Європрайд – європейський міжнародний захід, який щорічно проводиться в різних містах Європи на основі концепції гей-прайду.
Під час проведення Європрайду, зазвичай триває до двох тижнів, проходять численні спортивні та мистецькі заходи, концерти, різні клубні вечірки, дні пам'яті жертв СНІДу. Завершується Європрайд традиційним дводенним прайд-парадом.
Історія
Перший Європрайд пройшов в Лондоні в 1992 році. За різними оцінками на ньому були присутні більше 100 000 людей. У наступному році, фестиваль приймав Берлін, а через рік – Амстердам. На той час Європрайд перетворився в справжню фінансову катастрофу із загальним боргом близько 450 тисяч євро. Коли в 1996 році Європрайд приїхав в Копенгаген, він користувався величезною підтримкою мерії міста. В результаті його організаторам вдалося домогтися фінансового профіциту.
Європрайд в Парижі пройшов в 1997 році. Фестиваль мав величезну кількість спонсорів і був вкрай успішним. Його учасниками стали понад 300 000 людей. Стокгольм приймав Європрайд в 1998 році, а в 1999 році приймаючим містом знову повинен був стати Лондон. Однак фестиваль був скасований через те, що його організатори збанкрутували.
У 2000 році замість Європрайду спробували організувати «Всесвітній прайд-парад». Захід відбувся в Римі і був добре сприйнятим геями і лесбійками з усього світу. Спочатку, маючи серйозну підтримку з боку мерії Рима, організатори зіткнулися з серйозним тиском з боку Ватикану, який готувався до 2000-річчя Римо-католицької церкви.
У 2001 році Європрайд відбувся у Відні і привернув велику кількість учасників з країн Центральної і Східної Європи. У 2002 році в Кельні відбувся найбільший Європрайд, в якому брали участь за різними оцінками більше мільйона людей. У 2003 році Європрайд пройшов в Манчестері, в 2004 році в Гамбургу 00.html EuroPride Seeks to Break Barriers in EU DW-WORLD.DE (June 13, 2004) Retrieved July 31, 2008, в 2005 році – в Осло (його почесним гостем був Ієн Маккеллен).
У 2006 році в Лондоні був організований двотижневий фестиваль, кульмінацією якого став парад на Оксфорд-стріт, одній з найжвавіших вулиць міста. Вперше за всю історію Європрайду він проводився в центрі міста. У параді взяли участь мер Лондона Кен Лівінгстон, консерватор Алан Дункан, активіст Пітер Тетчелл, і перший трансгендерний депутат Європарламенту – італієць Володимир Луксурія. Після параду в трьох районах Лондона пройшли заходи: мітинг на Трафальгарській площі, а також гуляння в Лестері і Сохо.
У 2007 році в Мадриді відбувся Європрайд, приурочений до прийняття поправок в іспанське законодавство. У ньому взяло участь понад 1,2 мільйона людей. Вперше фінансування заходу було проведено не на приватні гроші, а з коштів міста.
У 2008 році після десятирічної перерви Європрайд знову пройшов в Стокгольмі .
З 2 травня по 7 червня 2009 року в Цюриху відбувся перший місячний Європрайд, кульмінацією котрого став прайд-парад центром Цюриха -mainmenu-72.html official Zurich Pride organization website in English.
У 2010 Європрайд пройшов у Варшаві та став першим ЛГБТ-заходом, що відбувся в колишній комуністичній країні. Організатори підготували різні заходи, основною метою яких було привернення уваги до проблеми легалізації одностатевих цивільних партнерств в країні. Europride 2010: Додати Warschau .
У 2011 році Європрайд знову пройшов в Римі. На церемонії закриття фестивалю виступила гей-ікона Леді Гага.
Всесвітній прайд-парад Спеціальною комісією було вирішено, що якщо місто-кандидат на проведення Всесвітнього прайд-парад знаходиться в Європі, то парад автоматично стає Європрайдом.
Перший Всесвітній прайд-парад збігся з Європрайдом в Римі, однак другий вже проходив окремо в Єрусалимі.
У 2012 році Всесвітній прайд-парад знову проходив в Європі і був приурочений до літніх Олімпійських ігор в Лондоні.
Місця проведення Європрайду
рік Місце проведення Тема Період проведення Приблизна кількість учасників (чол.) 1992 Лондон 1993 Берлін 1994 Амстердам 120 000 1995 <Center> не проводився 1996 Копенгаген 35 000 1997 Париж 1998 Стокгольм 1999 <Center> не проводився 2000 Рим «Ми віримо в гордість» 1 липня - 8 липня 500 000 2001 Відень 2002 Кельн «Кельн святкує різноманітність» 15 червня - 7 липня 1 200 000 2003 Манчестер 2004 Гамбург 4 червня – 13 червня 500 000 2005 Осло 18 червня – 27 червня 70 000-100 000 2006 Лондон 2007 Мадрид «Тепер в Європі можлива рівність» 22 червня – 2 липня 2 500 000 2008 Стокгольм «Руйнуємо кордони по-шведськи» 25 липня – 3 серпня 80 000 2009 Цюрих «Сорок років гордості» 2 травня – 7 червня 100 000 2010 Варшава «Свобода, рівність, терпимість!» 7 липня – 17 липня 8000-15 000 2011 Рим «Гордися собою!» 2 червня – 12 червня 1 000 000 2012 Лондон 23 червня – 8 липня 2013 Марсель 10 липня – 20 липня 2014 Осло EuroPride 2014 goes to Oslo, Norway - European Pride Organisers Association 20 червня – 29 червня 2015 Рига «Будь зміною, твори історію!» 15 червня – 21 червня 5,000 2016 Амстердам «Приєднуйся до нашої свободи, приєднуйся до нас!»26 липня – 7 серпня 560 000 2017 Мадрид «За права ЛГБТІ по всьому світу» 23 червня – 2 липня 3 000 000 2018 Стокгольм та Гетеборг «Два міста, один фестиваль – за об’єднану Європу»27 липня – 19 серпня 60 0002019 Відень Бачення прайду1 червня – 16 червня 500 0002020 Салоніки «Ласкаво просимо в майбутнє, до якого кожен може доєднатися»не проводився через пандемію COVID-19 2021 Копенгаген «Ти - частина»12 серпня – 22 серпня2022 Белград12 вересня – 18 вересня2023 Валлетта«Рівність від серця»7 вересня – 17 вересня2024 Салоніки
Див. також Місяць гордості
Примітки
Посилання European Pride Organisisers Assiciation