Голландська Ост-Індійська компанія ( , VOC ) — нідерландська приватна компанія з торгівлі з країнами Ост-Індії та Китаєм. Заснована в 1602 році, проіснувала до 1798 року. Здійснювала торгівлю (в тому числі чаєм, міддю, сріблом, текстилем, бавовною, шовком, керамікою, прянощами і опіумом) з Японією, Китаєм, Цейлоном, Індонезією; монополізувала торгівлю з цими країнами Тихого і Індійського океанів.
Назва компанії, логотип і прапор Оригінальна назва компанії нідерландською означає «Об'єднана Ост-Індійська компанія». Проте зазвичай її називають Голландською Ост-Індійською компанією, за аналогією з назвами компаній інших європейських країн, що займалися торгівлею з країнами Ост-Індії: британська Ост-Індійська компанія, французька Ост-Індійська компанія, данська Ост-Індійська компанія, португальська Ост-Індійська компанія, шведська Ост-Індійська компанія.
Монограма VOC була, можливо, першим впізнаваним у всьому світі корпоративним логотипом. Центральне місце на ньому займає велика літера «V», на її ліву гілку накладена менша літера «O», на праву — «C». Цей логотип був присутній на різних корпоративних елементах, зокрема на гарматах і монетах. Адаптованість, елегантність, гнучкість, простота, символіка й симетрія монограми-логотипу VOC забезпечили її успіх в той час, коли концепція фірмового стилю ще була практично невідомою.
Прапор компанії повторює кольори державного прапора Королівства Нідерланди й складався з трьох горизонтальних смуг червоного (верхня), білого (середня) та синього (нижня) кольорів. На білій смузі розташовувався логотип компанії.
Історія
Початок голландської колоніальної експансії У роки Нідерландської революції (1568—1648), після утворення 1581 року Республіки Об'єднаних провінцій Нідерландів нова держава прагнула самостійно увійти в міжконтинентальну торгівлю спеціями. На той час торговельна система Португалії, що постачала прянощі на європейський континент, не могла збільшити обсяги операцій, щоб задовольнити зростаючий попит, зокрема, на перець.
Ряд голландців, як-от Ян Гюйген ван Лінсхотен і Корнеліс де Гаутман, отримали з перших рук знання про секретні португальські торгові шляхи, що забезпечували їм перевагу. Португальська корона перебувала в династичній унії з іспанською, з якою Голландія перебувала в стані війни, й це зробило Португальську колоніальну імперію зручною мішенню для голландських військових вторгнень.
1595 року чотири кораблі експедиції Гаутмана зіткнулися з португальцями та їхніми яванськими союзниками в Бантені — головному перцевому порту Західної Яви. Тоді Гаутман рушив на схід вздовж північного узбережжя Яви, втратив частину екіпажу в результаті яванського нападу, вбив місцевого правителя на острові Мадура. Наступного року він повернувся до Нідерландів з достатньою кількістю спецій, й експедиція принесла значний прибуток.
У 1598 року торгові групи-конкуренти з усіх Нідерландів відправили на схід свої флоти. Деякі з них були втрачені, але більшість експедицій були успішними й принесли високі прибутки. Флот із восьми кораблів під командою Якоба ван Нека першим із голландців досяг Молуккських островів або «Островів спецій», головного джерела перцю. Ці кораблі повернулися до Європи в 1599—1600 рр., експедиція принесла 400 відсотків прибутку. Був встановлений торговий шлях, що відрізав яванських посередників.
1600 року голландці створили антипортугальський альянс з мусульманською державою Гіту на острові Амбон. Спільними зусиллями союзники захопили португальську фортецю, й Гіту встановило контроль над островом. Голландці уклали свій перший договір з правителем Амбону, за яким отримали виключне право на закупівлю спецій, а також заснували тут свою торговельну факторію.
Заснування Голландської Ост-Індійської компанії На початку XVII ст. голландці захопили деякі іспанські й португальські колонії та поклали початок створенню своєї колоніальної імперії. Проте існувало багато проблем організаційного плану. На той час приватні компанії фінансували лише окремі експедиції, й після повернення кораблів проєкт закривався. Подорожі в далекі краї були ризикованою справою (на заваді стояли піратство, хвороби, корабельні аварії), а нестабільність постачання спецій робила ймовірним падіння ціни на них у будь-який момент, що ставило під загрозу прибутковість справи.
1600 року англійці, що мали такі самі проблеми, застосували новий підхід. Для контролю над постачанням вони об'єднали свої ресурси в монопольне підприємство — Ост-Індійську компанію. За прикладом британців, голландський уряд 1602 року фінансував створення власної єдиної «Об'єднаної Ост-Індійської компанії», якій також була надана монополія в азійській торгівлі. З капіталом в 6 440 200 гульденів статут нової компанії надавав право будувати форти, утримувати армію, вкладати договори з азійськими правителями. Передбачалося, що підприємство буде тривати протягом 21 року з фінансовою звітністю в кінці кожного десятиліття.
Таким чином, організована на акціонерних засадах Ост-Індійська компанія стала займатися експлуатацією голландських колоній. Вона стала «державою в державі»: мала свої війська, карбувала монету, укладала договори з іншими державами. Головними колоніями цієї компанії стали Зондські острови (нинішня Індонезія), а в навколишніх морях, в Індії, Індокитаї і Японії вона мала опорні бази.
Роки формування У лютому 1603 року компанія захопила біля узбережжя Малайського півострова португальський корабель «Санта-Катаріна». Того ж року голландці спільно з англійцями захопили ще один португальський корабель біля Макао. Виручка від продажу захопленого вантажу збільшила капітал VOC на понад 50 %. Того ж року був заснований перший постійний голландський торговий пост у Бантені на заході Яви.
1609 року голландцям вдалося витіснити своїх португальських та іспанських конкурентів з Молуккських островів. У 1610 році для зміцнення контролю за своїми справами в Азії у VOC була заснована посада генерал-губернатора, який фактично став головним адміністратором компанії. З метою обмеження авторитарних можливостей нового посадовця була також створена консультативна Рада Індії ().
Штаб-квартира VOC у 1610—1619 рр. знаходилася на острові Амбон, але це місце не було задовільним. Хоча це був центр області виробництва спецій, воно розташовувалось далеко від основних азійських торгових шляхів, що йшли до Африки, Індії та Японії. Зручне в стратегічному плані положення мала Малаккська протока, але вона стала небезпечною після португальського завоювання, а розташований у цьому голландський торговий пост у Бантені зазнавав жорсткої конкуренції з боку китайських та англійських торговців.
1604 року експедиція англійської Ост-Індійської компанії під командуванням Генрі Міддлтона досягла островів Тернате, Тідоре, Амбон і Банда. Англійська присутність викликала ворожість з боку VOC та спровокувала англо-голландську конкуренцію за доступ до спецій. Протягом 1611—1617 років англійці заснували також торгові пости у Сукадані (південно-західний Калімантан), Макасарі (південний Сулавесі), Джакарті та Джепарі в Яві, в Ачесі, Паріамані та Джамбі на Суматрі, що загрожувало голландським амбіціям на монополію в торгівлі з Ост-Індією.
Дипломатичні угоди, досягнуті в Європі в 1620 році, відкрили період співробітництва між голландцями та англійцями у торгівлі прянощами. Але, незважаючи на це, на Молуккських островах стався інцидент, відомий як «Амбонська різанина» (), коли десять англійців були заарештовані, засуджені і обезголовлені за змову проти уряду Нідерландів. Хоча це викликало обурення в Європі і дипломатичну кризу, англійці тихо згорнули свою діяльність на території Індонезії (за винятком торгівлі в Бантені) й зосередилися на інших азійських регіонах.
У 1619 році голландці захопили на Яві Джакарту (Батавію), пізніше перетворивши її на адміністративний центр своїх колоніальних володінь в Індонезії.
1613 року голландці захопили португальський форт на острові Солор, але не змогли його втримати. Друга спроба, здійснена 1636 року, виявилась для голландців успішною. На схід від Солора, на острові Тимор, голландці зіштовхнулися з опором топасів (португальських євразійських метисів). Останні продовжували контролювати торгівлю сандаловим деревомMatos, Artur Teodoro de (1974), Timor Portugues, 1515—1769, Lisboa: Instituto Histórico Infante Dom Henrique. Roever, Arend de (2002), De jacht op sandelhout: De VOC en de tweedeling van Timor in de zeventiende eeuw, Zutphen: Walburg Pers. . Голландсько-португальський конфлікт на острові тривав протягом XVII—XVIII ст., в результаті Тимор був розділений на західну (голландську) та східну (португальську) частини.
На островах Голландська Ост-Індійська компанія створювала плантації прянощів: перцю, кориці, гвоздики, мускатного горіха. На плантаціях застосовувалася праця рабів, що, втім, у той час було явищем звичайним. Для того щоб поповнити склад рабів на плантаціях острова Ява, компанія захоплювала дітей на острові Целебес. Викрадені утримувались до визначеного віку в таємних «розплідниках», а потім відправлялися на плантації.
На початку XVII ст. голландці запропонували місцевим правителям продавати їм прянощі за вищими цінами, ніж португальцям чи іспанцям. Потім вони, навпаки, прагнули зробити ці ціни максимально низькими. Зв'язки між островами могли підтримуватися лише голландськими суднами або суднами, які мали спеціальний дозвіл від них. На Молукки могли приїжджати лише голландці.
Щоб підтримувати на високому рівні ціни на прянощі, голландці безжалісно знищували частину масивів цих рослин і залишали тільки таку частину, що забезпечувала максимальний прибуток. Мало того, частина прянощів, уже доставлених в Амстердам, спалювалася відразу в порту, щоб не допустити падіння цін.
Прянощі продавалися в Європі у 8-10 разів дорожче, ніж обходилися компанії, але доходи акціонерів були не настільки великі, як можна було очікувати: у колоніях приходилося утримувати цілу армію і величезний штат чиновників. Середній дивіденд на акції становив близько 20 % річних.
Зростання В 1619 Ян Пітерсзоон Кун був призначений генерал-губернатором VOC. Він бачив можливість VOC стати азійським політичним і економічним інструментом впливу. З 30 травня 1619 року, Кун, спираючись на силу дев'ятнадцяти кораблів, штурмували Джакарту, витісняючи сили Бантену. У 1620-х роках майже всі корінне населення островів Банди було викрадене, знищене голодною смертю, або убите в спробі замінити їх голландськими плантаціями. Ці плантації використовувалися для вирощування гвоздики і мускатного горіха на експорт. Кун сподівався переселити велику кількість голландських колоністів в Ост-Індію, але реалізація цієї політики не матеріалізувалися, в основному тому, що далеко не всі голландці були готові виїхати в Азію.
Інший задум Куна був більш успішним. Одна з основних проблем в європейській торгівлі з Азією в той час було те, що європейці могли б запропонувати лише кілька товарів. Тому європейські торговці повинні були платити за спеції дорогоцінними металами, які були в дефіциті в Європі (за винятком Іспанії та Португалії). Голландці і англійці повинні були отримати його шляхом створення торгового балансу з іншими європейськими країнами. Коен побачив очевидне рішення проблеми: почати інтро-азійську торговельну систему, чий прибуток може бути використаний для фінансування торгівлі спеціями з Європою. У довгостроковій перспективі це усунуло необхідність експорту дорогоцінних металів з Європи, хоча спочатку потрібно було сформувати великогий торговий капітал фонду в Індії. VOC реінвестувати більшу частку свого прибутку з цією метою в період до 1630 року.