Збільшений тризвук — тризвук, що складається з двох великих терцій, між крайніми звуками якого утворюється інтервал збільшеної квінти.

Обернення До складу збільшеного тризвуку та його обернень входять енгармонічно рівні інтервали: велика терція і зменшена кварта, що є оберненням збільшеної квінти. Приклад тризвуку від тоніки «до»ЗверненняНазва акордуСкладОсновний акордЗбільшений тризвукв. 3 + в. 3ПершеЗбільшений секстаккордв. 3 + зм. 4ДругеЗбільшений квартсекстаккордзм. 4 + в. 3

Опис Збільшений тризвук включає дисонуючий інтервал, збільшену квінту, і є сильним дисонансом. Унаслідок дисонуючого і невизначеного характеру, збільшений тризвук і септакорди, що містяться в ньому, найчастіше розглядаються в теорії гармонії не як самостійні акорди, а як випадкові поєднання.

Збільшений тризвук знаходиться в гармонічному мінорі на III ступені і в гармонічному мажорі VI (зниженої) ступені, і розв'язується в мажорі — у тонічний квартсекстакорд, у мінорі — у тонічний секстакорд:

Скорочене позначення збільшеного тризвуку — зб. . Збільшений тризвук є видозміненим акордом, утвореним за допомогою хроматичних прохідних нот, і походить від хроматичного підвищення квінтового тону в мажорному тризвуку або від зниження основи в мінорному тризвуку. Він може з'являтися під час гармонізації мелодії як прохідний акорд, але може використовуватися і самостійно, з'являючись після того ж самого тризвуку, в який розв'язується.

Енгармонізм збільшеного тризвуку Збільшений тризвук і його обернення — збільшений секстакорд і збільшений квартсекстакорд — енгармонічно рівні. Усього можливі 4 розв'язання збільшеного тризвуку, але оскільки кожному з них відповідають ще два рівних співзвуччя, то всього можна отримати 12 розв'язань одного збільшеного тризвуку.

Енгармонізм збільшеного тризвуку слугує засобом для раптової модуляції, проте в чотириголосному складені застосовується рідко.

Список збільшених тризвуків

АкордОсновний тонТретій мажорнийП'ята збільшенаCaugCEGCaugCE (F)G (A)DaugDFADaugDFADaugDF (G)A (H)EaugEGHEaugEGH (C)FaugFACFaugFAC (D)GaugG BDGaugGHDGaugGH (C)D (E)AaugACEAaugACE (F)AaugAC (D)E (F)BaugBDFHaugHDF (G)

Примітки

Література

Carl Friedrich Weitzmann. Der übermässige Dreiklang. — 1853.