Упродовж історії фемінізму розвинулися різноманітні феміністичні течії та рухи. Вони різняться за цілями, стратегіями та приналежністю. Фемінізми часто перекриваються, деякі феміністки ототожнюють себе з кількома гілками феміністської думки. Феміністки мають дещо відмінні позиції через різноманітні перешкоди, з якими стикаються жінки різного походження та регіонів.

Класифікації

Фемінізми найчастіше поділяють на три основні традиції, які зародилися історично, іноді відомі як школи феміністичного мислення «Великої трійки»:

радикальний фемінізм, соціалістичний (марксистський) фемінізм, ліберальний/мейнстримний фемінізм. З кінця ХХ сторіччя також з’явилися різноманітні нові фемінізми як відгалуження трьох основних традицій. +Узагальнена класифікація фемінізмівРанні фемінізми«Велика трійка» шкіл феміністичної думкиЕтнічні фемінізмиРелігійні фемінізмиРадикальні фемінізмиМатеріалістичні фемінізмиЛіберальні (мейнстримні) фемінізми Протофемінізм Суфражизм Суфражетки Радикальний Сепаратистський Лесбійський (Політичне лесбійство, Лесбійський сепаратизм, Радикальні лесбійки) Амазонський Анархофемінізм Кіберфемінізм Екофемінізм (Вегетаріанський фемінізм) Соціалістичний Матеріалістичний

() Постмодерний Ліберальний Культурний Фемінізм рівності Фемінізм відмінності Індивідуалістський (лібертаріанський)

Фемінізм справедливості Ліпстік-фемінізм Секс-позитивний Трансфемінізм

()

Чорний Африканський ()

Індіанський Білий Вікка Діанічна Вікка

Ісламський Мусавах

Християнський Єврейський ()

КурдськийДо другої хвиліФемінізми другої хвиліФемінізми третьої хвилі та наступних В рамках та на стиках феміністичних дискурсів, рас, культур, релігій і соціально-політичних ситуацій жіноцтва різних країн утворювались і продовжують утворюватись також специфічні феміністичні течії. Серед них: , , , , , Антиабортний фемінізм, , Новий фемінізм, Неофемінізм, Постфемінізм.

За логікою виборювання прав жінок, фемінізми (переважно західні) поділяються на кілька так званих «хвиль» — періодів з характерними темами та завданнями у виборюванні гендерної рівності, кожен з яких нашаровувався на здобутки попереднього, поєднуючись із ними:

Протофемінізм охоплює феміністську думку та зусилля окремих постатей до виникнення організованого жіночого руху. «Перша хвиля» стосується суфражистських рухів XIX і початку XX ст., ключовими для яких були права власності для одружених жінок, право голосувати та обиратися, а також права на вищу освіту, спадкування, опіки над дітьми тощо. Періодизується також з ХІХ ст. до 1965 року.Nielfa Cristóbal, Gloria. «Друга хвиля» бере початок від публікації «Другої статі» Симони де Бовуар (1949) і пов'язана з визвольним рухом 1960-х за повну юридичну та соціальну рівність жінок і чоловіків. У фокусі соціальні та особисті права: боротьба з сексуальним та домашнім насильством, право на контроль вагітності, рівна оплата праці, опір подвійним стандартам щодо жінок. Вичленовуються ліберальний та радикальний фемінізм. Останній розробляє основи теорії фемінізму, котра системно пояснює патріархатний устрій суспільств та утиску жінок за допомогою гендеру. Періодизується також з 1965 по 1975 рік. «Третя хвиля» зародилася в 1990-х із феміністичними секс-війнами, що розкололи фемінізм на антипорнографічний (радикальний) та секс-позитивний, і є реакцією та доповненням другої інклюзивністю щодо небілих жінок та квірлюдей. Періодизується також з 1975 по 2012 рік. Постфемінізм, або четверта хвиля, є рефлексією феміністської методології.

Існують і інші класифікації. Соціологиня розрізняє три широкі види феміністських дискурсів останнього 50-ліття за їх розумінням та стратегіями подолання гендерної нерівності:

Фемінізми ґендерного реформування (reform) кореняться в філософії лібералізму з акцентом на індивідуальні права, працю жінок у приватній та культурній сферах. Прагнуть змінити зміст, але не структуру гендерної ієрархії. Фемінізми ґендерного спротиву (resistance) зосереджені на специфічній поведінці та груповій динаміці, за допомогою якої жінок утримують у підпорядкованій позиції, навіть у (суб)культурах, які заявляють про підтримку рівности. Питання насильства, сексуального підпорядкування, жіночого досвіду в центрі знання й культури. Патріархат критикується, проте стратегія — дистанціювання від нього. Фемінізми ґендерного повстання (rebellion) прагнуть зламати патріархатний суспільний лад шляхом деконструкції його базових понять і категорій (поділ людей на гендери) та аналізу нерівностей. Множинні стратифікації, політики ідентичностей.

+Класифікація фемінізмів за Джудіт ЛорберТечія фемінізмуДжерела гендерної нерівностіЗасоби правового захистуВнесок течії у феміністичну теоріюФемінізми ґендерного реформуванняЛіберальний фемінізмГендерна стереотипізація та знецінювання жінок, сегрегація праці за статтюГендерно-нейтральна освіта, позитивні дії, відповідальне батьківствоУвага до дискримінації жінок і стратифікації, жінки у публічній сферіМарксистський і соціалістичний фемінізмЕксплуатація жінок для сім'ї, жінки як резервна армія праціДержавна підтримка жінок і дітей, рівна оплата праціПроблематизація неоплачуваної репродуктивної праці, держава загального добробутуФемінізм розвиткуЖіночі традиційні економічні ресурси на противагу колоніалізму, патріархатні сімейні структури та культурні практикиОсвіта для дівчаток, ліквідація «жіночого обрізання»Значення економічних ресурсів для соціального статусу жінкиФемінізми ґендерного спротивуРадикальний фемінізмПатріархат, насильство проти жінок, порнографія, проституція, об'єктивація жінок у медіаЗакони проти зґвалтування та побиття, сприйняття розмаїття жіночих тілТеорія патріархату, жіночі студії, теорія фемінізму, проблематизація насильства проти жінокЛесбійський фемінізмПанівна гетеросексуальність, панування чоловіків у жіночих соціальних просторахWomen-only робочі місця та культурні простори, політичне лесбійствоКритичний аналіз гетеросексуальної любові, вивчення жіночої сексуальностіҐендеровані структури особистості, панування андроцентричних фалоцентричних ідейСпільне виховання дітей, жіночі емоції та сексуальність у культуріНесвідомі джерела маскулінності та фемінностіЖіноча перспектива та досвіди у виробництві знань не враховуютьсяЖінки в центрі уваги досліджень, жіноча історіяВиклик універсальності наукового «факту», феміністична наукаФемінізми ґендерного повстанняІнтерсекційності, расова та етнічна субординаціїУвага до субординованих групКритичний аналіз множинної системи підпорядкувань, перехресних дискримінаційЧоловічий фемінізмІнституційні чоловічі привілеїЧоловіки відповідають за свою агресивну поведінку та насильствоВизнання того, що чоловіки дискримінують інші групиСоціально-конструктивістський фемінізмСоціальне конструювання гендерних відмінностейВиклик ґендерованій поведінці в повсякденному життіОсобиста взаємодія з інституційними рамками, соціальне конструювання сексуальності та контроль над неюПостмодерний фемінізм і квіртеоріяБінарний поділ соціального світу на привілейовані ґендери та сексуальностіКвіровані тіла, сексуальності та ґендериКвір-теорія і термінологія

Ранні фемінізми

До початку другої хвилі фемінізму, коли почали розвиватися основні дискурси феміністичної теорії, існували протофемінізм (усі феміністичні зусилля до зародження організованого феміністичного руху) та суфражизм (боротьба за виборчі права жінок).

Протофемінізм

Суфражизм

Суфражетки

Радикальні фемінізми Радикальний

Радикальний фемінізм (від лат. radix — «корінь, першопричина») — одна з ключових і найяскравіших течій фемінізму, що виникла в рамках другої його хвилі в 1960-х, концептуалізувала базові для фемтеорії явища (патріархат, гендер і мізогінію) як причини сексизму й нерівності, та закликає до глобальних реформ у суспільстві: деконструкції гендеру, усунення чоловічого панування та мізогінії у всіх соціальних та економічних контекстах. Радикальний фемінізм заклав базис теорії фемінізму та міждисциплінарної феміністичної науки та досяг значних суспільних зрушень.

Причину утиску жінок бачить у патріархатних гендерних відносинах, а не в недосконалих правових системах (як ліберальний) чи класових конфліктах (як соціалістичний і марксистський). Патріархат трактується як «трансісторичне явище»Willis, Ellen (1984). «Radical Feminism and Feminist Radicalism». Social Text (9/10, The 60's without Apology): 122. doi:10.2307/466537. JSTOR 466537., важливіше за інші джерела утиску, «не тільки як найстаріша і найбільш універсальна форма панування, але як основна»Willis, p. 123., зразок для всіх інших дискримінацій і основа суспільств, де чоловіки утискають жінок та домінують над ними.

Радикальні феміністки прагнуть ліквідувати патріархат, щоб «звільнити всіх від несправедливого суспільства, кидаючи виклик існуючим соціальним нормам та інститутам». Це включає протидію сексуальній об'єктивації жінок, суспільну просвіту щодо проблем насильства проти жінок (зокрема, зґвалтувань, проституції, порнографії, сурогатного материнства, примусових стерилізацій, заборони абортів), критику гендерних ролей та гендерних стереотипів, культури краси і цноти, репродуктивного тиску, вимоги рівного представництва, оплати продуктивної і компенсації репродуктивної праці жінок.

Радфем-активістки винесли у публічну площину насильство проти жінок (сексуальне та домашнє), проблеми тілесної автономії (право на безпечні контрацепцію та аборти), інституціоналізований сексизм та мізогінію. Лише у США, як писала у 1984, радикальні феміністки «домоглися визнання сексуальної політики як суспільної проблеми», створили лексику другої хвилі, допомогли легалізувати аборти в США, були першими, хто вимагали повної рівності в приватній сфері (хатня робота та догляд за дітьми, емоційні і сексуальні потреби).

Концепт Особисте — це політичне поєднав індивідуальні досвіди утиску окремих жінок в картину інституціоналізованого гноблення, продемонструвавши, як він цілком пронизує соціальне буття. Критика порнографії як інструменту сексуальної об'єктивації антипорнографічними феміністками поставила питання суспільного контролю жіночої сексуальності та репродуктивної здатності (контроль цноти, заборона абортів, примусова стерилізація). Перегляд облігатної гетеросексуальності запропонував альтернативи патріархатним стосункам: політичне лесбійство та лесбійський сепаратизм.

Діячки радикального фемінізму: Ті-Ґрейс Аткінсон («Радикальний фемінізм», 1969), («Проти нашої волі: чоловіки, жінки та зґвалтування», 1975), , Монік Віттіг («», 1979), Гейл Дайнс («Порноленд: Як порнографія вкрала нашу сексуальність?»), Андреа Дворкін («», 1974; «», 1981; «», 1987), , Шейла Джеффріс («», 2008), , Мері Дейлі, Крістін Дельфі, , , белл гукс, Жермен Ґрір («», 1970), , , Енн Коедт («Міф про вагінальний оргазм», 1968), , , Одрі Лорд, , , Кейт Міллетт («», 1970), Робін Морган («», 1970), , («», 1979), Адрієнн Річ («», 1980), , Джоанна Расс («», 1983), Шуламіт Фаєрстоун («Діалектика статі: обґрунтування феміністичної революції», 1970), Мелісса Фарлі, Мерилін Фрай («», 1983), Філліс Чеслер («Жінки та божевілля», 1972), .

Антипорнографічний

Сепаратистський Докладніше: Сепаратистський фемінізм Сепаратистський фемінізм не підтримує гетеросексуальних стосунків. Лесбійський фемінізм, таким чином, тісно пов'язаний з ним.

Лесбійський

Див. Радикальні лесбійки, Політичне лесбійство.

Розглядає питання про положення лесбійок у суспільстві та заперечує гетеронормативність, аналізуючи її як інституцію; заохочує жінок спрямовувати їхні ресурси на інших жінок замість чоловіків; часто відстоює лесбійство як логічний результат фемінізму. Зародився в 1960-х з невдоволеності другою хвилею фемінізму та рухом за права гомосексуал/ок (gay liberation movement).Faderman, Lillian: "Surpassing the Love of Men, " p. 17. Quill/William Morrow, 1981., найбільший вплив мав у 1970-х та на початку 1980-х (переважно в Північній Америці та Західній Європі).