутугін — метод консервування і В. Раутенберг — метод хімічної стабілізації крові. Н. І. Пирогов підкреслював користь переливання крові при деяких пораненнях у польовій обстановці.
Наприкінці 19 ст. Шмідт (A. Schmidt) проводив досліди з вивчення механізму зсідання крові, а Пауль Ерліх, І. І. Мечников, Е. С. Лондон, Тарасевич спостерігали гемоліз еритроцитів при змішуванні їх із сироваткою крові різних тварин.
Наприкінці 19-го сторіччя з'явилися різні окремі повідомлення про успішні переливання. Найбільша серія ранніх успішних переливань відбулася в Единбурзькій королівській лікарні між 1885 і 1892 роками. Единбург пізніше став «домом» для перших служб донорства крові та переливання крові.<ref>Scientific American, 'A Successful Case of Transfusion of Blood. Munn & Company. 1880. p. 281. Archived from the original on 2023-01-12. Retrieved 2021-06-06.</ref>Masson A (1993). The History of the Blood Transfusion Service In Edinburgh. Edinburgh.
У 1900 р. К. Ландштейнер відкрив три групи крові. У 1907 р. Я. Янський і 1910 р. Мосс (W. L. Moss) виділили четверту групу крові. Техніка визначення групи крові доктора Вільяма Лоренцо Мосса (1876—1957) з 1910 року широко використовувалася до Другої світової війни.["Studies on isoagglutinins and isohemolysins". Bulletin Johns Hopkins Hospital 21: 63–70.]
Ян Янський в 1907 році він класифікував кров на чотири групи: I, II, III, IV.Hematologická studie u psychotiků (1907) Його номенклатура все ще використовується в державах колишнього СРСР, у яких групи крові O, A, B та AB відповідно позначаються I, II, III та IV.
Американському хірургу приписують виконання першої операції з використанням прямого переливання крові в 1906 році в лікарні Св. Алексіса в Клівленді, будучи професором хірургії в Case Western Reserve University,Nathoo N, Lautzenheiser FK, Barnett GH (March 2009). «The first direct human blood transfusion: the forgotten legacy of George W. Crile». Neurosurgery. 64 (3 Suppl): 20–26, discussion 26–27. doi:10.1227/01.NEU.0000334416.32584.97. PMID 19240569. S2CID 2339938. […] the first successful blood transfusion performed between 2 brothers on August 6, 1906, at St. Alexis Hospital, Cleveland, OH. зробив 61 переливання сумісної крові.
Вільям Стюарт Халстед, доктор медичних наук (1852—1922), американський хірург, виконав одне з перших переливань крові в Сполучених Штатах. Його викликали до сестри після пологів. Він знайшов її мертвою від втрати крові, і сміливим кроком забрав свою кров, перелив свою кров своїй сестрі, а потім прооперував її, щоб врятувати їй життя.
Великою подією початку 20 ст. слід вважати пропозицію В. А. Юревича и Н. К. Розенгарта (1910), Юстена (A. Hustin, 1914), Левісона (R. Lewisohn, 1915), Аготе (L. Agote, 1915) використовувати цитрат натрію для попередження згортання (зсідання) крові при переливанні; так званий цитратний метод переливання крові отримав загальне визнання.
27 березня 1914 року бельгійський лікар Альберт Хустін здійснив перше непряме переливання, розбавленого розчина крові. Аргентинський лікар Луїс Аготе використав набагато менш розведений розчин у листопаді того ж року. Обидва використовували цитрат натрію як антикоагулянт.Gordon MB (1940). «Effect of External Temperature on Sedimentation Rate of Red Blood Corpuscles». Journal of the American Medical Association. 114 (16). doi:10.1001/jama.1940.02810160078030.
Перша світова війна
У роки першої світової війни була підтверджена цінність переливання крові для порятунку життя тяжко пораненим у бойовій обстановці. Після війни у збройних силах деяких держав розгорнулася робота зі створення спеціальної служби переливання крові.
Перша світова війна (1914—1918) стала каталізатором швидкого розвитку банків крові та техніки переливання крові. Френсіс Пейтон Раус і Джозеф Р. Тернер з Університету Рокфеллера (тоді Інститут медичних досліджень Рокфеллера) зробили перші важливі відкриття про те, що визначення групи крові необхідне, щоб уникнути злипання (згортання) крові, а зразки крові можна зберегти за допомогою хімічної обробки. Їх перший звіт у березні 1915 року показав, що желатин, агар, екстракти сироватки крові, крохмаль і яловичий альбумін виявилися марними консервантами.Rous P, Turner JR (March 1915). «On the preservation in vitro of living erythrocytes». Experimental Biology and Medicine. 12 (6): 122—124. doi:10.3181/00379727-12-74. ISSN 1535-3702. S2CID 88016286.
Однак, спираючись на той самий експеримент, вони виявили, що суміш цитрату натрію та розчину глюкози (декстрози) є ідеальним консервантом; як вони повідомили в лютневому номері Journal of Experimental Medicine, консервована кров була такою ж, як свіжа кров, і що вона «чудово функціонує при повторному введенні в організм». Кров могла зберігатися до чотирьох тижнів. Супутній експеримент із використанням суміші цитрату та сахарози також був успішним, завдяки чому вдалося зберегти клітини крові протягом двох тижнів. Це використання цитрату та цукрів, іноді відоме як розчин Рауса-Тернера, стало основою для розвитку банків крові та вдосконалення методу переливання.Hess JR (July 2006). «An update on solutions for red cell storage». Vox Sanguinis. 91 (1): 13–19. doi:10.1111/j.1423-0410.2006.00778.x. PMID 16756596. S2CID 35894834.
Канадський лікар і лейтенант Лоуренс Брюс Робертсон зіграв важливу роль у тому, щоб переконати Королівський армійський медичний корпус прийняти використання переливання крові на станціях сортування поранених. У жовтні 1915 року Робертсон зробив своє перше під час війни переливання крові за допомогою шприца пацієнту, який мав численні осколкові поранення. Він продовжив це чотирма наступними переливаннями протягом наступних місяців, і про його успіх повідомили серу Волтеру Морлі Флетчеру, директору Комітету медичних досліджень.Writer, Katie Daubs Feature (July 9, 2016). «A Canadian kept blood flowing in WWI. An American got credit». Toronto Star. Archived from the original on February 28, 2017