Радикальний фемінізм (англ. Radical feminism, від лат. radix — «корінь, першопричина») — одна з ключових і найяскравіших течій фемінізму, що виникла в рамках другої його хвилі в 1960-х і системно критикує патріархат, гендер і мізогінію як причини сексизму й нерівності та закликає до глобальних реформ у суспільстві, що передбачають усунення чоловічого панування та мізогінії у всіх соціальних та економічних контекстах. Радфем активізм виніс у публічну площину насильство проти жінок (сексуальне та домашнє), проблеми тілесної автономії (право на безпечні контрацепцію та аборти), інституціоналізований сексизм та мізогінію, а напрацювання радикально-феміністичної думки заклали основи теорії фемінізму.

Радикальний фемінізм бачить причину утиску жінок у патріархатних гендерних відносинах, а не в недосконалих правових системах (як ліберальний) чи класових конфліктах (як соціалістичний і марксистський). Патріархат трактується як «трансісторичне явище»Willis, Ellen (1984). «Radical Feminism and Feminist Radicalism». Social Text (9/10, The 60's without Apology): 122. doi:10.2307/466537. JSTOR 466537., важливіше за інші джерела утиску, «не тільки як найстаріша і найбільш універсальна форма панування, але як основна форма»Willis, p. 123., зразок для всіх інших дискримінацій і основа суспільств, де чоловіки утискають жінок та домінують над ними.

Радикальні феміністки прагнуть ліквідувати патріархат, щоб «звільнити всіх від несправедливого суспільства, кидаючи виклик існуючим соціальним нормам та інститутам». Це включає протидію сексуальній об'єктивації жінок, суспільну просвіту щодо проблем насильства проти жінок (зокрема, зґвалтувань, проституції, порнографії, сурогатного материнства, примусових стерилізацій, заборони абортів), критику гендерних ролей та гендерних стереотипів, культури краси і цноти, репродуктивного тиску, вимоги рівного представництва, оплати продуктивної і компенсації репродуктивної праці жінок.

Шуламіт Фаєрстоун в праці «Діалектика статі: обґрунтування феміністичної революції» (1970) зазначала: «Кінцевою метою феміністичної революції повинно бути знищення не тільки чоловічого панування, як було заявлено у першому феміністичному рухові, а і розрізнення за статевими ознаками: генітальні розбіжності людей не повинні мати значення в культурному аспекті».

Концепт радикального фемінізму Особисте — це політичне поєднав індивідуальні досвіди утиску окремих жінок з ширшою картиною інституціоналізованого гноблення, продемонструвавши, як гендерний утиск цілком пронизує соціальне буття.

Критика порнографії як інструменту сексуальної об'єктивації антипорнографічними феміністками поставила питання суспільного контролю жіночої сексуальності та репродуктивної здатності (контроль цноти, заборона абортів, примусова стерилізація).

Перегляд облігатної гетеросексуальності запропонував альтернативи патріархатним стосункам: політичне лесбійство та лесбійський сепаратизм.

Радикальний фемінізм заклав базис теорії фемінізму та міждисциплінарної феміністичної науки, а також досяг значних суспільних зрушень. Лише у США, як писала у 1984, радикальні феміністки «домоглися визнання сексуальної політики як суспільної проблеми», створили лексику другої хвилі фемінізму, допомогли легалізувати аборти в США, були першими, хто вимагали повної рівності в так званій приватній сфері (хатня робота та догляд за дітьми, емоційні і сексуальні потреби) і створили атмосферу терміновості, яка ледь не призвела до ухвалення поправки про рівні права".

Основні концепти

Радикальний фемінізм доводить, що суспільство — це патріархат, в якому клас чоловіків пригноблює (утискає) клас жінок (та недомінуючих чоловіків). Утиск жінок розглядається як найголовніша і найперша форма утиску, що існувала з часів зародження людства.

Утиск (пригноблення) жінок і насильство проти жінок базовані на статі (sex-based): жінок утискають через їхню стать; чоловіки прагнуть контролювати жіночі тіла, оскільки жінки є творчинями життя (див. Стерилізація корінних американок); причиною чоловічого насильства проти жінок є заздрість до матки; прикладами утиску жіночої тілесності є — медична та психіатрична мізогінія; виключення жінок із наукових досліджень; утиски менструації (менструальні табу, брак менструальної гігієни), стигматизація вагітності та пологів, контроль жіночої цноти). Феміцид (селективні аборти, вбивства честі, домашнє насильство) є базованим на статі; Внаслідок мізогінії зґвалтування та інше сексуальне насильство є не сексуальною дією, а злочином на ґрунті ненависті; Сексуальне насильство та культура зґвалтування є педофільними: базованими на ідеї жорсткої ієрархії чоловіка над жінкою; Критика секс-індустрії (): проституції, порнографії та порнокультури, що об'єктивує і дегуманізує вразливих жінок і продає їх для зґвалтувань, феміциду і чоловічого задоволення. Критика сурогатного материнства, зокрема, як торгівлі людьми: жіночі тіла не для продажу чи оренди, діти не є товаром. Критика гендеру (соціальних очікувань від жінок та чоловіків) як породженого культурою, а не природою: Гендер є ієрархічною структурою, що підтримує патріархат нормуванням маскулінності та фемінності; Критика гендерних стереотипів, традиційних гендерних ролей; Критика концепту та індустрії краси, що експлуатує вразливості жінок: косметики, гоління, заходів з омолодження; пластичної хірургії, моди; як приклад, корсети, косметика зі свинцем, ртуттю та беладонною, китайське бинтування ніг, примусове годування наречених, культура анорексії. Критика трансполітик, що відтворюють гендерні стереотипи про жінок, закріплюють гендерні ролі, руйнують жіночі простори та апропріюють жіночу ідентичність. Критика традиційного шлюбу і нуклеарної родини: ролі жінки як домогосподарки; утиску і тягаря материнства; фінансової залежності жінки від чоловіка; Критика наталізму та репродуктивного тиску до материнства: жінок штовхають до материнства церква, держава та суспільство. Фемінізм вимагає соціальних переваг для підтримки матерів та їхніх дітей: вільного догляду за дітьми для всіх жінок, компенсації неоплачуваної (хатньої, репродуктивної) роботи жінок. Критика традиційного шлюбу як торгівлі жінками: посаг, дитячі шлюби, викрадення наречених; Критика концепту цноти та контролю жіночої сексуальності (дошлюбної, позашлюбної, лесбійської); Критика гетеронормативності, гомофобії як похідної мізогінії, та лесбофобії як подвійного утиску. Критика мізогінної та сексистської культури: мізогінії в медіа (фільмах, ТБ, музиці, книгах), попкультурі, секс-очікування (sexpectations), культури цноти та пуризму. Аналіз та критика інтерналізованих (увнутрішнених) мізогінії та сексизму жінок і дівчат. Критика гендерованої мови: андроцентризму в мовах та мізогінного слюру; Фемінізм є політичним рухом лівого крила: він антифашистський, антиімперіалістський, антикапіталістський. Антитеїзм: за радикально-феміністичною парадигмою, релігії створені чоловіками, щоб контролювати жінок, і є мізогінною пропагандою.

Як заходи з вирішення проблем радикальний фемінізм бореться за (і пропонує):

Вибір та репродуктивні права для жінок і дівчат (тілесну автономію): доступ до контрацепції та планування родини, безпечних абортів, сексуальної освіти, проти мізогінії в медицині та ігнорування специфічно жіночого здоров'я (female specific health), за менструальну просвіту та включення жінок у медичні дослідження. Радикальний фемінізм є соціалістичним фемінізмом: він вимагає рівної плати за рівну працю, усунення дискримінації при наймі та у просуванні службою, усунення фінансової залежності жінок від чоловіків та більше жінок у галузях, зайнятих чоловіками (male dominated fields). Інтерсекційність: радикальний фемінізм є антирасистським та антигомофобним. Радикальний фемінізм бореться за права і інтереси всіх жінок як соціального класу: жінок та дівчат всіх кольорів шкіри (напр. Чорний фемінізм), віри, стану здоров'я та сексуальності, незалежно від того, чи підтримують вони ідеї фемінізму. Радикальний фемінізм не бореться за права і не включає інтереси чоловіків (біологічних при народженні). Ідею жіночого сепаратизму та сестринства: адвокація безпечних жіночих просторів, таких як прихистки для постраждалих від домашнього насильства, школи, клуби, лікувальні установи, роздягальні, зони проживання, поїзди, вагони, комуни. Розбудову соціальних, трудових, особистих та інституційних зв'язків між жінками («вибери жінку») в бізнесі, освіті, на ринку праці, дружбі та кооперації; Розбудову сімейних, романтичних та еротичних стосунків між жінками: від цілком прагматичного бостонського шлюбу до політичного лесбійства та лесбійського сепаратизму («не спи з ворогом»). Прийняття тілесності та бодіпозитив: замість фокусу на красі зосередження на безпеці, здоров'ї, комфорті та нейтральності до тіла. Реконструкцію жіночої історії та ревізію науки з феміністичної перспективи. Тотальну реформу законодавчої, освітньої, медичної, судової, тюремної систем. За радикально-феміністською теорією, через патріархат жінок почали розглядати «інших» щодо чоловічої «норми», і систематично пригнічувати та маргіналізувати. Патріархальна теорія не визначається переконанням, що всі чоловіки завжди виграють від гноблення всіх жінок, радше основним елементом патріархату є стосунки домінування, в яких чоловіки (як клас) використовують соціальні системи та інші методи контролю, щоб тримати жінок (і недомінуючих чоловіків) у пригніченні.Кажуть, що перший дихотомічний поділ цієї маси [людства] відбувся за ознакою статі: чоловік і жінка … це було тому, що половина людської раси несе тягар репродуктивного процесу і тому, що чоловік, «розумна» тварина, мав дотепність скористатися тим, що ті, хто опікувалися дітьми, або «вючні тварини», були загнані в політичний клас: перетворивши біологічно обумовлений тягар на політичне (або необхідне) покарання, змінивши визначення цих осіб з людського до функціонального або тваринного. (Ті-Ґрейс Аткінсон, «Radical Feminism», 1969)

Персоналії та праці Філософію і теорію радикального фемінізму розробляли, відстоювали чи розділяли, зокрема, такі феміністки (жирним відзначені ключові теоретикині, більше див. Список феміністок): , журнал (1972). , памфлет «Free Space: A Perspective on the Small Group in Women's Liberation» (1970) Ті-Ґрейс Аткінсон, основоположна праця «Радикальний фемінізм» (Radical Feminism, 1969)

, книга «Проти нашої волі: чоловіки, жінки та зґвалтування» (Against Our Will: Men, Women and Rape, 1975), де зґвалтування визначається як «свідомий процес залякування, яким усі чоловіки тримають всіх жінок у стані страху».

, співзасновниця

Монік Віттіг, збірка «» (The Straight Mind, 1979), оповідання «Партизанки» (Les Guérillères, 1969) в жанрі феміністичної наукової фантастики, «Лесбійки не жінки» (Lesbians Are Not Women) та інші роботи досліджують лесбійство, стверджуючи, що термін «жінка» визначається чоловіками,Brad Epps and Jonathan Katz, 'Monique Wittig's Materialist Utopia and Radical Critique', Monique Wittig: At the Crossroads of Criticism, GLQ: A Journal of Lesbian and Gay Studies, special issue, Duke University Press, 2007, page 425 а лесбійки схожі на рабів-утікачівMonique Wittig, 67, Feminist Writer, Dies, by Douglas Martin, January 12, 2003, New York Times.

, фем сайфай роман «Мандрівка» (The Wanderground, 1978) досліджує природу зґвалтування та гармонійних стосунків з чоловіками в сетингу екофеміністської лесбійсько-сепаратистської комуни. «Не в його природі не ґвалтувати. Не в моїй природі бути зґвалтованою. Ми не співіснуємо» (ст. 25). Гейл Дайнс, «Порноленд: Як порнографія вкрала нашу сексуальність?»