Кати́нський ро́зстріл () — узагальнена назва воєнного злочину, масової страти польських громадян, здійсненої органами НКВС СРСР за цілком секретним наказом партійно-державного керівництва СРСР (рішення Політбюро ЦК ВКП (б) від 5 березня та 5 квітня 1940 року) одночасно у декількох місцях — головним чином у Катинському лісі (поблизу села Катинь Смоленської області), в тюрмі міста Калінін (нині Твер) та в Харкові навесні 1940 року.

Як свідчать виявлені в 1990 і 1992 роках документи, розстріли проводили за рішенням особливої Трійки НКВС СРСР відповідно до постанови Політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року.

Відповідно до висновків німецької комісії Герхарда Бутца і міжнародних комісій 1943 року, органи НКВС проводили розстріли й поховання в Катинському лісі як у 1940 році, так і раніше — в 1920—1930-х роках.

Ці висновки були підтверджені у 1990—2004 роках Головною військовою прокуратурою РФ, що констатувала винесення «трійкою НКВС» смертних вироків 14 542 польським військовополоненим, і достеменно встановлена смерть 1803 осіб.

Керівництво СРСР до 1990 року заперечувало свою причетність до цих розстрілів. Відповідно до радянської офіційної версії (комісія Миколи Бурденка), польські громадяни були розстріляні в Катині 1941 року німецькими окупаційними військами. Сьогодні цю вже маргінальну версію підтримують деякі російські публіцисти.

28 квітня 2010 року за рішенням Президента РФ Дмитра Медведєва розсекречено архівні документи Катинського злочину з так званого «пакету № 1», які підтверджують провину СРСР.

21 жовтня 2013 року судді Великої Палати ЄСПЛ констатували факт вчинення керівництвом і силовими структурами радянської Росії воєнного злочину — масового вбивства польських військовополонених, а також факт невдалої спроби СРСР перекласти вину у вчиненні цього злочину на нацистський режим Третього Рейху на Нюрнберзькому процесі[ Решение ЕСПЧ по делу «Яновец и другие против Российской Федерации»].

Окупація Польщі

1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. 17 вересня на територію Польщі вступили частини Червоної Армії. Відповідно до норм тогочасного міжнародного права, СРСР вчинив військову агресію проти Польщі, окупувавши військовою силою її східні території. Польське командування віддало наказ не чинити опір радянським військамНаказ Верховного головнокомандувача польської армії Е.Ридз-Смігли у зв'язку з наступом радянських військ, Кути, 17 вересня 1939: Наказ, знайдений лише в копії, у першій публікації був датований 18 вересня, однак на місцях опір спонтанно чинився. Безповоротні втрати радянської сторони в результаті бойових зіткнень склали в цілому 1475 осіб, польської — 3500 осібМельтюхов М, «Советско-польские войны», ISBN 5-7838-0951-9.

Польський генерал Владислав Андерс, що пораненим потрапив у радянський полон, у спогадах писав:

Червона Армія, просунувшись у результаті наступу до узгодженої з Німеччиною лінії поділу Польщі (що була близька до так званої «лінії Керзона»), зайняла території Західної України і Західної Білорусі, які раніше за Ризьким мирним договором 1921 року більшовики передали до складу Польщі. Ці дії стали можливими в результаті підписання таємного протоколу до радянсько-німецького Пакту про ненапад (1939) і вже тодішнім радянським керівництвом неофіційно називалися «четвертим поділом Польщі»Смертельное объятие: Гитлер, Сталин и нацистско-советский пакт, 1939—1941 // Международные коалиции и договоры накануне и во время Второй мировой войны. М., ИНИОН РАН, 1990. Таке найменування вживається і в сучасній російській історіографіїН. С. Лебедева, «Четвертый раздел Польши и катынская трагедия» , «Другая война. 1939—1945», М.: РГГУ, 1996. (Див. Вторгнення СРСР до Польщі)

У ході бойових дій німецькі війська захопили 420 тисяч полонених, Червона Армія — 250 тисяч. Відомі випадки розстрілу полонених як німецькими військами, так і червоноармійцями. Так, після захоплення Гродно 22 вересня радянські війська розстріляли на місці 300 захисників міста, включно з командиром корпусу Ольшином-Вільчинським і його ад'ютантом; наступного дня в Мокшріанах було розстріляно 150 морських офіцерів, що відступали на Брест. Розстріли відбувалися і в інших місцях, включаючи ЛьвівКАТЫНЬ Пленники необъявленной войны. Под общей редакцией академика А. Н. Яковлева М., 1999 ISBN 5-89511-002-9А.Татаренко. Недозволенная память: Западная Беларусь в документах и фактах, 1921—1954". СПб, 2007. Цит. по: .

Полонені й інтерновані 19 вересня 1939 року наказом НКВС № 0308 було створене Управління у справах військовополонених й інтернованих (УПВІ) при НКВС СРСР й організовано вісім таборів для утримання польських військовополонених (Осташковський, Юхновський, Козельський, Путивльський, Козельщанський, Старобільский, Южський і Оранський). Начальником управління був призначений майор П. К. СопруненкоКатынь. Документы… Документ № 11.

Усього в ході просування Червоної Армії було захоплено від чверті мільйонаМолотов на V сессии Верховного Совета 31 октября цифра «примерно 250 тыс.» до півмільйонаМельтюхов М. И. Отчёт Украинского и Белорусского фронтов Красной Армии, с. 367. польських громадян, серед яких були як військовослужбовці польської армії, так й інші особи, що чинили збройний опір.

За рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) від 3 жовтня 1939 року,Катынь. Документы… Документ № 37 рядових та унтер-офіцерів, уродженців територій Польщі, що відійшли до СРСР, розпустили по домівках, а понад 40 тис. жителів західної й центральної Польщі передали Німеччині. Військовополонені, що залишилися, були розподілені в такий спосіб:Катынь. Документы… Документ № 76 +КатегоріяРозміщенняКількість осібПримітка Офіцерський склад Старобільський табір 4000 Офіцерський склад Козельський табір 5000 Жандарми, поліцейські Осташковський табір (Калінінська область) 4700 Рядові та молодший склад будівництво дороги Новоград-Волинський — Львів 18 000 Рядові та молодший склад Наркомчормет на роботу в Криворізькому басейні 10 000 приблизно РАЗОМ 41 700 приблизно+

Серед арештованих поляків (цивільних) були такі відомі в майбутньому діячі, як майбутній президент Польщі Войцех Ярузельський і майбутній прем'єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін. Генерал Владислав Андерс, який утримувався у внутрішній в'язниці НКВС на Луб'янці, згадував, що він постійно чув від радянських військових і співробітників держбезпеки таке:

Узимку 1940 року осадників було вислано в Сибір на лісоповал. На початку весни до 26 тис. родин військовополонених, а також представники деяких інших категорій польського населення були депортовані на спецпоселення, головним чином у Північний Казахстан та Сибір.И. С. Яжборовская, А. Ю. Яблоков, B.C. Парсаданова Катынский синдром в советско-польских и российско-польских отношениях Глава 2 ISBN 5-8243-0197-2

У той же самий час від офіцерів, що утримувалися в трьох таборах — Осташковському, Козельському і Старобільському, — перестали надходити листи, які раніше регулярно доходили до родин через Міжнародний Червоний Хрест. З квітня-травня 1940 року родини цих офіцерів більше не одержали жодного листа.В. В. Снегирев «Это было в Старобельске. Эхо Катынской трагедии: Свидетели и документы рассказывают» Луганск, 2004. ISBN 5-7707-1244-9 Уинстон Черчилль Вторая мировая война Том 3. Часть 42 У шести томах. Книга друга. Том 3-4. «Военное издательство», 1991 ISBN 5-203-00706-3

Розстріл

Як свідчать опубліковані в 1992 році документи, 3 березня 1940 (дату встановлено за номером записки) народний комісар внутрішніх справ Лаврентій Берія запропонував Політбюро:

Використовуючи інформацію НКВС, Політбюро ВКП(б) — вищий керівний орган комуністичної партії більшовиків СРСР — 5 березня 1940 року ухвалив рішення вбити шляхом розстрілу понад 21 000 польських військовополонених та польської інтелігенції. В історичній літературі цей епізод злочину радянського режиму відомий як катинський розстрілОбщая информация о катынском преступлении

Для знищення ув'язнених Осташковського табору приготували Калінінську в'язницю, заздалегідь звільнену від інших ув'язнених. Одночасно неподалік від Калініна, в селищі Мєдноє, екскаваторами вирили кілька величезних ям. Такі ж ями викопали й поруч із Катинню, неподалік Смоленська.

На початку квітня військовополонених почали вивозити на розстріл ешелонами по 350—400 осіб. Жертвам повідомляли, що їх готують до відправлення на батьківщину.

Майор Адам Сольський, відправлений етапом із Козельського табору 7 квітня, записував у своєму (згодом знайденому німецькою комісією Г. Бутца) щоденнику:

На цьому щоденник обривається.Дневник майора Сольского (отрывок)

Страти продовжувались з початку квітня до середини травня 1940 року. Після розстрілів у Москву відправили телеграму: «Операция по разгрузке лагерей закончена».

Представники СРСР не могли надати вичерпної та зрозумілої відповіді на неодноразові запити польського уряду в Лондоні щодо зниклих польських військовополонених протягом 1940—1943 років. Можливість захоплення та страти польських військовослужбовців частинами Вермахту при наступі в 1941 році, що стало офіційною версією СРСР пізніше, після 1943 року, коли масові місця поховань були знайдені та відкриті німцями, у відповідях польській стороні на запити впродовж 1941—1943 років навіть не розглядалася. Під час Нюрнберзького процесу над злочинами головних функціонерів Третього Рейху радянська сторона звинувачення намагалася звинуватити нацистів у скоєні власного радянського злочину, масового вбивства польських військовополонених та інтелігенції, однак радянська версія причетності нацистів до катинських розстрілів трибуналом була відкинута.

3 березня 1959 року в цілком таємній доповідній записці № 632-Ш на ім'я Хрущова голова КДБ Шелєпін запропонував знищити 21 857 особових справ розстріляних польських громадян. Пропозицію було затверджено і виконано. За даними цієї записки, усього було розстріляно 21 857 осіб, з них у Катині 4421 особу, у Харкові 3820 осіб, у Калініні 6311 осіб і 7305 осіб у таборах і в'язницях Західної України й Західної Білорусі.

+Місце розстрілу, згідно з даними «Записки…» ШелепінаКількість людей у Катинському лісі (Смоленська область) 4421 у Старобільському таборі 3820 в Осташковському таборі (Калінінська область) 6311 в інших таборах і в'язницях Західної України й Західної Білорусі 7305 Усього 21 857+

Ця акція стала ударом по всій польській інтелігенції, оскільки серед страчених були не тільки кадрові офіцери, а й офіцери воєнного часу — мобілізовані адвокати, журналісти, інженери, учителі, лікарі і т. д.Семиряга М. И. Глава «Преступление в Катыни» з книги Тайны сталинской дипломатии 1939—1941 М.: Высшая школа, 1992, включаючи університетських професорів, яких тільки в Козельському таборі перебувало 20 осіб.Леопольд Ежевский КАТЫНЬ 1940

Одночасно аналогічні акції, за особистим наказом Гітлера, відбувалися й у нацистському «Генерал-губернаторстві». З 1 березня до кінця травня там було арештовано близько трьох тисяч найвидніших поляків — учених, фабрикантів, громадських діячів тощо. Всі вони були розстріляні в Пальмірах під Варшавою.В. М. Алексеев. Варшавского гетто больше не существует. М., 1998, стр.24

Нагородження виконавців Всі виконавці злочинного наказу — від рядового ката до вищого керівництва Радянського Союзу і НКВС — були того ж року нагороджені. Практично повний список причетних до Катинського злочину являє собою секретний наказ № 001365, виданий 26 жовтня 1940 року — про нагородження великої групи співробітників НКВС за виконання «особливо важливого завдання».