Археоло́гія Орло́вської о́бласті — археологічні дослідження на території Орловської області, що проводяться з метою вивчення первісних суспільств.

Археологічні пам'ятки Орловської області За даними Орловського краєзнавчого музею у Орловській області налічується понад 400 археологічні пам'ятки. На 2001 рік 320 пам'яток перебувають під державною охороною, з яких 17 є федерального значення.

Археологічні знахідки зберігаються у Орловському областному краєзнавчому музеї, у Лівенському, Мценському, Болховському, Дмитрівському та інших районих краєзнавчих музеях та Інституті археології РАН й Державному історичному музеї Росії у Москві.

Археологічно територія Орловської області досліджена не більше на 20 %. Вона також досліджена нерівномірно. Так по Лівенському, Шабликинському й Болхівському районам відомі декілька десятків археологічних пам'яток. Навпаки у Глазунівському, Верхівському й Новодеревеньківському районах виявлено тільки по 3—4 археологічні пам'ятки. Практично повністю залишається недослідженим край від джерел Оки на північний схід у міжріччі Неручі-Верньої Зуші та Бистрої Сосни у Троснянському, Свердловському, Покровському, Залегощенському, Краснозоренському й Корсаковському районах.

Дослідження проводилися по плинам річок. Так, по Оці виявлено понад 80 археологічних пам'яток, а по Навлі й Зуші — по 30—40. Проте багато приток цих річок окрім гирел зовсім не досліджені. За 10 років дослідженнями С. Д. Краснощекова виявлено біля 40 пам'яток тільки над Лісовою та Полевою Лівенкам, тоді як по самій Бистрій Сосні відомо значно менше археологічних пам'яток.

Городища Орловської області Найбільшої уваги археологи приділяли залишкам городищ.

Особливо тим, що згадуються у літописах й досі існують: Мценськ (перша згаданий 1146 року), Кроми (1147 року), Новосіль (1155 року), Болхів (1556 року), Орел (1566 року) й Лівни (1586 року).

Неіснуючи зараз літопісні міста легко пов'язуються археологами з археологічними городищами: Домагощ (перша згадка 1147 року) — з городищем у села Городище Болхівського району, Болдиж (перша згадка 1146—1147 роках) — з городищем у сільця Слобідка Шабликинського району, Спащ (перша згадка 1147 року) — з городищем у села Спаське Орловського району, (Старий) Воротинськ (перша згадка 1155 року) — з городищем у сільця Воротинцеве Новосільського району, Можливо подальші дослідження літописів дозволять встановити стародавні назви великих міських городищ, що відомі тепер за назвою найближчого поселення біля них: у Орловському районі Гать (шари XI—XIII й XIV—XVII століть) й Гонючеве (шари XI—XIII й XIV—XVII століть); у Болховському районі Рожкове (шари XI—XIII й XIV—XVII століть); у Дмитровському районі Волконськ (шар XI—XIII століття); у Знаменському районі Локно (шари XI—XIII й XIV—XVII століть); у Кромському районі Лужки (шари VIII—X й XI—XIII століть); у Мценському районі Михайлів Брід (шар XI—XIII століття) й Старенкове (шар XI—XIII століття); у Урицькому районі Мерцалове (шар XI—XIII століття); у Хотинецькому районі Кузменкове (шари XI—XIII й XIV—XVII століть).

Окрім вищезгаданих по області відомі ще понад 60 городищ від ранньозалізної доби до пізнього середньовіччя XI—XIII століть. За деякими виключеннями ці городища мали мають шар XIV—XVII століть.

Селища Орловської області З ранньозалізної доби основними пам'ятками стають селища. Особливо масовими — у XIV—XVII століттях. Селища у Орловській області рідко досліджувалися стаціонарними розкопками. Глибоко досліджені селища Залізне-2, Кроми й Лебідка відкрило пізнання о господарстві почепської культури та ранніх в'ятичів.

Кургани Орловської області У 19 й на початку наймасовішими пам'ятками були курганні могили. У результаті розорення земель, кладошукацтва, військових дій Другої світової війни залишилося біля 20 відомих могильників й одиночних могил. Могили Орловської області відносяться до бронзової доби 2-го тисячоліття до н. е., мощинської культури IV—VII століть по н. е., Руського каганату VIII—X століть й Чернігівського князівства XI—XIII століть.

Археологічний поділ Орловської області Орловська область відноситься до декількох географічно-історичних країв, які різняться й у археологічному плані: центральна й північна частина відноситься до Горішнього Пооччя; унікальне археологічне минуле, між південним лісостепом Посейм'я, лісовим заходом Подесіння, лісовою північчю Волго-Окського міжріччя, та лісостеповим й степовим південним сходом Горішнього Подоння; Горішнє Пооччя охоплює сточище Оки від її джерел до впливу річки Протва; південно-західна частина до Середнього Подесіння, невідривно розділяє археологічне минуле з усім Подесінням; південно-східна частини — до Горішнього Подоння, довготривало перебувала під пануванням кочових степових народів.

Публікації по археології Орловської області Перша публікація по археології Орловської області «Стародавні городища й кургани у Орловській губернії» була зроблена А. Г. Пупаревим у 1877 році. Половина з пам'яток знищена, загублена, або не досліджена.

У 1902 році А. Н. Шульгин закінчів археологічну мапу Орловської губернії з 500 археологічними пам'ятками.

1992 року Г. К. Патрик узагальнює археологічні пам'ятки у книзі «Археологічній карті Росії. Орловська область». У ній засвідчено про 266 археологічних пам'яток, відомих починаючи з 1877 року.

Давньокам'яна доба

Мустьєрська доба Неандертальці мустьєрської культури просунулися до 52° широти до околиці Брянська наприкінці микулинського зледеніння 70 тисяч років тому. Серед брянських стоянок мустьєрської доби виділяється Хотилеве-1, що розташоване у місці виходу крем'яної сировини на правому березі Десни. Тут знайдено біля 20 тисяч кремнієвих виробів з яких 1 % з яких відносить до знаряддя.

Можливо до мустьєрської доби відноситься крем'яні знахідки та залишки їх виробництва у сільці Кремль та ближнього села Хотькове Шабликинського району у джерел річки Глинка, правої притоки річки Цон. Знахідки у Кремля відкриті 1980 року й досліджені І. К. Флоровим у 1982 році.

Пізня давньокам'яна доба Пізній палеоліт на Руській рівнині має поділ на 3 етапи: 1-й період 40—24 тисяч років до н. е. 2-й період 23—17 тисяч років до н. е. 3-й період 16—8 тисяч років до н. е.

Орловська область входить до культурної провінції середнього Подоння з Костенки-Борщевськими пам'ятками.

Одні дослідники включають край верхнього Надоччя до стрілецько-сунгирської культурної області з головною знахідкою Сунгирь у села Володимира на Клязьмі. Інші включають горішнє Надоччя разом з горішнім Подесінням до області вілендорф-костекіської культури (на середньому етапі костенківсько-авдіївської), а також спіцинської, городцовської й зам'ятинської культур.

Найближча до Орловської області Авдіївська стоянка знаходить за 40 км від межі у Курській області. Західніше, на Брянщині, до пізньої давньокам'яної доби відносяться стоянки пушкарівської культури: Єлисейовичі-1, Хотильове-2, Юдинове та інші.

Власне в Орловській області знаходяться: пам'ятка у сільці Пальчикове Болхівського району. Відкрита в 1981 році А. М. Сорокіним. На правому березі річки Нугрь при впадінні у річку Ока знайдені кості мамута, крем'яні відщипи та охра. стоянка у сільці Курасове над річкою Нугр крем'яні пластині, численні відщипи, кості мамута. Відкрито 1982 року. майже не досліджена стоянка у сільці Панькове над річкою Кнубрик, що відкрита 1995 року.

Середньокам'яна доба Середньокам'яна доба тривала протягом 8-го — 6-го тисячоріч до н. е. із трьома періодами:

рання— 8000—6500 роки до н. е., бутівська культура, середня — 6500—5800 роки до н. е., ієневська культура, пізня— 5800—5000 роки до н. е., пізньобутівська культура.

Наприкінці 1980-х років археологи дійшли висновку о походженні населення мезоліту від свідерської культури. Воно просунулося на схід з терену сьогоденної Польщі, залишивши пам'ятки у Брянсько-Жиздринському Поліссі в долині річки Жиздра, якою у давнину Ока впадала у Десну, та згодом прорізала Калузько-Олексинський каньйон своєї сучасної течії. Через долину Жиздри проходило заселення горішнього Пооччя з горішнього Подесіння.

Таким чином через міграцію із заходу у Волзько-Окському міжріччі склалися: Бутовська культура наприкінці добореала, початку бореала (8-ме — 7-ме тисячоліття до н. е.), Ієневська культура — у другій половині 7-го тисячоліття до н. е., що відтіснило бутівців з території на схід. Проте у 2-й половині 6-го тисячоліття до н. е. бутівці повертаються на захід відтиснувши, або асимілювавши ієневців.

Пам'ятки середньокам'яної доби у Орловській області: комплекс із 6 поселень у сільці Борщівка Урицького району над річкою Цна відкриті А. С. Смирновим у 1990-ті роки. Датуються VIII—VII століттям до н. е. з приналежністю бутівській культурі. стоянка у сільці Буравленки Мценського району на правому березі Оки при гирлі річки Лисиця відкрита в 1981 році А. Смирновим. Віднесена А. С. Флоровим до ієневської культури.

Новокам'яна доба Новокам'яна доба Руської рівнини має поділ на 2 періди: ранній — 4100—3500 роки до н. е., верхньоволзька та льяловська культури з центром у Волзько-Окському міжріччі. Дніпро-донецька культура лісостепу, що сягала верхів'їв Дніпра, Сейма та Оки. пізній (розвинутий) — 3500—2000 роки до н. е., культура ямково-гребінцевої кераміки, деснянська новокам'яна культура (горішнє та середнє Подесіння), більовська культура (горішнє Пооччя).

Відомі пам'ятки новокам'яної доби на терені Орловщини зосереджені у поріччях Навлі, Оки й Сосни: найзахідніші неолітичні поселення у села Глибочки на межі з Брящиною у Шабликинському районі. Глибочки-1 розміром 65 м × 36 м розташована на лівому березі Навлі західніше від села. Поселення Глибочки-2 (Зване) розміром 130 м × 75 м на березі озера Зване яким прямує брянсько-орловська межа на якій також виявлено поселення бронзової доби Зване. Глибочки-3 на північному заході від села, де також виявлене селище почепської культури I—III століть. Досліджені І. К. Флоровим у 1981 році. вище за течією Навлі поселення Слобідка-1 на правому березі річки, одна з небагатьох «торф'яних» стоянок Орловщини, розміром 123 м × 126 м. Поселення Слобідка-2 знаходиться на плато на острові серед торф'яників між двома струмками розміром 115 м × 37 м. Стоянка Слобідка-3 на розі правого берега Навлі у струмка Саженка. Досліджені І. К. Флоровим у 1981 році. два поселення у сільці Високе над річкою Навлею відкрита І. К. Фроловим. Перше поселення розміром 165 м × 60 м. найсхідніші пам'ятки неоліту на Орловщині біля селища Новоселки над лівою притокою Навлі річкою Мох відкриті Л. В. Греховою. найпівденнішою пам'яткою навпроти села Тагине Глазуновського району в урочищі Курган відкрита І. Є. Євсеєв. декілька поселень у села Шахове Кромського району між гирлами лівих приток Оки річок Кроми й Іцки відкриті Л. М. Красницьким. Знахідки характерні для більовської культури 3-го тисячоліття до н. е. поселення над річкою Ока у села Салтики Орловського району досліджена Л. Н. Красницьким у 1991 році розміром 185 м × 45 м. Кременева майстерня. Відносять до більовської культури. група поселень новокам'яної доби біля міста Орел між гирлами річок Цон й Рибниця: городище Гать, 2 кургани, декілька селищ де виявлені А. М. Шудьгиним в 1897 році, М. П. Милоновим в 1938 році. Були виявлені посудини ямочно-гребінчастої кераміки характерної для більовської культури. стоянки у гирла річки Рибниця відкрите 1907 році І.Є Євсеєвим. поселення у села Шепине Орловського району типове для більовської культури. поселення біля сільці Єньшине Сосковського району відкрито 1961 року, поселення біля сільці Мешкове Урицького району відкрито 1981 року, поселення біля сільців Косорожа й Озерки Довжанського району відкрито 1988 року, поселення біля сільці Юрти Нижньожирновські Верховського району відкрито 1990 року, у долині річки Бистра Сосна у Ливенському районі виявлено у 1991—1994 роках у сільці Смагине над річкою Лісова Ливенка, у сільці Воротинськ над річкою Польова Ливенка, у сільці Касьянове над річкою Польова Ливенка, 2 пам'ятки у сільці Козьмика над річкою Кунач.