Операція «Гнів Божий» ( Мівца За'ам Га-ель), також відома як операція «Багнет» ()Munich: Operation Bayonet, BBC, January 16, 2006. Retrieved August 17, 2006. — операція ізраїльської розвідки «Моссад», проведена у відповідь на теракт на Мюнхенській олімпіаді 1972 року, під час якого вбито 11 членів олімпійської збірної Ізраїлю. Метою операції була ліквідація палестинських терористів з організації «Чорний вересень», причетних до теракту, та членів Організації визволення Палестини (ОВП), які, за даними «Моссаду», були відповідальні за захоплення заручників.
Операцію розпочато восени 1972 року за наказом прем'єр-міністерки Ізраїлю Голди Меїр; тривала вона понад 20 років.
Історія
Одразу після захоплення заручників Ізраїль запропонував задіяти для їх визволення свої спецпідрозділи, які мали необхідний досвід, проте західнонімецька сторона вирішила обійтися власними силами та направила до Мюнхена свої поліцейські загони. Під час штурму всі заручники та п'ять із восьми терористів загинули. Попри подальше звернення уряду Ізраїлю до світової спільноти з вимогою «прийняти відповідні резолюції та почати світову війну з тероризмом», більша частина країн обмежилась лише вираженням співчуття. Ба більше, вже через кілька днів унаслідок ультиматуму, висунутого уряду ФРН бойовиками, які захопили , трьох заарештованих терористів звільнили.
За Люкімсоном, Ізраїль вимагав помсти: «Про помсту говорили… у тель-авівських та єрусалимських кав'ярнях. До помсти закликали з кафедр солідні професори університетів. Про помсту йшлося на екстреному засіданні уряду.» У цій ситуації уряд Ізраїлю ухвалив рішення про розшук та ліквідацію усіх причетних до цього терористичного акту. Прем'єр-міністр Ізраїлю Голда Меїр у кнесеті заявила, що «Ізраїль докладе всіх зусиль та можливостей, які має наш народ, щоб знайти терористів, де б вони не були.»
Також через два дні після мюнхенського теракту Ізраїль у відповідь провів бомбардування десяти баз ОВП у Сирії та Лівані. Голда Меїр створила т. зв. «Комітет Х» — невелике об'єднання урядовців, яке мало продумати відповідь Ізраїлю, на чолі з нею самою та міністром оборони країни Моше Даяном. Як її радник з питань протидії тероризму виступав генерал , який разом із директором «Моссаду» Цві Заміром відіграв головну роль у керуванні подальшою операцією. Комітет дійшов висновку, що для запобігання майбутнім актам насильства проти Ізраїлю необхідно ліквідувати причетних до теракту у Мюнхені. За дорученням комітету «Моссад» сформував спецгрупу «За'ам Га-ель» (івр.: זעם האל, «Божий Гнів»). Так почалось «полювання» на членів терористичного угрупування "Чорний вересень та членів ОВП, які, згідно з даними спецслужб Ізраїлю, так чи інакше були причетні до теракту.COUNTERING TERRORISM: THE ISRAELI RESPONSE TO THE 1972 MUNICH OLYMPIC MASSACRE AND THE DEVELOPMENT OF INDEPENDENT COVERT ACTION TEAMS, April 1995 by Alexander B. Calahan, Thesis submitted to the Faculty of the Marine Corps Command and Staff College
Під тиском ізраїльської спільноти та керівних офіцерів розвідки Голда Меїр санкціонувала початок кампанії убивств.Reeve, 152–4. Коли троє причетних до нападу терористів були звільнені Західною Німеччиною на вимогу бойовиків під час вищезгаданого захоплення німецького літака, останні сумніви Меїр з приводу цього зникли.Reeve, 158. Першим завдання комітету для ізраїльської розвідки було ліквідувати усіх терористів, причетних до трагедії у Мюнхені. Цю місію здійснили за допомогою найманців з ОВП, які працювали на «Моссад» та інформації, яку надавали партнерські служби розвідки у Європі.Morris, 381.
Цві Замір також склав список цілей, куди були внесені не лише причетні до мюнхенських подій або члени «Чорного вересня», — головною метою операції було знищення всієї терористичної мережі в Європі. Багато з цих цілей були і засекреченими резидентами.http://www.cbsnews.com/stories/2001/11/20/60II/main318655.shtml «An Eye For An Eye. Should The U.S. Use This As A Model?» November 21, 2001 February 11, 2009. Хоча повний перелік цілей операції невідомий, остаточна кількість осіб, зазначених у ньому — 20–35, серед яких були члени «Чорного вересня» та ОВП. Рів стверджує, що джерела розвідки повідомляють про 20 зазначених осіб (Reeve, 162), у той час як Островський каже про 35 осіб (Ostrovsky, 179). Коли список було завершено, «Моссад» почав розшукувати та вбивати їх.
Під час плану було розкритиковано ідею , яку запропоновано для того, щоб ніхто не міг встановити прямий зв'язок між вбивствами та Ізраїлем.Countering Terrorism: The Israeli Response To The 1972 Munich Olympic Massacre And The Development Of Independence Covert Action Teams , M.A. thesis by Alexander B. Calahan at Marine Corps Command and Staff College, 1995. Більше того, метою операції загалом був терор проти палестинських бойовиків. Згідно з , колишнім заступником директора «Моссаду», «метою операції була не так помста, як їх [палестинських бойовиків] залякування. Ми хотіли змусити їх підняти голови і зрозуміти, що ми над ними. Саме тому ми намагалися не перетворювати операцію лише на розстріли чоловіків на вулицях — це доволі просто.»Quoted by Britain's Channel 4. Channel4.com. Retrieved on May 8, 2012.
Також відомо, що агент «Моссаду» відповідав за створення та керування командами,Reeve, 161. хоча не всі з них були підпорядковані урядові. розповідає, що загін «Моссаду», окремі частини якого називалися згідно з літерами івритського алфавіту, складався з:
Цей опис збігається зі спогадами колишнього агента польової розвідки «Моссаду» , де він описував власні ліквідаційні загони «Моссаду» —. У своїй книзі Островський стверджує, що саме формування Кідону здійснювали вбивства терористів.Ostrovsky, 179. Про те саме каже і , який отримав доступ до звітів, складених вісьмома членами Кідону та 80 членами запасного загону, які брали участь у ліквідації.
Згідно з , ці формування насправді були частиною загону «Кесарія», який у 1970-х рр. перейменовано та реорганізовано у Кідон.Klein, 107 & 203. Міхаель Харарі на той час командував трьома групами «Кесарії», кожна з яких складалась з приблизно 12 осіб. Надалі їх розділили на логістичні, спостережні та ліквідаційні загони.Klein, 133
Одну з таких груп під прикриттям була виявлено після , коли шестеро членів ліквідаційної групи «Моссаду» були заарештовані норвезькою владою. Харарі втік до Ізраїлю, тому можливо те, що й інші бійці втекли разом з ним. У статті журналу Time, опублікованій одразу після вбивства, як загальну кількість агентів «Моссаду» зазначено 15 осіб,«Fatal Error », Time, August 6, 1973. Retrieved June 23, 2006. що також збігається з наведеними вище даними.
Доволі помітно відрізняється інформація, подана у книзі «», автор якої стверджує, що, згідно з його джерелом, «Моссад» створив загін з п'яти досвідчених агентів розвідки, яким інформатор керував у Європі. У книзі також зазначено, що ця група діяла поза прямим контролем уряду, підтримуючи зв'язок лише з Харарі.
За кілька годин до кожного вбивства родина кожного терориста, зазначеного у списку цілей, отримувала букет квітів і траурну листівку з підписом «Нагадуємо про те, що ми не забуваємо і не пробачаємо.»We know where you live Sydney Morning Herald January 14, 2006
Операції
1972—1988 16 жовтня 1972 року відбулося перше вбивство: у Римі був застрелений . Агенти «Моссаду» чекали на нього, коли той повертався з вечері, та вистрілили у нього 12 разів. Після перестрілки їх доправили до конспіративної квартири. На той момент Зуайтер був представником ОВП в Італії, і у той час, коли Ізраїль стверджував, що Зуайтер також був членом «Чорного вересня», причетним до невдалої спроби захопити літак авіакомпанії El Al, члени ОВП заперечували будь-який його зв'язок із цим. , заступник голови ОВП, казав, що Зуайтер «активно виступав проти тероризму.»Nasr, Kameel B. Arab and Israeli Terrorism: The Causes and Effects of Political Violence, 1936—1993. McFarland & Company, 1996. p. 68
Другою ціллю «Моссаду» був Махмуд Гамшарі, представник ОВП у Франції. Ізраїль вважав, що він також був лідером «Чорного вересня» у цій країні. За допомогою агента, який удавав із себе італійського журналіста, «Моссаду» вдалося виманити Гамшарі з квартири, щоб вибуховий загін міг встановити бомбу під телефонний апарат. 8 грудня 1972 року «журналіст» зателефонував до квартири і спитав, чи він розмовляє із самим Гамшарі. Після ствердної відповіді агент дав знак іншим, які згодом телефонною лінією направили вибуховий сигнал. Внаслідок вибуху Гамшарі зазнав смертельного поранення, проте лишався свідомим доволі довго та встиг розповісти поліції, що сталося. Кілька тижнів потому він помер у лікарні.Reeve, 165. За день після захоплення заручників він давав інтерв'ю, у якому казав, що не хвилюється за своє життя, проте не хоче «дражнити чорта». «Моссад» не коментував факт причетності Гамшарі до теракту в Мюнхені. Це вбивство було першим із серії вбивств «Моссаду», здійснених у Франції. Інше вчинено в Лондоні, коли палестинського активіста навмисне штовхнули під автобус у годину пік.
Вночі 24 січня 1973 року йорданець Хусейн Аль-Башир, представник ФАТХ на Кіпрі, вимкнув світло у своєму готельному номері в Нікосії. Через кілька секунд пролунав вибух бомби, закладеної під його ліжком; внаслідок вибуху сам Аль-Башир загинув, а його кімната була фактично знищена. Ізраїль вважав його лідером «Чорного вересня» на Кіпрі, хоча іншою причиною для його ліквідації також вважалися його тісні зв'язки з КДБ.Reeve, 168.
6 квітня 1973 року Базіля аль-Кубайссі, професора права Американського університету в Бейруті, якого підозрювали у постачанні зброї для «Чорного вересня» та участі в інших палестинських терактах,Reeve, 169. було застрелено у Парижі, коли чоловік повертався додому з вечері. Як і у минулих випадках, двоє агентів «Моссаду» вистрілили у нього 12 разів.
Три інші цілі «Моссаду» проживали в Лівані у будинках з надійною охороною, тому використовувати попередні методи вбивства не було можливості. Для їх ліквідації було запущено , яка була частиною більшої операції «Гнів Божий». Вночі 9 квітня 1973 року у швидкохідних катерах «Зодіак», випущених ракетними катерами ВМС Ізраїлю, на узбережжя Лівану прибули офіцери формувань «Саєрет Маткал», «Шайєтет 13» і «Саєрет Цанханім». Їх зустріли агенти «Моссаду», які доправили їх до цілей в автомобілях, орендованих попереднього дня, та згодом повернули на берег, щоб вони могли покинути країну. Військові мали грати цивільних людей, деякі з офіцерів навіть були одягнені жінками. В Бейруті вони напали на будинки під охороною та вбили (лідера операцій «Чорного вересня»), Камаля Адвана (голови операцій ОВП) і (члена виконавчого комітету та речника ОВП). У ході операції загинули двоє ліванських поліцейських, громадянин Італії і дружина Наджара та було поранено одного ізраїльського офіцера. Десантники «Саєрет Цанханім» також напали на шестиповерхову будівлю, що слугувала штаб-квартирою Народного фронту визволення Палестини. Вони зустріли потужний опір; двоє бійців загинули, проте загону вдалося зруйнувати споруду. Морські офіцери «Шайєтет 13» і десантники «Саєрет Цанханім» також нападали на виробничі об'єкти зброї та склади пального ОВП.Operation Spring of Youth. Jewishvirtuallibrary.org (April 9, 1973). Retrieved on May 8, 2012. Внаслідок цих нападів було вбито 12–100 членів ОВП та НФВП.
Невдовзі після ліванської операції відбулися ще три акції. 11 квітня внаслідок вибуху бомби у готельному номері в Афінах загинув Зайяд Мухасі, заступник Хусейна Аль-Башира на Кіпрі. Двоє інших членів «Чорного вересня», Абдель Хамід Шибі та Абдель Гаді Накаа, зазнали серйозних поранень через бомбу, яка вибухнула у їх автомобілі в Римі.Reeve, 184.
Агенти «Моссаду» також почали стежити за алжирцем , керівником операцій «Чорного вересня» у Франції, відомого своєї здатністю маскуватися та схильністю до жінок. 28 червня 1973 року у його автомобілі спрацювала закладена під сидінням натискна бомба, начинена важкими гайками та болтами, яка вбила його.Reeve, 185.