«Русско-малороссійскій словарь» — двотомний російсько-український словник, надрукований у Києві протягом 1897—1899 року Євгеном Тимченком.
Джерела Джерелами для російської частини словника, яка містить близько 50 тисяч слів, були:
«Словарь церковнославянского и русского языка» АН 1867; «Толковый словарь живого великорусского языка» В. Даля 1887.
Джерелами для української частини словника, яка містить близько 70 тисяч слів, були:
«Малоруско-нїмецкий словар» Є. Желехівського та С. Недільського, залежність від якого цілком очевида; «Словарь росийсько-український» М. Уманця й А. Спілки, т. І, ІІ; «Опыт южнорусского словаря» Шейковського К. В. + 35 інших джерел, передусім, опубліковані записи народної творчості й твори деяких українських письменників.
При доборі українських синонімів упорядник словника віддавав перевагу загальнонародному лексичному матеріалу, уникаючи маловідомих провінціалізмів, а з декількох одночасно наявних форм одного й того самого слова передусім подавав найпоширенішу. Проте були й винятки.
Сутність У передмові до словника автор каже, що не мав наміру подати повний російсько-український словник. У російській частині подано тільки слів, загальновживаних у російській літературній мові, а подробиці ж наукової термінології, вислови обласні та архаїзми пропущено. Кожне російське слово перекладено одним або декількома українськими словами, усюди позначено наголос, але без наведення ілюстративних речень і посилань на джерело, окрім хіба що маловідомих український слів. Іноді позначено ще й місцевість, як-от: «счетчик, m. лічильник. Харьк. губ.». До термінологічної та виробничої лексики подано вказівок на те, у якій саме науці чи виробництві вживано. Критика За словами Б. Д. Грінченка, головними хибами є:
бідність матеріалу (нема Г. Квітки, П. Гулака-Артемовського, Макаровського, Гребінки, Руданського, Левицького, П. Мирного), із Чубинського нема 7 тому, місцевих словників теж нема; самовільно повикидано з російської абетки не подробиці наукової термінології, слів місцевих або архаїчних, але й загальновживаних російських (наприклад, немає слів: водохранилиище, древонасаждение, зарубежье, заутра); переклади окремих слів часто неякісні (як-от: водружение — зведення), фразеологія «досить бідна»; багато «недоладних неологізмів, бозна-звідки взятих»: воздухоплаватель — літач, маловременность — недовгочасність, малосочность — мала сочність, обличитель — виявляч, относительность — поглядність, разборчивость — читальність; при укладанні словника майже не показано джерел.
Радянський мовознавець Петро Горецький, зазначав, що даний словник є малоцінної працею через відсутність прикладів і наявність полонізованих і вигаданих слів. На думку Горецького, Тимченко не виконав своєї обіцянки — не використовувати провінціалізмів. Орієнтація упорядника на вузькодіалектну лексику, зумовлену шкідливою націоналістичною тенденцією показати лексичну відмінність української від російської, знизила наукову вартість словника.«Русско-малороссійскій словарь» Є. Тимченка // Історія української лексикографії / П. Й. Горецький; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — Київ: Вид-во АН УРСР, 1963. — С. 122—124.
Примітки
Джерела «Русско-малороссійскій словарь» Є. Тимченка //
Посилання Е. Тимченко. Русско-Малороссійскій словарь. Томъ 1. (А—О). — Кіевъ: тип. Императорскаго Университета Св. Владиміра, 1897. — 307 с.