Борова́ — селище в Україні, у Фастівському районі Київської області.

Історія

У давнину в районі Борової існувало місто Міна, засноване греками 965 року, і знищенне печенігами до 1035 року. За описами Київського намісництва 1781 році на хуторі Борова було 10 хат, 87 мешканців, двоє з яких мали церковне звання, це означає що була культова споруда-каплиця. Виникло ймовірно ще 1540 році під час нападу татар жителі с. Гуляники разом із новонародженим немовлям власників Міхалом Радзимінським переховувались у лісі на лівому боці Стугни, майже через 80 років М. Радзимінський судився з Аксаками за Мотовилівку і виграв позов, але помер. З 1786 року хутір при селі Казенна Мотовилівка. До 1800 року в хуторі було всього 10 хат перших поселенців. Вважається, що першим поселенцем хутора був втікач з Канівщини Василь Шевченко. Саме від нього пішов численний рід Шевченків у Боровій. Залізнична станція біля хутора була збудована 1868 року при прокладанні Києво-Балтської залізниці та отримала назву Мотовилівка. Розташування хутору на узбережжі річки Стугна приваблювало до нього заможних киян і інших дачників Київської губернії, що уподобали у XIX столітті це місце.

У 1885 році сход жителів Казенної Мотовилівки дозволив розподіл землі хутора Борова, що сприяло швидкому зростанню Борової у напрямку залізниці. Станом на 1886 рік у селі Васильківської волості Васильківського повіту мешкало 1775 осіб, налічувалось 355 дворів, існували православна церква, школа, 7 постоялих будинків, водяний млин та сукновальня.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3139 осіб (1573 чоловічої статі та 1566 — жіночої), з яких 3023 — православної віри.

18 листопада 1918 року біля станції Мотовилівка відбувся відомий вирішальний історичний бій між військами УНР і гетьманськими сердюками з білогвардійськими добровольцями П. Скоропадського. У 1919 році місцевий мотовилівський отаман Бурлака підняв гучне масове повстання проти нової радянської влади, яке розгромили згодом тільки за допомогою викликаних з фронту регулярних частин Червоної Армії. Не мирились з радянською владою борівчани і згодом. У 1921 році органами ЧК було викрито і заарештовано числе́нний підпільний актив Мотовилівського повстанського комітету на чолі з Довганем, Діденком і Яценком. Спроби утворити колгосп у Боровій були не дуже успішними, незважаючи на діяльність місцевої комуністичної і комсомольської організації синьоблузників.

У роки радянсько-німецької війни Борову німці зайняли 30 липня 1941 року, а полишили під натиском танків 91-ї окремої танкової батареї полковника І. Якубовського 6 листопада 1943 року. Старостою під час війни борівчани 2-3 серпня 1941 року на загальноселищних зборах обрали Северина Шевченка, а начальником місцевої поліції Захара Скрипку, яких після війни буде заарештовано і віддано під суд. У 1943 році навколо Борової діяли радянські партизани Васильківського партизанського загону ком. Дубина (Дубінін) а також розвідгрупа Панасика-Головка, яку зрадили, і М. Панасик та Л. Лутківська потрапили до Бабиного яру, де Лутківська загинула, а Панасик вижив і свідчив на Нюрнберзькому процесі, а також фастівський загін УПА на чолі з «Довгим» (Василем Кравченком). Після звільнення Борової від німців післявоєнну владу очолили колишні підпільники М. Панасик і М. Головко.

У вересні 2016 року жителі Борової не дозволили продовжувати зведення храму УПЦ МП та розібрали новозведення.

Із жовтня 2020 року Борова перебуває у складі Фастівської ОТГ, є центром Борівського старостинського округу.

Господарська сфера З 1970 року важливе значення у житті селища відігравав утворений Мотовилівський деревообробний комбінат (ДОК), який виник після об'єднання колишніх цехів заводу «Укрдерево» та артілі «Промдерево».

Нині у житті селища важливе значення відіграють такі підприємства, об'єкти і установи: меблевий завод ТОВ «Меркс-Трейд», Плесецьке лісництво, Борівське відділення Київської овочево-картопляної станції, 5 перукарень, універмаг, супермаркет «Фора», 5 аптек, критий базар, готель-ресторан «ВІЛЛА СТУГНА», клуб-ресторан «НЕКСТ», мультимаркет «Аврора».

Соціальна сфера В селищі діють 2 школи, 2 бібліотеки, 1 будинок культури, 2 дитячих садка, 1 школа мистецтв,1 музична школа, лікарня, 2 поліклініки, вет-лікарня.

Спорт Секція рукопашного бою, відділення «Козацький лицарський клуб» Фітнес-клуб «Некст». Вуличний вид спорту «Street Workout», команда «X_Workout» Спорт - ліпо! Публічний Discord сервер "Борова Empire". Посилання - https://discord.gg/vcC38fKU

Пам'ятники Пам'ятник січовим стрільцям — учасникам бою під Мотовилівкою у листопаді 1918 року

Люди Дробот Ігор Іванович (1969—2017) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни Клименко Євген Іванович ( 1947) — український радянський діяч, бригадир регулювальників апаратури Боярського машинобудівного заводу «Іскра», депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Зеленько Галина Іванівна ( 1971) — політолог, професор, член-кореспондент НАН України, член Міжнародної Асоціації політичної науки (IPSA), член комісії з євроінтеграції Президії НАН України. Свірський Олександр Миколайович (1979—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Швець Віктор Дмитрович ( 1954) — український політик, юрист та адвокат, Народний депутат України. Калабалін Семен Опанасович (1903—1972) — у 1950—1956 завідувач спеціальним дитбудинком на станції Білки у смт Боровій Косовська-Михайличенко Ольга Іванівна (1925—2009) — громадська діячка, політв'язень, зв'язкова ОУН, активістка «Просвіти», голова «Союзу українок» Фастівщини, кавалер ордену княгині Ольги III ступеня, про долю родини Косовських створено повнометражний документальний кінофільм «Невільник-брат, невільниця-сестра» Мороз Андрій Омелянович ( 1940) — краєзнавець, громадський діяч, входив до керівництва районної «Просвіти» (1852—1924) — конструктор кораблів, генерал-лейтенант, служив в Російській Імперії, був конструктором крейсера Аврора, з 1907 й до своєї смерті жив у Боровій. Кузнецова Інна Станіславівна (1963—2023) — українська журналістка, головна редакторка Київського бюро Радіо Свобода.

Галерея

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

Джерела Мондзелевський Е. А. Мотовилівський бій 18 листопада 1918 року

Посилання

Сторінка Борови на інтернет-порталі Фастів Біз