Марія Вікторівна Чикаленко, до шлюбу Садик (1863, Лубенський повіт — 1934, Київ) — українська громадська діячка, голова Бестужевських курсів у Києві та «Жіночої громади»Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 70..

Життєпис Народилась на Лубенщині у 1863 році в родині Садиків.

Навчаючись на жіночих курсах у Харкові, у 1882 році Марія Садик познайомилась з вільним слухачем Харківського університету Євгеном Чикаленком, з яким за рік одружиласяЛюбов великого мецената ; Інна Кошова, ВиЧЕрпно, 6 травня 2015.. Після того, як у 1885 році за родиною Чикаленків за зв'язки з українськими поступовцями починає наглядати поліція, подружжя переїхало з Полтавщини до села Перешори Ананьївського повіту Херсонської губернії у свій родовий маєток. У 1894 році з чоловіком і дітьми переїхала до ОдесиДругий побут Євгена Чикаленка в Одесі ; М.Суховецький, ЛітАкцент, 18 листопада 2011.. У 1900 році родина переїхала до Києва, де активно долучилася до громадських справ.

Окрім заслуг у громадській діяльності, Марія Чикаленко була ще й матір'ю великої родини, народивши п'ятьох дітей: Ганна, Вікторія, Левко, Петро та Іван. Найстарша дочка — Євгенія, померла у 1895 році у 10-річному віціКультурно-громадські й національні діячки ; О.Луговий, Українське життя в Севастополі. Процитовано 26 травня 2018.. Усі діти росли в атмосфері поваги до рідного слова, українських народних традицій, обізнаності з новинами української літератури та її творцями, були учасниками традиційних українських зібрань, літературних журфіксів, що проводилися у родині.

Після поразки УНР у війні за незалежність і виїзду чоловіка й більшості дітей в еміграцію Марія Чикаленко залишилась в Україні з меншим сином Іваном. Спочатку працювала вчителькою німецької мови в селі Кононівка, яке до революції було їхнім маєтком. Останні роки життя прожила у Києві у родині сина. Померла під час Голодомору в 1934 році в Києві, похована на Лук'янівському кладовищі.

Діяльність Спочатку Марія Чикаленко всіляко підтримувала чоловіка у всіх його громадських починаннях, а у 1900 році сама заснувала Українську жіночу громаду. Зібрання нової організації також проходили у київській оселі Чикаленків і збирали відомих українок міста: Марію Степаненко (дружину Василя Степаненка), Одарку Романову, Марію Тимченко, Марію Левицьку, Людмилу Старицьку-Черняхівську, Марію Матюшенко-Гоженко, Марію Грінченко та Ганну Чикаленко. Жіноцтво ставило завдання виховувати власних дітей в українському дусі, розповсюджувати за власний кошт у селах українські книжки та усіляко пропагувати українство. Можливо, Членство в цій першій національній Жіночій громаді сформувало, зокрема, з Ганни Чикаленко відому діячку міжнародного феміністичного руху.

Примітки

Джерела Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України / І. В. Старовойтенко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 263—278. Чикаленко Є. Спогади (1861—1907). — Нью-Йорк: Друкарня Р. Крупка, 1955. — 502 с. Луговий О. Визначне жіноцтво України. — Торонто: Українська видавнича компанія, 1942. — сс. 205—212.