Гіртів закон (також «закон Гірта — Ілліча-Світича») — акцентуаційний закон у балто-слов'янських мовах, що його 1895 року відкрив Г. Гірт. Визначення закону видозмінювали Г. Педерсен, (1913), Т. Лер-Сплавінський (1928), Дж. Бонфанте, В. А. Дибо (1961), але суть його остаточно сформулював В. М. Ілліч-Світич, а саме: наголос у слові відтягувався ліворуч, якщо після голосівки складу, на який пересувається наголос, відразу був ларингал. Як наслідок, нова наголошена голосівка подовжувалася.
Закон можна сконвертувати так: хНхˡ > x̄ˡх, де Н — ларингал, х — звичайна голосівка, x̄ — довга, x̄ˡ / хˡ — наголошена.
Історія
Приклади Перший перелік слів, де діяв Гіртів закон, склав сам Г. Гірт, згодом його доповнили Й. Ю. Міккола й Т. Лер-Сплавінський: «грива, шия» > >… , , , , , але скр. ; «дим» > >… , , , , , , але скр. , ; > >… , , , але скр. , ; «довгий» >… , , , , але скр. , ; «повний» > >… , , , але скр. ; «дівер» > >… , , , , dieverìs, , але скр , . Інші приклади: >… ; >… ; >… ; >… «чоловік»; >… «міст»; >… ; >… ; >… «вітер», «так само»; Гіртів закон не діяв, якщо: Ларингал був пов'язаний з дифтонгом: >… ; Голосівка попереднього складу була довгою; Ларингал був на початку складу: >… . Ларингал був між приголосними: >… .
Відносна хронологія
Гіртів закон діяв після Вінтерового, адже наголос не пересунувся на новоутворені довгі голосні: >… ;
Наслідок Унаслідок дії Гіртового закону наголос пересунувся на передостанній склад у багатоскладових іменниках *-ā основи.
Джерела
Примітки